Справа № 752/22868/20
Провадження № 2/752/7634/20
20.11.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря Оджубейської Д.І.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання зобов'язань припиненими за угодою,
в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання зобов'язань припиненими за угодою.
Відповідно до поданої заяви, позивач просить суд визнати припиненими зобов'язання за Угодою №347420 від 24.03.2011 року, уклалденою між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОПРОСТО», у зв'язку з фактичним виконанням умов угоди з 10.01.2015 року.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №625518723, відкритому постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №199/2258/18, виданого 25.03.2020 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТОПРОСТО» суми заборгованості у розмірі 106 674,72 гривні до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Свою заяву позивач обгрунтовує тим, що 06.12.2020 р. між ТОВ «АВТОПРОСТО» та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був укладений Договір поруки бн, відповідно до якого останні зобов'язались солідарно відповідати за виконання зобов'язань за Угодою №347420. Однак, не зважаючи на припинення зобов'язань за вказаною Угодою. що оскаржується позивачем в судовому порядку, державним виконавцем з поручителя ОСОБА_2 проводиться стягнення грошових коштів, що призведе по порушення її майнових справ, в зв'язку з чим вжиття заходів забезпечення позову є необхідним.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії;встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання зобов'язань припиненими за угодою.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить суд зупинити стягнення у виконавчому провадженні №625518723, відкритому постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №199/2258/18, виданого 25.03.2020 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АВТОПРОСТО» суми заборгованості у розмірі 106 674,72 гривні до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Тобто, позивач просить зупинити стягнення на підставі судового рішення, що проводиться з ОСОБА_2 , яка не є стороною у даній справі, і такі стягнення не можуть в подальшому ускладнити, або унеможливити виконання рішення суду у спорі за позовом позивача ОСОБА_1 до ТОВ «АВТО ПРОСТО» про припинення зобов'язань за договором.
Крім того, такий спосіб забезпечення позову фактично призведе до зупинення виконання судового рішення, яке є обов'язковим для виконання та набрало законної сили, що суперечить вимогам закону.
З огляду на викладене, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149, 150, 151 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання зобов'язань припиненими за угодою - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: