61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
09.03.2021 Справа № 905/2162/20
Господарський суд Донецької області у складі:
Судді Фурсової С.М.,
при секретарі судового засідання Корецькій А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41; код ЄДРПОУ 34776960)
про стягнення заборгованості у розмірі 173 179,72 гривень, -
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Єфременко О.О., у режимі відеоконференції
від відповідача: заступник генерального директора з юридичних питань Степанова О.В., у режимі відеоконференції
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» про стягнення 1 235 002,47 гривень.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір №3440/18-КП-6 від 04.10.2018 купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, а відповідач мав оплатити газ на умовах цього договору. Як стверджує позивач, відповідач оплату здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання та зумовив звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2162/20, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.01.2021, встановлено строк сторонам для подання заяв по суті справи, доказів.
Ухвалою суду від 19.01.2021 відкладено підготовче засідання на 25.02.2021, продовжено строк учасникам справи для надання заяв по суті спору, доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
Через канцелярію суду 26.01.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з повною його сплатою, в якості доказу зазначених обставин надав відповідні платіжні доручення.
На адресу суду 05.02.2021 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, представник зазначив, що за даними їх бухгалтерського обліку основний борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» за договором постачання природного газу від 04.10.2018 №3440/18-КП-6 погашено, тому «НАК «Нафтогаз України» проведено розрахунок сум 3 % річних та інфляційних нарахувань станом на дату остаточного розрахунку.
Враховуючи викладене, позивач зменшив суму позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 173 179,72 гривень, з яких: 102 090,17 гривень - 3% річних, 71 089,55 гривень - інфляційні втрати.
Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог, про що відображено в ухвалі від 25.02.2021, та розглядає справу з її урахуванням.
Ухвалою суду від 25.02.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/2162/20 та призначено розгляд справи по суті на 09.03.2021.
В судове засідання 09.03.2021 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання 09.03.2021 з'явився в режимі відеоконференції, проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -
04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія», м.Бахмут (споживач) був підписаний договір №3440/18-КП-6 (далі договір) постачання природного газу.
Сторонами до вказаного договору також були підписані додаткові угоди №1 від 23.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 05.11.2018, №4 від 26.11.2018, №5 від 14.02.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 20.03.2019, №8 від 28.03.2019, №9 від 19.04.2019.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на час звернення позивача до суду останній змінив найменування на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Відповідно до п.1.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018) постачальник зобов'язується передати поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
За умовами п.2.1 укладеного сторонами договору (в редакції додаткових угод №7 від 20.03.2019, №9 від 19.04.2019) постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) газу в кількості 836,5 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 11,1 тис. куб. м, листопад 2018 - 148,1 тис. куб. м, грудень 2018 - 175,5 тис. куб. м, січень 2019 - 187,5 тис. куб. м, лютий 2019 - 149,1 тис. куб. м, березень 2019 - 128 тис. куб. м, квітень 2019 - 21,956 тис. куб. м.
Згідно п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 26.11.2018) постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортований газ - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства вона є обов'язковою для сторін за цим договором х дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 гривень, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 гривень. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.
Згідно п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в постачання природного до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст. 655-697, 712 Цивільного кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.
Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором постачання природного газу №3440/18-КП-6 від 04.10.2018 виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ на загальну суму 6119518,21 гривень, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі за жовтень 2018 року - квітень 2019 року, а відповідач порушив умови договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманого природного газу, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 102 090,17 гривень 3% річних та 71 089,55 гривень - інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем нараховані 3% річних за зобов'язаннями листопада 2018 року за період з 27.12.2018 по 10.01.2019, за зобов'язаннями грудня 2018 року за період з 26.01.2019 по 18.03.2019, за зобов'язаннями січня 2019 року за період з 26.02.2019 по 02.01.2020, за зобов'язаннями лютого 2019 року за період з 26.03.2019 по 15.03.2020, за зобов'язаннями березня 2019 року за період з 26.04.2019 по 14.12.2020, за зобов'язаннями квітня 2019 року за період з 28.05.2019 по 14.12.2020.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, судом встановлено що він є арифметично не вірним в частині визначення загальної суми 3% річних. Так, за здійсненим судом перерахунком загальний розмір 3% річних становить 102091,81 гривень.
Відповідно до ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі 102090,17 гривень.
Стосовно нарахованих позивачем інфляційних втрат про прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого газу у період грудень 2018 року - квітень 2019 року суд зазначає наступне.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли у період грудень 2018 року - квітень 2019 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 від 26.06.2020, судом встановлено відповідність розрахунку позивача фактичним обставинам справи,
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 71089,55 гривень підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 130, 185, 191, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41; код ЄДРПОУ 34776960) про стягнення заборгованості у розмірі 173 179,72 гривень, з яких 3% річних у розмірі 102 090,17 гривень, інфляційні втрати у розмірі 71 089,55 гривень - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41; код ЄДРПОУ 34776960) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) 102090,17 гривень 3% річних, 71089,55 гривень інфляційних втрат, а також 2597,70 гривень судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 09.03.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено 11.03.2021.
Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (84500, Донецька область, місто Бахмут, вулиця Зелена, будинок 41; код ЄДРПОУ 34776960)
Суддя С.М. Фурсова