Справа № 377/544/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Теремецька Н.Ф.
Іменем України
10 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Київській області на рішення Славутицького міського суду Київської області від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника сектора реагування патрульної поліції №1 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області Севрука Дмитра Олексійовича, Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, заступника начальника сектора реагування патрульної поліції № 1 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Київській області, щодо складання 01.09.2020 постанови серії БАБ № 365352 про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного стягнення, скасувати цю постанову за відсутності події і складу адміністративного правопорушення і закрити адміністративне провадження у цій справі;
- винести окрему ухвалу суду відносно зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, щодо вжиття заходів дисциплінарного впливу до відповідача та його напарника по патрульному екіпажу, шляхом службового розслідування та видачі письмового наказу про застосування до поліцейських одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, за їх порушення при спілкуванні з позивачем з 17 години 22 хвилин впродовж 5 хвилин за адресою дороги напроти будинку № 26 по вулиці Київська в с. Осещина, Вишгородського району, Київської області, 01.09.2020 , вимог п. 4 ст. 20 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ і неналежного виконання професійних обов'язків, в частині порушення п.5 ч.11 розділу 1 та п.9 ч.1 розділу 4 Наказу МВС України від 19.08.2017 № 718, щодо заборони перебувати поза межами будівель без головного убору і знаходження на проїзній частині дороги без спеціального жилета з написом «ПОЛІЦІЯ» із світлоповертальними властивостями, та направити цю ухвалу до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, встановивши строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну необхідного для їх виконання;
- винести окрему ухвалу суду відносно зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за встановленим порядком положень «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015, вжиття заходів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення на дії та бездіяльність відповідача, з недотримання ним безпечних умов для позивача, по недопущенню поширення коронавірусної інфекції СOVID-19, шляхом виконання обов'язку відповідача по дотриманню безпечної фізичної дистанції не менше 1,5 м при спілкуванні з позивачем з 17 години 22 хвилин впродовж 5 хвилин 01.09.2020 , під час вручення позивачу копії постанови серії БАБ № 365352 про адміністративне правопорушення, з інформуванням його прав та обов'язків та перебування при цьому відповідача в межах громадської споруди проїзної частини дороги, без одягнення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, за адресою дороги напроти будинку № 26 по вулиці Київська в с. Осещина, Вишгородського району, Київської області;
- винести окрему ухвалу суду про наявність підстав для розгляду питання, щодо притягнення до адміністративної відповідальності з визнанням дій та бездіяльності відповідача, Севрука Д.О. , протиправними в частині порушення ним правил щодо карантину людей, за фактом недотримання ним безпечних умов для позивача по недопущенню поширення коронавірусної інфекції СOVID-19, шляхом виконання обов'язку відповідача по дотриманню безпечної фізичної дистанції не менше 1,5 м при спілкуванні з позивачем з 17 години 22 хвилини впродовж 5 хвилин 01.09.2020 , під час вручення позивачу копії постанови серії БАБ № 365352 про адміністративне правопорушення, з інформуванням його прав та обов'язків та перебування при цьому відповідача в межах громадської споруди - проїзної частини дороги, без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, за адресою дороги напроти будинку АДРЕСА_1 ;
- стягнути з суб'єкта владних повноважень, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 840,80 гривень.
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково: скасовано постанову заступника начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Вишгородського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області капітана поліції Севрука Д.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 365352 від 01.09.2020, згідно якої застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), і закрито справу про адміністративне правопорушення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності є правомірною та обґрунтованою.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно постанови серії БАБ № 365352 від 01.09.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної заступником начальника СРПП № 1 Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції Севруком Д.О. , ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за те, що він 01.09.2020, о 17 годині 10 хвилин, керував своїм транспортним засобом OPEL ASTRA SPORTS TOURER, державний номерний знак НОМЕР_1 , в с. Осещина, по вул. Київська, 26, на якому передній державний номерний знак затертий, а саме букви та цифри, що не дає чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачами об'єктивних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, з фіксацією вчинення самого правопорушення, не надано. А оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення ОСОБА_1 , оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: <…> правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, <…> частини <…> друга <…> статті 122 <…>.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 121 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
При цьому, положення КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення (зокрема статті 268 КУпАП), на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
У подібних правовідносинах таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 по справі №607/5933/16-а.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП, яка передбачає відповідальність у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Згідно пункту 30.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка <…>.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач послався на те, що позивач керував транспортним засобом, на якому передній державний номерний знак затертий, а саме букви та цифри, що не дає чітко визначити символи номерного знаку на відстані двадцяти метрів.
Таким чином, для правильного вирішення даної справи слід встановити, чи дійсно встановлений на транспортному засобі, яким керував позивач, номерний знак був забрудненим, що не дозволяло чітко визначити його символи з відстані двадцяти метрів.
Згідно частини другої статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому, згідно частини другої статті 44 КАС учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС, колегія суддів наголошує, що саме на відповідача покладено обов'язок у визначеному законом порядку доводити факт та вину позивача у здійснені адміністративного правопорушення.
При цьому, відповідно до частин третьої, четвертої статті 79 КАС відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Згідно частини восьмої наведеної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тобто, відповідач, виконуючи обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого ним рішення та вини позивача, повинен надати відповідні докази до суду першої інстанції разом із відзивом на апеляційну скаргу або у інший строк, встановлений судом для подання таких доказів. Якщо такі докази подати неможливо, відповідач має у визначений строк повідомити про це суд та надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Жодних доказів, які б відображали саму подію та достовірно підтверджували факт порушення позивачем вимог ПДР матеріали справи не містять. У свою чергу, сама лише постанова про вчинення адміністративного правопорушення, посилання на вчинення порушення у відзиві на позовну заяву, не є належними доказами цих обставин.
Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС, то колегія суддів констатує, що відповідач не довів належними та достовірними доказами правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно було вчинене адміністративне правопорушення внаслідок недотримання ПДР.
Апеляційна скарга містить виключно виклад норм КУпАП щодо порядку та змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та висновок про відповідність цим нормам оскаржуваної постанови.
Проте, апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень мотивів суду першої інстанції щодо недоведеності факту спірного порушення, а також і будь-яких спростувань висновків суду щодо відсутності доказів порушення позивачем ПДР.
Відтак, враховуючи положення частини першої статті 308 КУпАП, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції невірно встановив обставини справи в частині недоведеності відповідачем допущення позивачем спірного порушення та щодо відсутності правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121 КУпАП.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 01 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких