Справа № 758/5494/19
Категорія 65
04 березня 2021 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Рибалка Ю. В. ,
за участю секретаря судового засідання - Прудніковій І.І.,
а участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Нагайцевої Т.С.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
В квітні 2019 р. позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що вона та її неповнолітня донька ОСОБА_3 є власниками вищевказаної квартири, в якій зареєстрований відповідач - колищній чоловік позивачки. Більше чотирьох років назад колишній чоловік забрав свої речі та виїхав з вказаної квартири, з тих пір з наміром вселитись знову у квартиру не звертався. Місце його проживання не відомо. Жодних перешкод та дій до порушення його права користування не чинилось. Вказує, що жодних витрат по утриманню житлового приміщення відповідач не несе, комунальні послуги не оплачує. У зв'язку із реєстрацією відповідача у квартирі, оплачуються додаткові витрати по оплаті комунальних послуг. Вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням як такий, що не користується ним понад один рік без поважних причин.
Ухвалою суду від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження (суддя Войтенко Т.В.).
На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 22.01.2021 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Рибалки Ю.В.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з підстав зазначених в ньому, просили задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надали пояснення аналогічні викладеним в позові.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав з підстав зазначених в ньому, просив позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову
Суд, заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дослідивши письмові докази, приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивачка та її неповнолітня донька ОСОБА_3 є власниками в рівних частинах (по ? частині кожної) квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири від 20.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Латанюк І.А..
Тим самим, позивач ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 , є єдиними власниками вищевказаної квартири.
Як вбачається з матеріалів справи, в спірній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який є колишнім чоловіком позивачки.
Позивачка посилається на те, що в зв'язку з непроживанням відповідача в квартирі більше чотирьох років, відповідач втратив право користування спірною квартирою, оскільки він не являється власником чи співвласником вищевказаної квартири.
Суд вважає, що такі доводи позивача ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
На підтвердження свого права власності на спірну квартиру, позивач надала суду копію договору дарування квартири від 20.06.2017 року, посвідченого посвідченого приватним нотаріусом КМНО Латанюк І.А..
Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
За змістом ч.1 ст.156 Житлового Кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до вимог ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє права членів сім'ї власника права користування займаним приміщенням.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Така правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 05 листопада 2014року та від 16 листопада 2016 року.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, право власності позивача є непорушним.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На спростування доводів позивача відповідачем не подано жодного доказу, факт не проживання у даному житловому приміщенні понад 1 рік без поважних причин підтверджено поясненнями відповідача у судовому засіданні.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає встановленим те, що відповідач, маючи об'єктивну можливість користування, не користується вищевказаним житлом без поважних причин більше року, добровільно знятись з реєстраційного обліку не бажає, чим перешкоджає позивачу, як власнику, повноцінно користуватися своєю власністю, порушуючи її законні права та інтереси, а тому права позивача підлягають судовому захисту.
Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад рік, тому згідно ч.2 ст. 405 ЦК України він вважається таким, що втратив право на користування цим житлом.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що відповідач, маючи об'єктивну можливість проживання у квартирі та не мешкаючи в ній більше року без поважних причин, втратив право користування житловим приміщенням, в зв'язку з чим підлягає визнанню таким в судовому порядку.
Наведене свідчить про те, що позивач, як власник житла, має право на реалізацію свого права власності, оскільки відповідач в силу закону втратив право користування житлом.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки засновані на законі, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі викладеного, ст.ст.64, 156 ЖК України, ст.319, 321, 405 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 77-83, 81, 89, 95, 258, 263-265, 268, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю. В. Рибалка