ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2021Справа № 910/17156/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітуча волошкова галявина"
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення заборгованості в розмірі 106 200,00 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 03.03.2021,
У листопаді 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - позивач, Фонд) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітуча волошкова галявина" (далі - відповідач, Товариство) про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення заборгованості в розмірі 106 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу № 1329 від 13.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17156/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.12.2020 та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.
За наслідками судового засідання 02.12.2020 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі № 910/17156/20 на 30 днів до 10.02.2021 (включно) та відкласти підготовче засідання на 13.01.2021
24.12.2020 до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
04.01.2021 від позивача надійшла відповідь позивача на відзив.
За наслідками підготовчого засідання суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/17156/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.02.2021.
10.02.2021 представник позивач подав до канцелярії суду для долучення до матеріалів справи клопотання про долучення доказів у якому просив визнати поважною причину пропуску строку для подачі доказів з огляду на отримання поданого доказу після закриття підготовчого провадження у справі.
У судове засідання 10.02.2021 прибула представник позивача.
Відповідач представників у судове засідання не направив, проте 10.02.2021 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю уповноваженого представника в судових засіданнях у Верховному Суді.
Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача.
За наслідками судового засідання 10.02.2021 судом була постановлена ухвала про відкладення розгляду справи по суті на 04.03.2021, однак у зв'язку із перебуванням судді Джарти В. В. у відпусті 04.03.2021, ухвалою суду від 18.02.2021 розгляд справи був призначений на 03.03.2021.
У призначене судове засідання 03.03.2021 сторони не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином шляхом скерування поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження юридичних осіб.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
13.12.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КВІТУЧА ВОЛОШКОВА ГАЛЯВИНА», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу №1329 об'єкта малої приватизації державної власності - об'єкта незавершеного будівництва, за адресою: м. Київ, вул. Бородіна Інженерна, 5-Б за результатами електронного аукціону з умовами №UA-PS-2019-11-01-000004-2 (далі - договір). Вказаний правочин посвідчено приватним нотаріусом Щелковим Д. М. 13.12.2019, відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 792.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець продає, а Покупець купує об'єкт малої приватизації державної власності - об'єкт незавершеного будівництва - кафе на 50 місць, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Бородіна Інженера, будинок 5-Б, (готовність 4%), з можливою зміною первісного призначення, за результатами електронного аукціону з умовами №UA-PS-2019-11-01-000004-2, який відбувся 27.11.2019 (далі - Об'єкт приватизації), та зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі умови.
Відповідно до п. 2.1. розділу 2 Договору, Покупець зобов'язаний внести грошові кошти в розмірі 1 950 000,00 грн (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), в тому числі податок на додану вартість у сумі 325 000,00 грн. (триста двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з дня укладання та нотаріального посвідчення договору. Тобто у термін до 13.01.2020 включно (тридцятий календарний день припадає на 12.01.2020, який є вихідним, а тому в силу приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, останнім день строку є 13.01.2020).
Згідно з п. 2.2. розділу 2 Договору, розрахунки за придбаний об'єкт приватизації здійснюються таким чином:
- грошові кошти, сплачені Покупцем як гарантійний внесок для участі в аукціоні на банківський рахунок оператора електронного майданчика - Товариства з обмеженою відповідальністю «Е-тендер» в сумі 24 802,90 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот дві гривні 90 коп.), що становить 10% стартової ціни Об'єкта приватизації без урахування податку на додану вартість, зараховуються Покупцеві в рахунок ціни продажу Об'єкта приватизації після їх перерахування оператором електронного майданчика на рахунок Продавця;
- протягом 10 днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору на сплачені Покупцем грошові кошти в сумі 24 802,90 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот дві гривні 90 коп.) - гарантійний внесок, Покупець зобов'язаний перерахувати з рахунка Покупця на рахунок Продавця податок на додану вартість у розмірі 4 960,58 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 58 коп.);
- грошові кошти Покупця в розмірі 1 920 236,52 грн (один мільйон дев'ятсот двадцять тисяч двісті тридцять шість гривень 52 коп.), в тому числі податок на додану вартість - 320 039,42 грн (триста двадцять тисяч тридцять дев'ять гривень 42 коп.) за придбаний Об'єкт приватизації сплачується Покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунка Покупця всієї суми зі свого рахунку на рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з дня укладання та нотаріального посвідчення цього Договору.
