Справа №569/1793/21
11 березня 2021 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами, змінити прізвище та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Позовну заяву мотивує тим, що між сторонами припинені шлюбні стосунки, примирення є неможливим. Окрім того, вони не дійшли згоди щодо утримання спільної дитини, а тому є необхідність у визначенні розміру аліментів.
У судове засідання позивач не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. 11 березня 2021 року подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. 11 березня 2021 року подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позов визнає, не заперечує проти задоволення.
Згідно частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності законних підстав для визнання позову відповідачем та задоволення позову у зв'язку з цим, суд враховує наступне.
Відповідно до свідоцтва про одруження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне 03 березня 2000 року, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 03 березня 2000 року, актовий запис №169. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища чоловікові - ОСОБА_5 , дружині - ОСОБА_5 .
Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків і бажають розлучитися.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тобто фактично шлюб не існує, а тому його слід розірвати, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.
Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно абзацу 2 частини третьої статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право після розірвання шлюбу відновити своє дошлюбне прізвище, а саме - ОСОБА_6 .
Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Вирішуючи питання про спосіб стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує визнання позову зі сторони відповідача, стан здоров'я дитини, відсутність будь-яких відомостей про наявність у відповідача захворювань, а також відсутність будь-яких відомостей про перебування на утриманні відповідача інших осіб.
Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дитині рівень життя, необхідний і достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку; виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст.141 СК України), суд доходить висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідача у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку про задоволення позову повністю.
При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 21 січня 2021 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання їх дитини, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, за період з 21 січня 2021 року по 20 лютого 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу слід покласти на відповідача, відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
Разом з тим, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 24, 105, 112-115, 180-184, 191 СК України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану м. Рівне 03 березня 2000 року, актовий запис №169 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 11 березня 2021 року.
Суддя О.О. Першко