Справа № 240/4828/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
25 лютого 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
представника позивача: Циганчук Н.А.,
представник відповідача: Садовська-Мариніна В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (повне судове рішення складено 04.11.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнаня незаконним та скасування наказу, зобов'язання поновити на посаді, визнання протиправною бездіяльності та відмови, стягнення середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
в березні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась в Житомирський окружний адміністративний суд із позовом, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 26.02.2020 № 9/3 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного територіального управління юстиції у Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління державної реєстрації - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з 26 лютого 2020 року;
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), щодо нездійснення обов'язкового працевлаштування після звільнення з посади;
- визнати протиправною відмову Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 22.01.2020 у прийнятті на державну службу та зобов'язати відповідача - Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), прийняти ОСОБА_1 , на державну службу, шляхом видання наказу про призначення на посаду начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький);
- стягнути з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - з 26.02.2020 по день фактичного поновлення на посаді;
- стягнути з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у солідарному порядку на користь позивача моральну шкоду в сумі 18 252,00 грн;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення з відповідача, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 26.10.2020 позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 26.02.2020 № 9/3 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Зобов'язав Ліквідаційну комісію Головного територіального управління юстиції у Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління державної реєстрації - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з 26 лютого 2020 року.
Визнав протиправною відмову Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), яка викладена у листі від 22.01.2020 у прийнятті ОСОБА_1 на державну службу.
Зобов'язав Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) прийняти ОСОБА_1 на державну службу шляхом видання наказу про призначення в порядку переведення на посаду начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області Управління державної реєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Стягнув з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу - з 27.02.2020 по день винесення рішення в розмірі 132 280 (сто тридцять дві тисячі двісті вісімдесят) грн 50 коп.
Також стягнув з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн моральної шкоди. В решті позову відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач, Ліквідаційна комісія з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 16.10.2019 Міністерством юстиції України видано наказ за №3173/5 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України", який кореспондується з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870. Пунктом 1 даного наказу ліквідовано як юридичних осіб публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, в тому числі і Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, та утворено як юридичних осіб публічного права міжрегіональні територіальні управління Міністерства юстиції згідно з переліком. Даним наказом затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції (копія наказу від 16.10.2019 №3173/5 долучається до відзиву у справі).
Вважає, що Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області ліквідується, а не реорганізується. Враховуючи правомірність звільнення з роботи, а також відсутність аналогічної посади у Головному територіальному управлінні юстиції у Житомирській області, вимоги позивача, на думку відповідача, щодо поновлення її на посаді є необґрунтованими.
Також відповідачем, Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Хмельницький) не погоджуючись з рішенням суду подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що 29.10.2019 юридичну особу Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 43316784. Відомості про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа відсутні, що є підтвердженням того, що відповідач не являється правонаступником Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Також зазначено, що ОСОБА_1 попереджено про припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження. З вказаним попередженням позивач ознайомлена 24 жовтня 2019 року. А тому, відсутні будь-які підстави для скасування наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області віл 26.02.2020 №-9/3 "Про звільнення ОСОБА_1 " та задоволення позову в цілому.
Вважає, що приписи пункту 1-1 частини першої статті 87 закону України «Про державну службу» (редакція Закону від 25 вересня 2019 року) не містить будь-яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною та достатньою підставою для її припинення. Зазначає, що судом першої інстанції при зобов'язанні Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) прийняти ОСОБА_1 на державну службу шляхом видання наказу про призначення в порядку переведення на посаду начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області Управління державної реєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) наявне втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
У відзиві на апеляційні скарги позивач зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено в переведенні на аналогічну посаду до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) з посиланням на той факт, що відсутнє ініціювання керівника на переведення ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідачів та просив суд залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 18.10.2019 №147/6 "Про утворення ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області" позивач 24.10.2019 була письмово попереджена про припинення державної служби та звільнення із займаної посади на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
З 26.02.2020 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №9/3 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача з 26.02.2020 звільнено із займаної посади у зв'язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Позивач вважачи, що дане звільнення є незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю, а тому звернулась за захистом своїх прав та інтересів з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо порядку розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, власником або уповноваженим ним органом у випадку ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, регулюються правовими нормами Кодексу законів про працю України, Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу.
Приписами частини третьою статті 87 цього Закону передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №889-VIII, державна служба здійснюється з дотриманням принципу верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави та забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.
Згідно з статтею 5 Закону №889-VIII, відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Так, статтею 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Тобто, процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, Кодексом законів про працю України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №816/979/17 (провадження №К/9901/3920/17) і в силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права для спірних правовідносин в даній справі.
Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Таким чином, за правилами статей 42, 49-2 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, переліченим у частині другій статті 42 КЗпП. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Слід також зазначити, що в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами, а саме Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", де, крім іншого, у статті 5 визначені повноваження Уряду щодо реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, її територіальних підрозділів.
З матеріалів справи встановлено, що ліквідація Головного територіального управління юстиції у Житомирській області була зумовлена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2019 року №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції України".