Внесені Покупцем грошові кошти, як гарантійний внесок для участі в аукціоні в розмірі 24 802,90 грн (без урахування ПДВ) на банківський рахунок оператора електронного майданчика - ТОВ «Е-Тендер», перераховані оператором електронного майданчика на рахунок Продавця, яким зараховані в ціну продажу, що підтверджується копією виписки.
Також, Покупцем своєчасно перераховано на рахунок Продавця податок на додану вартість в сумі 4 960,58 грн, нарахований на суму гарантійного внеску.
Однак, грошові кошти зі сплати залишкової суми за Об'єкт приватизації в сумі 1 920 236,52 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 320 039,42 грн., на рахунок Продавця перераховані так і не були.
Крім того, відповідно до п. 5.1. розділу 5 Договору Покупець зобов'язаний відшкодувати Регіональному відділенню фонду державного майна по м. Києву послуги суб'єкта оціночної діяльності, залученого для проведення оцінки Об'єкта приватизації у розмірі 8 700,00 грн. (вісім тисяч сімсот гривень 00 коп.) без урахування ПДВ (згідно з договором про надання послуг з оцінки об'єкта приватизації від 08.01.2019) на рахунок Продавця не пізніше 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору, тобто у термін до 13.01.2020. Зазначена вище сума за послуги суб'єкта оціночної діяльності не надходила на рахунок Продавця.
За твердженнями Фонду Товариство порушило істотні умови Договору №1329 від 13.12.2019, а саме:
- п. 2.2. сплата залишкової суми за об'єкт приватизації в сумі 1 920 236,52 грн, в тому числі податок на додану вартість в сумі 320 039,42 грн протягом 30 календарних днів з дня укладання та нотаріального посвідчення Договору;
- п. 5.1. відшкодування послуг суб'єкт оціночної діяльності, залученого для проведення оцінки Об'єкта приватизації у розмірі 8 700,00 грн у термін, не пізніше 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору.
09.01.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву направило на адресу ТОВ «КВІТУЧА ВОЛОШКОВА ГАЛЯВИНА» лист №30-03/110 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103270757735, вручено 22.01.2020) про необхідність сплати за об'єкт приватизації та відшкодування послуг суб'єкта оціночної діяльності у термін, що визначений умовами Договору, але на даний час, грошові кошти не сплачені, відповідей на лист або іншої інформації від Покупця не надходило.
Також, 21.01.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву направило на адресу ТОВ «КВІТУЧА ВОЛОШКОВА ГАЛЯВИНА» лист про сплату за об'єкт приватизації - об'єкта незавершеного будівництва - кафе на 50 місць (м. Київ, вул. Інженера Бородіна, 5Б) №30-03/550 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103270758901, вручено 24.01.2020) та повторно повідомило Покупця про необхідність здійснення розрахунків по Договору. Вказаним листом Регіональне відділення вимагало усунути порушення шляхом сплати заборгованості за об'єкт приватизації та повідомило про наслідки невиконання зобов'язань по Договору.
Відповідно до п. 12.3. Договору, у разі невиконання однією зі Сторін умов Договору він може бути розірваний на вимогу іншої Сторони, у тому числі за рішенням суду.
Пунктом 12.4. Договору, Сторони погодили, що виключною умовою для розірвання цього Договору є несплата Покупцем коштів за об'єкт приватизації, відповідно до умов Договору.
