Справа № 445/72/20
Провадження № 4-с/445/2/21
04 березня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.,
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність начальника відділу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ольги Дитюк щодо незняття арешту з майна,-
17.12.2020 року скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, яка полягала у відмові у знятті арешту з належного їй майна. В обгрунтування скарги вказує, що на підставі судового наказу №445/72/20 від 20.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11.01.2020 року і до досягнення ним повноліття, державним виконавцем 26.02.2020 року було відкрито виконавче провадження № 61402922. Під час примусового виконання судового наказу, на підставі постанови від 15.04.2020 року старшого державного виконавця Максиміва О.І., у зв'язку із наявністю на той час заборгованості зі сплати аліментів у боржника, було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Скаржник зазначає, що заборгованість нею погашена, у зв'язку з чим вона звернулася до державного виконавця із заявою про зняття арешту з її майна. Проте її заява про скасування арешту з майна була залишена без задоволення. Вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки збереження арешту майна за відсутності підстав для цього обмежує її право, як власника майна, на вільне розпорядження майном. Окрім того, вважає, що і сам арешт на все належне їй майно був накладений неправомірно, оскільки в разі наявності заборгованості арешт накладається в межах суми заборгованості, а належне їй майно значно перевищує суму заборгованості, яка на той час існувала. Так, зазначає, що їй на праві власності належить наступне майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ; частина будівлі молочного блоку часткою 337/4000, площею 97,8 кв. м. та частина будівлі корівника 4-х рядного часткою 407/2000 площею 583,7 кв.м, що знаходиться в с. Єлиховичі Золочівського району Львівської області; частина квартири у частці 1/8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . У зв'язку із наведеним, просить визнати дії начальника відділу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Ольги Дитюк щодо незняття арешту з майна неправомірними та зобов'язати державного виконавця зняти арешт із усього належного їй майна, що був накладений в межах даного виконавчого провадження.
В судове засідання скаржник та її представник не з'явилися, подали заяву, якою просили розглядати скаргу у їх відсутності, вимоги скарги підтримують та просять задовольнити.
Представник Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з'явився, подала заяву, якою просила розглядати скаргу у її відсутності, при розгляді скарги покладається на розсуд суду.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними звукозаписуючими засобами не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга підставна і підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майновіправа), корпоративніправа, майновіправа інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належитьйому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Судом встановлено, що на підставі судового наказу №445/72/20 від 20.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11.01.2020 року і до досягнення ним повноліття, державним виконавцем 26.02.2020 року було відкрито виконавче провадження № 61402922, що підтверджується відповідною постановою про відкриття виконавчого провадження.
Згідно постанови старшого державного виконавця Максиміва О.І. від 15.04.2020 року на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 накладено арешт.
Із розрахунку заборгованості від 08.10.2020 року судом встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів в межах виконавчого провадження №61402922 у ОСОБА_1 відсутня.
Згідно відповіді начальника відділу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Ольги Дитюк щодо незняття арешту з майна, адресованої ОСОБА_1 від 15.12.2020 року № 19899, останній відмовлено у знятті арешту, який було накладено у відповідності до ст. 71 ЗУ "Про виконавче провадження", обгрунтовуючи таку відмову тим, що зняти арешт з майна боржника, яке складається із двох видів нерухомого майна, є неможливо, оскільки реалізація 1/8 частки квартири є недоцільною, а зняття арешту із всього майна можливо лише за рішенням суду.
За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення на майно боржника.
У відповідності до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, враховуючи, що заборгованість по сплаті аліментів у боржника, станом на день звернення із відповідною заявою про зняття арешту з майна до державного виконавця була відсутня, нявність заборгованості у боржника на даний час державним виконавцем не підтверджена, суд приходить до висновку, що відмова начальника відділу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Ольги Дитюк щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 була неправомірною.
Відтак, скарга є підставною і таку слід задовольнити.
Керуючись ст. 260,261, 447,451 ЦПКУкраїни, ст. 1, 5,10, 56, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-
скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність начальника відділу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ольги Дитюк щодо незняття арешту з майна - задовольнити.
Визнати неправомірними дії начальника відділу Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ольги Дитюк щодо незняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .
Зобов'язати старшого державного виконавця Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Львів) Максиміва Олега Івановича або іншого уповноваженого державного виконавця зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений постановою від 15.04.2020 року у виконавчому провадженні № 61402922.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя В. М.Сивак