ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 березня 2021 року м. Херсон Справа № 923/4/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., розглянувши справу
за позовом: Прокурора-виконуючого обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі
позивача: Державної екологічної інспекції у Херсонській області (73026, м. Херсон, пров. Козацький, 10, код ЄДРПОУ 38044149)
до: Комунального підприємства "Комунсервіс" Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., смт. Нововоронцовка, вул. Суворова, 4, код ЄДРПОУ37715015)
про стягнення 89 869 грн. 91 коп.
без повідомлення (виклику) учасників справи
04.01.2021 Прокурор-виконуючий обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області (надалі - позивач) із позовною заявою до Комунального підприємства "Комунсервіс" Нововоронцовської селищної ради (надалі - відповідач), якою просить суд стягнути з Комунального підприємства "Комунсервіс" Нововоронцовської селищної ради 89869 грн. 91 коп. збитків заподіяних державі.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.01.2021 постановлено: відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи; встановити відповідачу строк для подачі до суду відзиву на позов не пізніше 29 січня 2021 року.
Відповідач скористався своїм правом та направив відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог.
Відповідач, заперечуючи, зазначив, що чинне законодавство передбачає отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування так і спеціального дозволу на користування надрами. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст.21 Кодексу про надра).
Статтею 23 Кодексу про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.
Таким чином, на думку відповідача, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 м3 на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Відповідач приходить до висновку, що із системного аналізу приписів гл.11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), гл.13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК та приписів гл.2 (надання надр у користування), гл.4 (плата за користування надрами) Кодексу про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби». Саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 в справі № 3-32гс15.
Відповідач пояснив, що він на підставі дозволу на спеціальне водокористування, без спеціального дозволу на спеціальне водокористування надрами здійснює забір води з 4 (чотирьох) артезіанських свердловин №№ 14-119, 14-118, 14-139, 14-140, при цьому правила охорони водних ресурсів та законодавство щодо охорони надр не порушує, видобуває підземні води в об'ємі, що не перевищує 300 м3 на добу, використовує воду тільки для задоволення господарських і побутових потреб, для виробничих потреб не використовує, що надає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу.
Відповідач звернув увагу щодо не оскарження директором КП «Комунсервіс» постанови про накладення адміністративного стягнення директором КП «Комунсервіс», то це ніяким чином не спростовує вищевикладених обставин та висновків.
Також відповідач не погоджується з розміром нарахованих збитків, вважає, що цей розмір обрахований, виходячи з відомостей, наданих КП "Комунсервіс" на запит Державної екологічної інспекції в Херсонській області, а не за результатами проведеної інспекцією перевірки, яка фактично не проводилась.
На думку відповідача, прокурором та позивачем не зібрано та не надано до суду належних допустимих та достовірних доказів, достатніх для підтвердження своїх позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи , суд
Підстави для звернення прокурора із позовом
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом (стаття 13 Конституції України).
За Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 5) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держєкоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Пунктом 7 Положення передбачено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп.2 п.4 Положення):
- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п «в» пп.2 п.4 Положення);
- пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп.8 п.4 Положення);
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Херсонській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 №119, Державна екологічна інспекція у Херсонській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основним завданням Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідних територій.
Відповідно до п.п. 9, 10 Розділу II «Функції Інспекції» Положення про Державну екологічну інспекцію у Херсонській області, інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем в судах.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Держава, як суб'єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.
Встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Херсонській області 11.09.2020 на адресу КП «Комунсервіс» направлено претензію №82 про відшкодування збитків заподіяних державі порушенням законодавства про надра на суму 89 869,91 грн.
Наразі збитки заподіяні державі внаслідок порушення КП «Комунсервіс» природоохоронного законодавства залишаються невідшкодованими.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої встановлена презумпція вини правопорушника. Тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Згідно із вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до положень ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, у тому числі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов'язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.
Разом з цим встановлено, що за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державна екологічна інспекція у Херсонській області, до компетенції якого віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, неналежно здійснює їх захист та не вживає достатніх заходів до примусового зобов'язання відповідача відшкодувати завдані державним інтересам збитки, обмежившись наразі лише скеруванням порушнику претензій про відшкодування таких збитків.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. За приписами частин третьої-п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи-по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.10 Так, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (Е. Ж V. Ргапсе) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII. Відповідно до ч. з ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".
Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація 12 "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, згідно сформованої судової практики щодо представництва прокурором інтересів держави, зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції у Херсонській області від 05.11.2020 №3079/02/1-08/08-35 Інспекція самостійно не зверталась до суду з позовними вимогами про стягнення шкоди з КП «Комунсервіс», натомість звернулася до Херсонської обласної прокуратури щодо пред'явлення зазначеної позовної заяви.
За вказаних обставин, прокурором встановлено, що позивачем, як органом державної влади, який уповноважений вживати заходів до відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у спірних правовідносинах допущено не здійснення захисту порушених інтересів держави, а саме позовну заяву до суду щодо стягнення з КП «Комунсервіс» завданих збитків у розмірі 89 869,91 грн. не пред'явлено.
Із огляду на викладене обґрунтування, суд прийшов до висновку, що, в силу положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Бериславська місцева прокуратура правомірно звернулась до суду та довела наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області.
Обставини, які встановлені судом
Державною екологічною інспекцією у Херсонській області (далі-Інспекція) на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання КП «Комунсервіс» Нововоронцовської селищної ради вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За результатами даної перевірки, Інспекцією 27-28.05.2020 складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 01-51/151/20, який без зауважень підписаний 28.05.2020 директором КП «Комунсервіс» Синицею С.В.
