(заочне)
10 березня 2021 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Жупанової І.Б., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу №336/3448/20 пр. 2/336/262/2021 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме 41/100 частиною домоволодіння за номером АДРЕСА_1 .
В позовній заяві вказує, що 04.06.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір дарування частини домоволодіння. У відповідності до п. 1 цього Договору ОСОБА_3 , перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, передала безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність як дарунок належну Дарувателю 41/100 частин домоволодіння за номером АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 679 кв.м. На підставі вказаного вище договору за позивачем було зареєстровано право власності, тобто ОСОБА_1 набув право власності на 41/100 частину домоволодіння за номером АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку. На даний момент у вказаній частині домоволодіння окрім власника майна зареєстрована ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною позивача. 10.10.2015 шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано. Відповідач ОСОБА_1 не проживає у вказаному вище житловому приміщенні починаючи з червня 2015 у зв'язку з припиненням з позивачем фактичних шлюбних відносин. У позивача відсутня інформація щодо адреси місця тактичного проживання ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач не проживає в житловому приміщенні, яке належить позивачеві на праві приватної власності, без поважних на те причин строком понад п'ять років, участі у його утриманні не бере, проте добровільно знятись з реєстрації не бажає, чим створює позивачу перешкоди у вільному користуванні житлом, оскільки позивач вимушений нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг.
Ухвалою суду від 29.09.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовну заяву, наполягали на її задоволенні, проти ухвалення заочного рішення не заперечував та просив допитати у якості свідків - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення на адресу реєстрації судових повісток, що повернулись до суду з відміткою установи пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
З метою недопущення порушення прав відповідача на подання відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, тощо, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення про розгляд даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подала. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідача не надходили.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутність відповідача, суд виходить з такого.
Частина 1 ст. 223 ЦПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а частиною четвертою цієї статті передбачається право суду на постановлення заочного рішення (на підставі наявних у справі даних та доказів) у разі повторної неявки відповідача, повідомленого належним чином.
Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст..223 та ч.1 ст.280 ЦПК України.
Суд оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді, керуючись законом вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та перевірено доказами, що 04.06.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір дарування частини домоволодіння (а.с.7).
У відповідності до п. 1 цього Договору ОСОБА_3 , перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, передала безоплатно у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність як дарунок належну Дарувателю 41/100 частин домоволодіння за номером АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 679 кв.м.
На підставі вказаного вище договору, ОСОБА_1 набув право власності на 41/100 частину домоволодіння за номером АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку (а.с.8).
У вказаній частині домоволодіння окрім власника майна зареєстрована інша особа - ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною позивача, тобто відповідач по справі (а.с.9-11).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 вбачається, що 10.10.2015 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що складено відповідний актовий запис № 125 (а.с.16).
Відповідач ОСОБА_1 не проживає у вказаному вище житловому приміщенні починаючи з червня 2015 року у зв'язку з припиненням з позивачем фактичних шлюбних відносин.
При зверненні до суду у позивача відсутня інформація щодо адреси місця тактичного проживання ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач не проживає в житловому приміщенні, яке належить позивачеві на праві приватної власності, без поважних на те причин строком понад п'ять років, участі у його утриманні не бере, проте добровільно знятись з реєстрації не бажає, чим створює позивачу перешкоди у вільному користуванні житлом, оскільки позивач вимушений нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг.
Вищезазначене, у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_4 в судовому засідання вказав, що позивача ОСОБА_1 знає близько 4 років, останній його зять. Позивач проживає по АДРЕСА_1 , разом з його дочкою ОСОБА_5 . Відповідач по справі у вказаному будинку не проживає та ніколи її не бачив.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що позивача ОСОБА_1 знає близько 5 років, є його тещею. Позивач разом з її донькою мешкають по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 у вказаному будинку не проживає та ніколи її не бачила.
Свідок ОСОБА_5 , у своїх поясненнях вказала, що позивач ОСОБА_1 з 2018 є її чоловік, разом проживають у будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 , до розірвання шлюбу проживала та була просина у будинку свого чоловіка, тобто ОСОБА_1 , зараз остання у вказаному будинку не проживає, а просто прописана.
Судом досліджено відповідь Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, відповідно до якої за адресою АДРЕСА_1 з 14.06.2008 по теперішній час зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також у домовій книзі для прописки громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_1 зроблено відмітку про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законом або договором.
Згідно ст. 13 Конституції України кожному гарантується державний захист прав власності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до приписів ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю - про позбавлення права користування житловим приміщенням (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 16.01.2012 року по справі № 6-57цс11).
Судом встановлено, що в будинку, що є власністю позивача, зареєстрована, але не проживає відповідач ОСОБА_2 , особисті речі у спірному будинку відсутні, витрат по утриманню вказаного майна відповідач не несе. Вказані обставини відповідачем не спростовано.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, чи остаточного рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Таким чином, дослідивши у сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що реєстрація відповідача за вказаною адресою чинить перешкоди позивачу у користуванні належним їй на праві власності квартири, чим порушує право власності позивача, тому вважає його таким, що підлягає захисту у спосіб, обраний позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, у разі задоволення позову.
При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судові витрати при розгляді справи, а саме судовий збір у сумі 840,80 грн., тому зазначені витрати згідно вимог ст.142 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача по справі.
Керуючись ст. ст. 10, 59-61, 208, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 13 Конституції України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме 41/100 частиною домоволодіння АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН не відомий, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , понесені судові витрати в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Суддя: І.Б. Жупанова