П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/964/19
Категорія: 112010201 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту: 08.07.2020 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі Центральне ОУПФ України м. Миколаєва) задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Центрального ОУПФ України м. Миколаєва щодо непроведення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації (далі ТУ ДСА) України у Миколаївській області від 13 грудня 2018 року №7/1-1723/18 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року та довідки ТУ ДСА України у Миколаївській області від 14 січня 2019 року №7/1-46/19 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року.
Зобов'язано Центральне ОУПФ України м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відповідно до довідки ТУ ДСА України у Миколаївській області від 13 грудня 2018 року №7/1-1723/18 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року та довідки ТУ ДСА України у Миколаївській області від 14 січня 2019 року №7/1-46/19 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року апеляційна скарга Центрального ОУПФ України м. Миколаєва повернута апелянту.
16 серпня 2019 року по справі судом першої інстанції були видані виконавчі листи №400/964/19, які відповідно до супровідного листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року були направлені на адресу позивача.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року було замінено сторону виконавчого провадження (боржника) за виконавчими листами на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Миколаївській області.
27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з клопотанням до суду в якому просила зобов'язати ГУПФ України в Миколаївській області подати до суду протягом десяти днів звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №814/964/19, посилаючись на невиконання рішення суду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення було відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення:
Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення - задоволено.
Зобов'язано ГУПФ України в Миколаївській області, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у 30 денний строк з моменту набрання законної сили постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №400/964/19.
28 травня 2020 року на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов звіт ГУПФ України в Миколаївській області про виконання рішення суду.
19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із клопотанням, у якому просила суд встановити ГУПФ України в Миколаївській області новий строк подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 400/964/19 або накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ч.2 ст. 382 КАС України.
Відповідачем надано заперечення на клопотання про встановлення судового контролю та зазначено, що на виконання рішення суду від 05 червня 2019 року по справі №400/964/19 відповідачем проведено перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відповідно до довідки ТУ ДСА України у Миколаївській області від 13 грудня 2018 року №7/1-1723/18 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат, та довідки ТУ ДСА України у Миколаївській області від 14 січня 2019 року №7/1-46/19 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат, що підтверджується Рішеннями про перерахунки від 22 серпня 2019 року №948030178800 та розрахунком заробітної плати до нього.
Різниця пенсії у розмірі 14 893,09 грн. за період з 04 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року, обчислена за рішенням суду, буде виплачено при надходженні коштів від Пенсійного фонду України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про встановлення ГУПФ України в Миколаївській області нового строку подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №400/964/19 або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ч.2 ст. 382 КАС України - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції щодо суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. Натомість, рішення суду не є виконаним в повному обсязі, оскільки доплата по перерахунку пенсії за рішенням суду у розмірі 14 893,08 грн. їй взагалі не була виплачена.
Крім того, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд посилається на Порядок №649, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року, який є обов'язковим для виконання всіма органами та посадовими особами, включаючи органи Пенсійного фонду України. Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, яке було змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року було визнано протиправними та нечинними п.п.1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
У відзиві ГУПФ України в Миколаївській області на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду від 05 червня 2019 року по справі №400/964/19 виконано відповідачем відповідно до покладених судом зобов'язань та в межах повноважень відповідача, як Управлінням так і начальником ГУПФ України в Миколаївській області - Сичуговою О.А., як керівником суб'єкта владних повноважень та вжито всі передбачені законодавством заходи, що залежить від волі відповідача, щодо виконання рішення суду, що підтверджується звітом про виконання рішення суду від 25 травня 2020 року №1400-0802-7/26757.
Щодо посилань апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по справі №640/5248/19, ГУПФ України в Миколаївській області зазначає, що Постанова №649 була чинна як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на дату постановлений судом ухвали про залишення клопотання позивача без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень рішення суду фактично виконується, а тому в задоволенні заяви позивача про встановлення нового строку подання звіту про виконання рішення суду або накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - належить відмовити.
Судова колегія частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абз.3 п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п.84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; п.43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; п.п.46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; п.64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч.1, 2 ст. 55, ч.ч.1, 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника ГУПФ України у Миколаївській області за невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пп.4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до ч.5 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України коштом Державного бюджету України.
Згідно зі ст.ст. 23, 116 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №649).
Відповідно до п.1 Порядку №649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з п.3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктами 4 Порядку №649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до п.10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.
Системний аналіз наведених правових норм, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій та довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №400/964/19 ГУПФ України у Миколаївській області проведено перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% відповідно до довідки ТУ ДСА України у Миколаївській області від 13 грудня 2018 року №7/1-1723/18 про розмір суддівської винагороди станом на 04 грудня 2018 року за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат, та довідки ТУ ДСА України у Миколаївській області від 14 січня 2019 року №7/1-46/19 про розмір суддівської винагороди станом на 01 січня 2019 року за період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року, з врахуванням фактично проведених за даний період виплат, що підтверджується Рішеннями про перерахунки від 22 серпня 2019 року.
Різницю щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 14 893,09 грн. за період з 04 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року, яка обчислена за рішенням суду, відповідно до Порядку №649, внесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Таким чином, відповідач в особі керівника ГУПФ України у Миколаївській області вжив конкретні заходи з метою виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №400/964/19.
Фактична невиплата нарахованих 14 893,09 грн. зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
Таким чином, за умови дотримання ГУПФ України у Миколаївській області встановленого чинного на момент виникнення спірних правовідносин порядку виконання судового рішення, колегія суддів доходить висновку, що вимога щодо накладення штрафу на керівника управління задоволенню не підлягає, та на момент розгляду даної справи, є передчасною.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що п.п.1 та 2 Порядку №649 визнано протиправними та нечинними рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року, яке було змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, оскільки судове рішення набрало законної сили 22 липня 2020 року, а отже, була чинна як на момент виникнення спірних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що здійснення нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді є лише передумовою його виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, зокрема, зобов'язано пенсійний орган виплатити перераховане щомісячне довічне грошове утримання.
Доказів на вчинення боржником дій щодо виплати 14 893,09 грн. різниці щомісячного довічного грошового утримання судді до суду не надано, що свідчить про неповне виконання судового рішення на момент подання боржником звіту та свідчить про необґрунтованість ухвали суду першої інстанції про визнання поданого ГУПФ України у Миколаївській області звіту таким, що підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
За таких обставин, колегія суддів на підставі ч.1 ст. 382 КАС України вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, та суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим судове рішення, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, ч.ч.1, 3 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 382 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення - задовольнити частково.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №400/964/19.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк з моменту набрання законної сили постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №400/964/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 березня 2021 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.