Встановлено, що КП «Комунсервіс» без дозволу на спеціальне водокористування надрами здійснює забір води з 4 (чотирьох) артезіанських свердловин №№ 14-119, 14-118, 14-139, 14-140 з порушенням правил охорони водних ресурсів, чим порушено вимоги ст. ст. 44, 48, 49,70 Водного Кодексу України.
Документи, що підтверджують право користування земельними ділянками під артезіанськими свердловинами, які використовує КП «Комунсервіс» відсутні, що є порушенням вимог ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.
За результатами вищевказаного позапланового заходу Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області за фактом здійснення КП «Комунсервіс» забору підземної води без спеціального дозволу на користування надрами та фактом самовільного водокористування з 02.01.2020 по 16.02.2020 без спеціального дозволу на водокористування складено 2 протоколи про адміністративні правопорушення від 01.06.2020 стосовно директора КП «Комунсервіс» ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст.47 КУпАП.
За результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Зайцем В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.06.2020, згідно якої директора КП «Комунсервіс» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 595,00 грн.
Постанова про накладення адміністративного стягнення директором зі КП «Комунсервіс» ОСОБА_1 не оскаржувалась та 03.06.2020 штраф у розмірі 595 грн. сплачено ним добровільно у повному обсязі.
Крім того, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час здійснення планового заходу - перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, Інспекцією 03.06.2020 винесено на адресу КП «Комунсервіс» припис № 01-51/151/20.
Також, Інспекцією 01.09.2020 директору КП «Комунсервіс» направлено претензію про відшкодування заподіяних державі збитків порушенням законодавства про надра, до якої долучено розрахунок збитків.
Однак, до теперішнього часу КП «Комунсервіс» у добровільному порядку не відшкодовано шкоду, заподіяну внаслідок порушення природоохоронного законодавства на загальну суму 89 869,91 грн.
У подальшому, за результатами виявлених порушень у сфері водокористуванння, Держеконіспекцією у Херсонській області, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та національне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009 (зі змінами та доповненнями), розраховано розмір збитків завданих КП «Комунсервіс» навколишньому природному середовищу, внаслідок здійснення забору підземної води без спеціального дозволу на користування надрами за період 15.11.2019 по 28.05.2020 в сумі 89 869,91 грн. (період з часу останньої перевірки)
Окрім цього, 11.09.2020 на адресу відповідача по справі Державною екологічною інспекцію у Херсонській області скеровано претензію №82 про відшкодування збитків заподіяних державі порушенням законодавства про надра. Згідно вказаної претензії, ПП «Комунсервіс» запропоновано у добровільному порядку відшкодувати заподіяні Державі збитки у розмірі 89 869,91 грн. та перерахувати на відповідний рахунок місцевого бюджету. Також, правопорушника попереджено, що у випадку відмови від добровільного відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок самовільного, без відповідного дозволу спеціального водокористування, або не повідомлення про результати розгляду претензії, інспекція буде змушена звернутися з позовною заявою до Господарського суду Херсонської області щодо примусового стягнення завданих збитків.
Станом на день розгляду позовної заяви, збитки завдані навколишньому природному середовищу, відповідачем не відшкодовано.
Правове обґрунтування позовних вимог
Відповідно до статті 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Згідно приписів статті 21 Кодексу України про надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Частиною 3 статті 24 Кодексу України Про надра передбачено, що права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах».
Відповідно до ст. 13 Конституції України природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 та ст. 151 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовуюсь у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянами і юридичними особами для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Статтею 67 Кодексу України Про надра унормовано, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1, п. з ч. 2, ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України».
Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено: шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
До матеріалів позовної заяви долучено Розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземна вода)) ПП «Комунсервіс», який виконаний позивачем згідно з п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовиша України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 14.08.2009 за № 767/16783.
Пунктом 1.6. Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» встановлено: вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки. Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Так, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільною кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Предметом вказаного спору є стягнення з КП «Комунсервіс» збитків у розмірі 89 869,91 грн., які завдані державі внаслідок здійснення забору підземної води зі свердловин без спеціального дозволу на користування надрами за період з 15.11.2019 по 28.05.2020.
Із огляду на надані заперечення суд дійшов до висновку, що позовні вимоги прокурором доведені у повному обсязі та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача спростовуються фактами викладеними в акті перевірки від 27-28.05.2020, за яким вказано: "На розгляд надано дозвіл на спеціальне водокористування № укр.14.8.1 Хрс виданого Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації від 29.11.2016, термін дії якого до 01.01.2020 Перевіркою встановлено, що в період часу з 02.01.2020 по 16.02.2020 КП "Комунсервіс" здійснювали забір підземної води без дозволу на спеціальне водокористування, що порушує п.9 ст.44 та ст.49 Водного кодексу України"
Відповідач притягується до відповідальності саме за здійснення забору підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування протягом 46 днів.
Суд прийшов до висновку, що нарахування збитків проведено правомірно у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 № 389, зареєстрованого в Мінюсті України 14.08.2009 № 767/16783, виходячи із обсягу використаної води за час з 02.01.2020 по 16.02.2020.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Комунсервіс" Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., смт. Нововоронцовка, вул. Суворова, 4, код ЄДРПОУ37715015) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області (73026, м. Херсон, пров. Козацький, 10, код ЄДРПОУ 38044149) на розрахунковий рахунок в УК у Нововоронцовському районні смт Нововоронцовка/24062100, код ЄДРПОУ 38030534, р/р UA928999980333189331000021234 ККД 24062100, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) 89869 грн. 91 коп. збитків заподіяних державі.
3.Стягнути з Комунального підприємства "Комунсервіс" Нововоронцовської селищної ради (74200, Херсонська обл., смт. Нововоронцовка, вул. Суворова, 4, код ЄДРПОУ37715015) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Л.М. Немченко