Справа № 483/203/21
Провадження № 3/483/109/2021
Іменем України
10 березня 2021 року м. Очаків
Суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області Шевиріна Т.Д., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, військовослужбовець - старший матрос військової частини НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер відсутній, -
15 лютого 2021 року до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області надійшов протокол серії А3199 № 04, складений 04 лютого 2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 172-20 КУпАП.
За змістом зазначеного протоколу, 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду, виконував обов'язки військової служби в стані наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винним себе не визнав та пояснив, що 09 лютого 2021 року він разом із трьома військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 прибув на місце служби після участі у відбірковому тестуванні. Оскільки тестування вони пройшли невдало, їх було направлено до Очаківської центральної районної лікарні для походження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а саме наявність в організмі мефідрону. При цьому, тести були придбані військовою частиною, у зв'язку із чим є сумніви в об'єктивності проведеного дослідження. В позитивних результатах тесту на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 вбачає помсту за невдале проходження відбіркового тестування, що було напередодні. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що між ним та лікарем військової частини ОСОБА_2 існує конфлікт, що також ставить під сумнів її неупередженість.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він обіймає посаду заступника начальника МПЗ і 09 лютого 2021 року разом з лікарем військової частини НОМЕР_1 доставляв ОСОБА_1 до Очаківської ЦРЛ для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Попередній огляд проводила лікар військової частини ОСОБА_2 , а подальший - лікар Очаківської ЦРЛ ОСОБА_4 за допомогою тесту на виявлення мефідрону. Підставою для підозри послугувала інформація про те, що ОСОБА_1 разом з іншими військовослужбовцями, перебуваючи напередодні у відрядженні для проходження відбіркового тестування, вживали наркотичні речовини та алкоголь. Процедура проходження огляду була такою: військовослужбовці були доставлені до лікаря-нарколога Очаківської ЦРЛ, останній були передані запаковані тести на виявлення мефідрону, відбір матеріалу у ОСОБА_1 проводився в присутності самого ОСОБА_3 , після чого матеріал було передано лікарю.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка лікар ОСОБА_4 показала, що 09 лютого 2021 року до неї на огляд прийшли декілька військовослужбовців, в тому числі ОСОБА_1 . Відбір матеріалу відбувався в супроводі особи тієї ж статі, після чого проводився тест. Термін дії тесту був визначений до 2022 року, пакування не пошкоджено, а результат був позитивним та однозначним. Так, свідок пояснила, що в разі нечіткого виявлення смуги або незначного прояву іншої смуги, тест вважається недійсним, що потребує повторного дослідження. У випадку з ОСОБА_1 сумнівів у достовірності результату не було. Свідок також пояснила, що зовнішній прояв такої речовини як мефідрон найбільше помітний перші 6-8 годин після вживання, після чого може проявлятися в підвищеній активності, тремтінні рук тощо. Під час написання ОСОБА_1 згоди на проведення дослідження помітним було тремтіння рук, що є одним з проявів вживання такої речовини як «соль».
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 09 лютого 2021 року він разом з ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_1 для проходження служби, однак їх було направлено до Очаківської ЦРЛ для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою тестів, які були передані представниками військової частини лікарю.
Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом служби зовнішньої розвідки від 14 серпня 2018 року за № 300 (далі - Інструкція), у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об'єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об'єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (додаток 2).
З бланку направлення вбачається, що в ньому мають бути зазначені ознаки виду сп'яніння, що дають підстави вважати, що особа вживала наркотичні засоби.
Таким чином, складання письмового направлення є гарантією проведення первинного огляду особи та водночас запобіжником від зловживання з боку посадових осіб відносно підлеглих.
В той же час, лікар, отримавши відповідне письмове направлення, перевіряє наявність зовнішніх ознак сп'яніння та порівнює їх з результатом дослідження, після чого робить висновок.
З долучених до протоколу доказів вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння в Очаківській ЦРЛ за допомогою експрес-тесту, який вказав на наявність у наданому ОСОБА_1 біологічному середовищі слідів наркотичних засобів - мефідрону.
При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення на обстеження ОСОБА_1 до медичного закладу, як того вимагає п. 7 Інструкції.
Відомостей щодо тесту, його пакування, сертифікатів, джерела отримання, порядку придбання та продавця матеріали справи не містять.
В той же час, у долученій до матеріалів справи виписці з амбулаторного журналу міститься застереження, що ОСОБА_1 результат заперечив, зазначив, що наркотичних засобів не вживав.
Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначив, що з результатом тесту він не погоджується, сумнівається в його достовірності (а.с. 5).
Виходячи з того, що протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності складений на підставі результату експрес-тесту, проведеного з порушенням приписів п. 7 Інструкції, суд дійшов висновку, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому такий огляд не може вважатися дійсним, що має наслідком визнання отриманих доказів недопустимим.
Вважаючи, що надані докази не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП України, суд виходить з такого.
За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення», вжите в тексті статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Європейська конвенція), підлягає автономному тлумаченню (пункт 81 Рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08 червня 1976 року («Engel and others v. The Netherlands»). В цьому рішенні Європейський суд вперше вказав на принцип автономного тлумачення поняття «обвинувачення», сформулювавши критерії, які мають бути проаналізовані при вирішенні цього питання (тест Енгеля).
Так, визначення того, чи можна висунуте особі обвинувачення, яке національним законом віднесено до сфери дисциплінарних або адміністративних проступків, вважати кримінальним в розумінні статті 6 Європейської конвенції слід здійснювати за таким критеріями: чи визнається діяння злочином в національному законі, чи поширюється норма закону, якою встановлена відповідальність за таке діяння, на невизначене коло осіб, а також застосувати критерій правових наслідків, тобто оцінити форму та тяжкість правових наслідків в разі вчинення такого діяння.
У своїй практиці, в тому числі у справах «Швидка проти України» (рішення від 30 жовтня 2014 року) та «Гурепка проти України» (рішення від 06 вересня 2005 року) Європейський суд розглядав обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення на предмет дотримання гарантій статті 6 Європейської конвенції.
З урахуванням викладеного, а також того, що обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП за колом осіб та за ступенем тяжкості покарання, яке загрожує особі в разі визнання її винною, може розглядатися як кримінальне в розумінні Європейської конвенції, суд перевіряє процедуру притягнення особи до відповідальності на предмет дотримання гарантій статті 6.
Так, частиною 2 зазначеної статті Європейської конвенції, зокрема, гарантовано, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
При цьому, процедура дослідження доказів та їх оцінка відноситься на розсуд національних судових установ, які мають керуватися принципами, закладеними в національному законодавстві.
Оцінюючи долучені до протоколу докази щодо їх достовірності, належності, достатності та узгодженості між собою, суд перевіряє, чи була дотримана встановлена законом процедура їх отримання, тобто чи були дотримані процесуальні гарантії прав особи, які б унеможливлювали свавілля з боку держави.
Використовуючи принцип доведення поза розумним сумнівом, а також закладений в кримінальному праві принцип тлумачення усіх сумнівів на користь обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоведеність події правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні належними, допустимими і достатніми доказами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи.
З урахуванням викладеного, вважаю, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із недоведеністю події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, -
Справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 172-20 КУпАП - закрити за недоведеністю події правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
Постанову протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області особою, щодо якої її винесено, або її захисником.
Суддя: