Справа № 640/25136/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , та Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року, -
У грудні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МО України) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та зобов'язати призначити таку допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є дружиною солдата, який 01 вересня 2017 року звільнений з лав Збройних Сил України за станом здоров'я. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії МО України щодо непризначення позивачам одноразової грошової допомоги у разі загибелі чоловіка та батька, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини). Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначені такої допомоги та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивачів з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Не погоджуючись із рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги.
Позивач просить змінити пункт 4 резолютивної частини рішення та зобов'язати відповідача призначити їй та сину одноразову грошову допомогу у разі загибелі чоловіка та батька, ОСОБА_3 , у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби (захистом Батьківщини) у розмірі 375-кратного прожиткового мінімума, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року.
В обґрунтування вимог зазначає, що єдиним правильним рішенням за результатами розгляду її заяви є призначення допомоги, а тому зобов'язання відповідача прийняти таке рішення не буде втручанням в його дискреційні повноваження.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що позивач не має право на грошову допомогу.
Відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до положень статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, яка була чинна на час смерті чоловіка позивача, виплата одноразової грошової допомоги передбачалась у разі загибелі (смерті) саме військовослужбовця. Право на отримання одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06 вересня 2019 року №2252-VIII, тобто після смерті ОСОБА_3 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що всім її доводам надано правову оцінку місцевим судом. До того ж, аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі №22402957/18.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що позивачі є дружиною та сином померлого ОСОБА_3 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували на утриманні останнього.
ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Згідно наказа командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №48 від 01 вересня 2017 року солдата ОСОБА_3 , стрільця 2 відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 2 батальйону охорони, звільнено з військової служби у відставку відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я з виключенням з військового обліку), виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення та направлено до Фастівського РВК Київської області для зарахування на військовий облік.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Ураховуючи, що смерть ОСОБА_3 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (із захистом Батьківщини), що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12 квітня 2018 року №1020, позивач в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина звернулась до МО України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Згідно витяга з протокола № 69 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 31 травня 2019 року, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні допомоги, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 не був військовослужбовцем. Означене рішення затверджено керівником відповідача 03 червня 2019 року.
Уважаючи дії по прийняттю такого рішення, а також саме рішення протиправними, позивачі звернулись з відповідним позовом до суду.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок хвороби під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження. Належним способом захисту порушених прав позивачів є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути подані ними документи та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За визначенням статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини 1 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункта 1 частини 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
У відповідності до статті 161 Закону України №2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункта 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом у даній справі встановлено, що позивачі є дружиною та сином померлого, що підтверджується свідоцтвами про шлюб та народження.
Відповідно до пункта «а» частини 1 статті 162 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункта 2 статті 16 цього Закону.
Частиною 9 статті 163 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункта 3 Порядка № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з пунктом 4 Порядка № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Відповідно до витяга з протокола засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1020 від 12 квітня 2018 року причиною смерті ОСОБА_3 є захворювання «Цироз печінки. Печінково-ниркова недостатність», яке стало причиною смерті та пов'язане із захистом Батьківщини.
Частиною 1 статті 164 Закону України №2011-ХІІ визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Нормами цієї статті визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядка № 975.
Перелік підстав для відмови у виплати одноразової грошової допомоги визначений пунктом 19 Порядку № 975, є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 січня 2019 року у справі № 826/6570/17 та від 13 червня 2019 року у справі № 802/1513/18-а.
Зі змісту вищенаведених норм убачається, що допомога виплачується не лише у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Норми статті 16 Закону України №2011-ХІІ у зв'язку з складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду, інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього Закону.
У разі, якщо б законодавець пов'язував право сім'ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Отже, можна зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а, від 28 січня 2020 року у справі № 2240/2957/18 та від 13 травня 2020 року у справі №489/4898/16-а.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги на підставі пункта 1 частини 2 статті 16 Закону України №2011-ХІІ, беручи до уваги при цьому, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження ним військової служби.
Проте, враховуючи, що питання розміра грошової допомоги, яка підлягає виплаті, відповідачем ще не вирішувалось, позовна вимога про зобов'язання останнього призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у певному розмірі є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , та Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька