Справа № 755/3541/21
про залишення позовної заяви без руху
"09" березня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилова О.В. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд розірвати укладений між сторонами шлюб, зареєстрований 29 грудня 2001 року.
Вказану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним уст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, відповідач - ОСОБА_2 є громадянином Республіки Білорусь.
За відомостями електронного реєстру територіальної громади м.Києва «ГІОЦ/КМДА», отриманими судом 05 березня 2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місту Києву зареєстрованою не значиться.
В позовній заяві зазначено дві адреси зареєстрованого проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
Проте зазначені відомості є суперечливими, зазначення дійсного місця проживання відповідача має значення для визначення підсудності даної справи та позбавляє суд можливості належного повідомлення відповідача про розгляд справи, направлення їй копій процесуальних документів.
Крім того, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача взагалі не зазначені.
Частиною 2 ст. 496 ЦПК України визначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Згідно до ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється в межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, місцевими судами України, а у відповідних випадках - іншими органами державної влади (п. 1.6. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 2008 року № 573/15264).
Відповідно до п. 2.1. Розділу ІІ Інструкції в разі, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.
Головне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань організовує взаємодію судів та інших органів державної влади у цивільних та кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів, міжнародних договорів України; забезпечує виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.
Згідно з п. 1.8. Інструкції Головні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерство юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів України є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.
Суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через Головні управління юстиції та Міністерство юстиції України (п. 1.7. Інструкції).
Як убачається зі змісту ст. 5 Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
З огляду на вищевикладені обставини, вбачається неможливість встановлення дійсного місця проживання відповідача та вручення їй копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також судової повістки, в порядку визначеному ст. 128 ЦПК України, також враховуючи вимоги розумності щодо визначення строків розгляду справи та з метою забезпечення оперативного її розгляду, з урахуванням положень Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, необхідність направлення компетентним органам країни місця проживання відповідача судового доручення з метою вручення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Разом з тим ч. 3 ст. 499 ЦПК України передбачено, що судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, укладеної, серед інших, між Україною та Республікою Білорусь 22 січня 1993 року, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.
При цьому ст. 10 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, визначено, що запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані на її мові або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.
Крім того, відповідно до ст. 28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах по справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подачі заяви. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 7 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, типові умови формуляра, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави.
Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За змістом ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач стверджує, що він проживає в Україні, відповідач - в Німеччині, та враховуючи дію обмежувальних карантинних заходів при перетині кордону не має можливості подати позов в Білорусії або Німеччини.
Доказів перебування на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей та/або неможливості за станом здоров'я виїхати до місця проживання відповідача матеріали справи не містять.
Також в матеріалах справи відсутні докази наявності домовленості подружжя щодо розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Разом з тим, запровадження обмежувальних карантинних заходів не є виключною та достатньою підставою для визнання поважною причиною неможливості позивача виїхати до місця проживання відповідача та застосування положень ч.2 ст.28 ЦПК України, оскільки позивач не позбавлений можливості направити документи засобами поштового зв'язку до відповідного суду за місцем проживання відповідача, долучивши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Отже вищезазначені докази є необхідними для визначення підсудності даної справи.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, позивачу необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки.
Для усунення недоліків позовної заяви позивач має належно оформити матеріали, які будуть направленні для вручення відповідачу, яка є громадянкою Республіки Білорусь, надавши до суду офіційний переклад офіційною мовою країни місця проживання відповідача (визначивши в позовній заяві фактичне місце проживання позивача або у випадку залишення адрес проживання без змін, надати до суду офіційний переклад білоруською та німецькою мовами) позовної заяви та доданих до неї документів та надати докази на підтвердження підстав звернення (підсудності справи) саме до Дніпровського районного суду м.Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та запропонувати позивачу в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.
У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.