Справа № 324/1681/20
Провадження № 2/324/249/2021
10 березня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кацаренко І.О.,
за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 14 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області України, актовий запис №51. Від даного шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З самого початку їхнє спільне подружнє життя з відповідачем складалося добре, проте за останній рік у подружжя почали виникати непорозуміння у сімейних відносинах через несумісність характерів, також почалися сварки, скандали. Подружжя взагалі не розуміє один одного, вони не можуть прийти до спільного рішення, що стосується сімейних відносин та ведення домашнього господарства, мають різні погляди на життя та сімейні відносини. За таких обставин подружжя не проживає разом з 19 січня 2021 року, між ними припинені усі відносини як чоловіка та дружини, спільне господарство не ведуть та спільного сімейного бюджету не мають. За таких обставин у позивачки зникла повага та довіра до чоловіка, почуття любові також відсутні, шлюб носить формальний характер і не відповідає їхнім інтересам. У зв'язку із цим вважає, що збереження шлюбу є недоречним і неможливим.
Про місце, дату і час розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про підтримання позову та про розгляд справи без її участі, при цьому зазначила, що після розірвання шлюбу бажає залишити собі прізвище « ОСОБА_4 », повідомила, що на даний час не є вагітною та дітей віком до одного року не має, просила суд розглядати справу без засобів технічної фіксації. Судовий збір, сплачений нею при подачі позову до суду, просила не стягувати з відповідача на свою користь.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про визнання позову та про розгляд справи без його участі. Просив розглянути справу без засобів технічної фіксації.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечать вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні судом встановлено, що сторони з 14 липня 2007 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області України, про що зроблений відповідний актовий запис №51, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 14 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області України.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22 липня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області України.
Суд, беручи до уваги наполягання позивача на задоволенні позову, визнання позову відповідачем, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі ст.112 Сімейного кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Вбачається, що у сім'ї склалися напружені стосунки, сторони не розуміють одна одну по більшості питань сімейного життя, відсутня спільна ціль у шлюбі, взаємоповага та любов, подружжя проживає окремо, шлюбні стосунки припинені, спільного господарства не ведуть та спільного бюджету не мають, тому подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя і інтересам їх малолітньої дочки, що має істотне значення.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
05 лютого 2021 року суд вживав заходів щодо примирення подружжя, надавав строк один місяць для примирення, однак сторони не примирились та не виявили бажання зберегти сім'ю.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивачки, суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом з'ясовано, що волевиявлення позивачки, яка наполягає на задоволенні позову, і відповідача, який позов визнав, є їх свідомим вибором, зробленим без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу.
За таких обставин суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 105, 109, 110, 111, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст.11, 12, 13, 19, 76-83, 133, 141, 206 ч.4, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 14 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Пологівського районного управління юстиції Запорізької області України, актовий запис №51, між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Пологівському та Чернігівському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Кацаренко І. О.