Справа № 752/2450/21
Провадження № 2/752/4866/21
Іменем України
заочне
03.03.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
В січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача половину додаткових витрат, понесених нею на лікування доньки ОСОБА_5 в сумі 5900,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що із 01.11.2013 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу у сторін народились діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя між сторонами поступово погіршувалось, що призвело до припинення між сторонами шлюбних відносин. Відповідач із березня 2020 року проживає окремо, та матеріально утримувати дітей не допомагає. Так, в грудні 2020 року позивач понесла додаткові витрати на лікування доньки Міри, половину з яких за законом має нести батько дитини, а тому позивач вимушена звернулась до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2021 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач після відкриття провадження з будь-якими клопотаннями до суду не зверталась. Відповідач відзив на позов та будь-які інші клопотання до суду не подав, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в спрощеному провадженні без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що із 01.11.2013 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Відповідно до копій свідоцтв про народження, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дітей зазначені сторони у справі.
Позивач вказує, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені, відповідача проживає окремо, та на даний час діти проживають разом із матір'ю, перебувають на її утриманні, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
Згідно наданих стороною позивача рахунків вбачається, що позивачем було витрачено на лікування доньки ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_4 кошти в таких сумах: 26.11.2020 р. - 2300,00 грн., 23.11.2020 р. - 1350,00 грн., 23.11.2020 р. - 3200,00 грн., 26.11.2020 р. - 750,00 грн., 02.12.2020 р. - 3450,00 грн., а всього за вказаними квитанціями позивачем було витрачено на лікування дітей суму в розмірі - 11050,00 грн.
Однак, позивач вказує, що нею було витрачено на лікування дітей суму в розмірі 11800,00 грн., та половину саме зазначеної суми, остання, просить стягнути із відповідача в примусовому порядку.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 рокуроз'яснено, що відповідно дост. 185 СК Українидоучасті в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, а тому розмір додаткових витрат, що стягується повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Таким чином, законодавець пов'язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами, чеками тощо).
Позивач вказує, що нею були понесені додаткові витрати на лікування дітей в сумі 11800 грн., однак, підтверджено відповідними рахунками лише суму в розмірі 11050,00 грн.
Доказів на спростування обґрунтувань позовних вимог відповідачем суду не надані, а також будь-які заперечення з його боку до суду не надходили.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач є особою працездатного віку, не є інвалідом, а відтак зобов'язаний брати участь у таких витратах, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача половину понесених та документально підтверджених позивачем додаткових витрат на лікування дитини в загальній сумі 11050,00 грн., що становить суму в розмірі 5525,00 грн., в зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - в розмірі 5525 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні ім'я сторін:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.П. Чередніченко