Оскільки вимогу у вищевказаних листах Товариство не виконало, Фонд звернувся із позовом до суду в межах якого просить суд розірвати договір та стягнути вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності та неустойку.
Відповідач у своєму відзиві частково визнав позовні вимоги, а саме в частині розірвання договору. Водночас, щодо вимог про стягнення неустойки Товариство зазначило, що несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з остаточного розрахунку вартості об'єкта приватизації мало місце через те, що відповідач не отримав за наслідками укладення спірного договору того, на що розраховувало. Такі доводи Товариства обґрунтовані тим, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт приватизації передана до статутного капіталу ТОВ «Вікатрейд» ОСОБА_1 , якому вона належала на праві приватної власності. Про вказані обставини, за твердженнями відповідача Товариству стало відомо з листа ТОВ «Вікатрейд». Вказаний лист до відзиву не долучений.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України, частина 1 статті 173 ГК України).
Норми статей 526 ЦК України та 193 ГК України визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до пункту 5.1. розділу 5 договору Товариство зобов'язане відшкодувати позивачу вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності, залученого для проведення оцінки Об'єкта приватизації у розмірі 8 700,00 грн без урахування ПДВ на рахунок Продавця не пізніше 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Оскільки в обумовлений договором строк (до 13.01.2020) вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності відшкодована не була, суд дійшов висновку про те, що вимога Фонду про стягнення 8 700,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про розірвання Договору, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 2, 3 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/1768/18.
Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.
Як визначено у п. 12.3. договору, у разі невиконання однією зі Сторін умов Договору він може бути розірваний на вимогу іншої Сторони, у тому числі за рішенням суду.
Пунктом 12.4 договору передбачено, що виключною умовою для розірвання цього Договору є, зокрема, несплата Покупцем коштів за об'єкт приватизації, відповідно до умов Договору.
Керуючись вказаним вище, беручи до уваги відсутність проведеної остаточної оплати в строк до 13.01.2020 Товариством, а також факт визнання вказаних вимог з боку відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі несплати коштів протягом строку, зазначеного у п. 2.1. Договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку у розмірі 5 (п'ять) відсотків ціни продажу об'єкта приватизації.
Як встановлено судом, на виконання п. 2.2 Договору відповідач не сплатив у розмірі 1 920 236,52 грн за придбаний Об'єкт приватизації у встановлений строк відповідачем сплачено не було.
Отже, зважаючи на викладене, серед матеріалів справи немає належних доказів, які б свідчили про звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору, а саме, стягнення неустойки. Наведені у відзиві обставини не звільняють Товариство від відповідальності, оскільки не підтверджені належними доказами. Крім того, у спірному договорі було обумовлено, що питання землекористування покупець вирішує самостійно. Обставини, які унеможливлювали відповідачу перевірити правовий статус земельної ділянки, суду не наведені, доказів повідомлення Фонд про факти неможливості використання об'єкта приватизації до суду не надані.
Перевіривши здійснений Фондом розрахунок неустойки в порядку пункту 7.2. договору, яка за своєю правовою природою є штрафом, суд зазначає про його обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача 97 500,00 грн.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідач в свою чергу наведених у позові обставин не спростував та не заперечив.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майн по місту Києву підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітуча волошкова галявина" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення заборгованості в розмірі 106 200,00 грн задовольнити повністю.
2. Розірвати договір № 1329 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності - об'єкта незавершеного будівництва, за адресою: місто Київ, вулиця Бородіна Інженерна, 5-Б, що укладений за результатами електронного аукціону з умовами UA-PS-2019-11-01-000004-2 від 13.12.2019.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітуча волошкова галявина" (003057, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 44; ідентифікаційний код 37495514) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, місто Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) 8 700,00 грн (вісім тисяч сімсот гривень 00 копійок) вартості послуг суб'єкта оціночної діяльності, 97 500,00 грн (дев'яносто сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) неустойки та 4 204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) судового збору.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10.03.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