Справа №705/38/21
3/705/167/21
05.03.2021 м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який проживає по АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ № 272296 від 08.12.2020 ОСОБА_1 20.11.2020 близько 22 год. 05 хв. по АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство відносно свого брата ОСОБА_2 , а саме кричав до нього, ображав нецензурною лайкою та намагався затіяти бійку, чим міг спричинити шкоду його психічному здоров'ю, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства вини не визнав. Пояснив, що між ним та братом ОСОБА_2 давно й постійно виникають конфлікти. Так, увечері 20.11.2020 він прийшов до домоволодіння свого брата ОСОБА_2 , щоб привітати з днем народження свою племінницю, однак йому не вдалося цього зробити, оскільки між ним та братом знову виник конфлікт, у ході якого вони кричали один на одного, ображали один одного нецензурною лайкою та штовхалися. Додав, що він був тверезий, а брат ОСОБА_2 був у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, зазначив, що коли на виклик брата приїхали працівники поліції, він звертав увагу останніх на камери відеоспостереження, які могли зафіксувати зазначені події, однак на це ніхто не відреагував. Вважає, що конфлікт був обопільним.
Адвокат Пархета М.А. просив закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки ні протокол про адміністративне правопорушення, ні долучені до нього матеріали не доводять факт вчинення домашнього насильства та вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Наголосив при цьому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно не проживають, зазначив також, що 20.11.2020 працівники поліції взагалі не відбирали пояснення в ОСОБА_1 з приводу подій, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення, а зробили це лише 08.12.2020.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Пархети М.А., дослідивши матеріали справи, доходжу такого висновку.
За змістом ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення (матеріальний склад).
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 647/1931/19 (провадження № 51-174км20)) зазначено, зокрема:
«17. Хоча ОСОБА_3 до цього часу Україною не ратифікована, однак пряме посилання на неї в законі зобов'язує Суд при визначенні «домашнього насильства» та «злочину, пов'язаного з домашнім насильством», приймати до уваги не лише національне законодавство, але й положення цієї Конвенції, а також інших міжнародних договорів та дотичну практику міжнародних органів у тій частині, в якій вони важливі для розуміння її положень.
…23. Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що ОСОБА_4 домашнє насильство розуміється як певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації.
24. Однак це жодним чином не свідчить про те, що міжнародні договори мали намір розглядати як «домашнє насильство» будь-яке насильство, що трапляється між членами сім'ї, але яке зумовлене іншими причинами. Суд не має підстав вважати, що законодавець, приймаючи Закон № 2227-VIII, під терміном «домашнього насильства» мав намір визначити більш широке коло діянь, ніж міжнародне законодавство, на імплементацію якого він спрямований.
25. Тому посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім'ї обвинуваченого, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Стамбульською Конвенцією та законом, що ухвалено з метою її імплементації».
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 08.12.2020 та наданих ним пояснень у судовому засіданні 05.03.2021, а також із письмових пояснень ОСОБА_2 від 20.11.2020, вбачається, що між ними виник обопільний конфлікт, під час якого вони з'ясовували між собою особисті відносини, а зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення формулювання не свідчить про те, що конфлікт зумовлений певним дискримінаційним ставленням до ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 , що мало на меті підтримання панівного становища по відношенню до ОСОБА_2 або було одним з епізодів у атмосфері домашнього насильства.
Жодних інших даних, які б всебічно, повно та об'єктивно висвітлювали обставини зазначеної справи про адміністративне правопорушення, як то пояснення свідків, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції тощо, судді не надано. Відтак судом не здобуто достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки домашнього насильства.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене, суддя вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 251, 256, 280, 283-285 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.І.Єщенко