Відповідно до вимог пункту 3 цієї ж постанови Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) є правонаступником, окрім інших, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Відповідно до вимог частини 5 статті 22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Також, слід зазначити, що Верховний Суд України в постановах від 17.10.2011 (справа № 21-237а11), від 28.10.2014 (справа № 21-484а14), від 19.01.2016 (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Аналогічні правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 821/3724/15-а.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідачів щодо відсутності правонаступництва при ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та утворення Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, фактично мала місце реорганізація, а не ліквідація Головного територіального управління юстиції у Житомирській області й новостворений орган - Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) є його правонаступником, відповідачі перед звільненням позивача мали запропонувати їй рівнозначну посаду у новоствореному органі, або довести що така можливість відсутня.
При цьому, позивачу не пропонували іншу роботу у новоствореному органі, який є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Зокрема, 26.12.2019 ОСОБА_1 надіслано Центрально-Західному міжрегіональному управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) заяву на призначення її з 28.12.2019 в порядку переведення на посаду начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), з одночасним зазначенням переважного права на залишення її на роботі, відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України, як працівника, з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, про що свідчать результати щорічного оцінювання діяльності як державного службовця, та присвоєний 6 ранг державного службовця (том 2 а.с.43).
Однак, згідно інформації викладеної в листі №10/24/32/349 від 22.01.2020 відповідач повідомив позивача про те, що відсутні підстави для її переведення, оскільки виконуючим обов'язки начальника Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) не ініційовано питання щодо переведення позивача до новоутвореного органу.
Відповідно до копії журналу реєстрації наказів з кадрової та державної служби відділу організації роботи та розвитку персоналу у Житомирській області управління персоналом Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та наданих представником копій наказів встановлено, що частина працівників Головного територіального управління юстиції у Житомирській області була переведена до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Підставами такого переведення зазначено лише заяви осіб, які переводились та лист Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 24.12.2019 №1/19/1.11-17/2019/8.
У вказаному листі, адресованому Голові ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) просило звільнити 27.12.2019 в порядку переведення для подальшої роботи в цьому органі визначених працівників.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, будь-яких конкурсних процедур при переведенні не проводилось.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтування відповідачів щодо критеріїв визначення кола працівників для переводу до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до вимог Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" гарантується недопущення дискримінації у всіх сферах суспільних відносин, в тому числі на державній службі.
При цьому, з матеріалів справи встановлено, що в структурі та штатній чисельності Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було затверджено штат в кількості 1421 штатних одиниць.
Також, в структурі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) створено Управління державної реєстрації, до складу якого увійшов відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області, до якого входить 9 штатних одиниць.
Разом з тим, відповідно до структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на 2019 рік було створено Управління державної реєстрації, до складу якого увійшов відділ державної реєстрації актів цивільного стану із штатом у 8 одиниць (том1 а.с.79).
З вищевикладеного суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що кiлькiсть штатних одиниць в оновленiй структурi Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) не зменшено, а навпаки збільшено, при цьому посаду аналогічну тій, яку займала позивач, не скорочено.
Вищевикладене відповідачами не заперечується. Доказів зміни правового статусу, обсягу завдань i основних функцій відділу Управління державної реєстрації, який очолювала позивач, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, згідно аналізу вищезазначених фактів можливо зробити висновок, що в організаційній структурi Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) займана позивачем посада залишилась, але змінилась назва.
Однак, не зважаючи на те, що позивач виявила бажання продовжувати роботу в новоствореному органі, проте ліквідаційна комісія залишила це поза увагою та прийняла рішення про її звільнення, тоді як Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) безпідставно відмовило позивачу у переведенні до новоствореного органу, тим самим відповідачі порушили її трудові права, оскільки звільнивши позивача, відповідачі не виконали зобов'язання щодо її переведення при реальній можливості таке здійснити.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №9/3 від 26.02.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", оскільки він прийнятий не на підставі вимог чинного законодавства, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотриманням принципу рівності перед законом. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно скасував його, а позовні вимоги у цій частині задовольнив.
Також, колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції обґрунтовано поновив на посаді ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління державної реєстрації - начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з 26 лютого 2020 року.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною відмову Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), яка викладена у листі від 22.01.2020 у прийнятті ОСОБА_1 на державну службу у порядку переведення.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Отже, з метою ефективного захисту порушених прав та враховуючи, що Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вже розглянуто заяву про переведення позивача до новоствореного органу та прийнято рішення, яке судом визнано протиправним, з метою недопущення повторного звернення позивача до суду, застосовуючи ефективний механізм захисту порушеного права, з огляду на вимоги частини 5 статті 22 Закону №889-VIII, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) прийняти ОСОБА_1 на державну службу шляхом видання наказу про призначення в порядку переведення на посаду начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області Управління державної реєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Доводи апеляційної скарги про втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень при зобов'язанні Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) прийняти ОСОБА_1 на державну службу шляхом видання наказу про призначення в порядку переведення на посаду, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки з двох можливих варіантів щодо прийняття чи не прийняття рішення про переведення позивача на посаду, відповідачем було розглянуто заяву про переведення позивача до новоствореного органу та прийнято одне з двох можливих рішення не на користь позивача.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо вимоги позивача про стягнення з Ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - з 26.02.2020 по день фактичного поновлення на посаді, колегія суддів з урахуванням вимог ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), вірно розраховано вимушений прогул позивача у період з 27.02.2020 по день винесення рішення -26.10.2020, який становить 132 280,50 грн.
Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача моральної шкоди в сумі 18 252,00 грн, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, обґрунтовано стягнув на користь позивача 3 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Водночас, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, підлягало негайному виконанню відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України.
Суд також враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 04 березня 2021 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.