Справа №461/56/20
24 лютого 2021 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
з участю:
секретаря судового засідання Степанюк Ю.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) про визнання недійним договору купівлі-продажу в певній частині, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, -
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якому із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:
-визнати частково недійсним у частині покупця укладений 02 жовтня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 договір купівлі - продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (посвідчений Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С. за реєстровим № 847), перевівши право покупця за цим договором на подружжя ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_2 ).
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_2 ) квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
- визнати за ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
- визнати частково недійсним у частині покупця укладений 02 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галавтосвіт» та ОСОБА_5 договір купівлі - продажу автомобіля №22852 Nissan Juke 2017 року випуску, колір білий перламутр (QABG), об'єм двигуна 1598 см3 117 к.с., бензин, КПП: CVT, оббивка: тканина, номер кузова: НОМЕР_3 , комплектація: FDTALBZF15EQA-R-Juke 1.6. НОМЕР_4 , перевівши право покупця за ним договором на подружжя ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_2 ).
- визнати автомобіль Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_5 , 2017 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (ідент. код НОМЕР_2 ).
- визнати за ОСОБА_3 (ідент. код НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 (одну другу) частину автомобіля Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_5 , 2017 року випуску, колір білий, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 .
У своїх позовних вимогах посилається на те, щоміж ним ОСОБА_3 та відповідачем - ОСОБА_4 24 жовтня 2013 року був укладений шлюб. 26.12.2019 року розірвали шлюб.За час перебування у шлюбі на початку 2017 року ми вирішили придбати автомобіль. У березні 2017 року придбали за спільні сімейні кошти автомобіль марка Nissan Juke 2017 року, колір білий, об'єм двигуна 1598, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_3 , Тип В1: легковий автомобіль до 1600 кубічних сантиметрів. У 2018 році вирішили придбати квартиру у м.Львів. Позивач зазначає, що має постійний дохід у формі заробітної плати, оскільки тривалий час починаючи з 2001 року працюю у Греції де офіційно працевлаштований. Відповідно передав своїй дружині ОСОБА_4 гроші кошти для придбання обраної ними квартири за адресою: АДРЕСА_4 . У листопаді 2019 року ми вирішили розлучитися, і порушуючи питання про поділ майна, ОСОБА_4 повідомила йому, що придбаний ними автомобіль за спільні сімейні кошти марки та модель Nissan Juke 2017 року, колір білий, об'єм двигуна 1598, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_3 , Тип В1: легковий автомобіль до 1600 кубічних сантиметрів, та куплена нами за спільні сімейні кошти квартира за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані на ОСОБА_5 . Тобто фіктивна особа, оскільки насправді покупцями були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як подружжя. Кошти для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_4 , та автомобіля марки та модель Nissan Juke 2017 року, колір білий, об'єм двигуна 1598, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_3 , Тип В1: легковий автомобіль до 1600 кубічних сантиметрів позивач та відповідач 1 сплатили з спільного сімейного бюджету. Відповідно до чинного законодавства позивачу на праві спільної сумісної власності належить частина прав на проінвестовану квартиру та автомобіль. При цьому, коштів на придбання квартири та автомобіля, ОСОБА_5 (рідна матір дружини) не мала, оскільки її дохід не є високим. Також у неї не було достатніх заощаджень, для придбання квартири і автомобіля, оскільки вона довготривалий час проходила лікування в КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (78019, м.Івано-Франківськ, вул.Медична, 17). Отже, ОСОБА_5 виступила фіктивним покупцем по договору.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 09.01.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у даній справі.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10.03.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.
10.03.2020 року представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05.10.2020 року закрити підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, з мотивів, наведених у ньому. Просила суд позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_7 , яка повідомила, що в 2017 році передавала гроші від позивача ОСОБА_8 в розмірі 15 тис.доларів США. Про передачу даних грошей її попросив позивач. З якою метою передавались гроші останній не відомо. Росписки не писали.
В судову засіданні допитаний свідок ОСОБА_9 , який повідомив, що декілька років тому зустрівся з жінкою. Зараз останньому відомо, що це була ОСОБА_7 , яка передала йому гроші в розмірі 15 тис. доларів США. Дані гроші передав ОСОБА_10 , про що повідомив позивача. Також йому не відомо що це за кошти.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладений шлюб у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис №2778.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 26.12.2019 року, серії НОМЕР_6 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано про що складений відповідний актовий запис №56 Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 02 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С. за зареєстрованим №847 сторонами договору є: продавень ОСОБА_6 та покупець ОСОБА_5 .
Відповідно до здійснених переказів ОСОБА_11 з 15.05.2015 року по 12.10.2018 року отримала переказ грошей у загальній сумі 2850 євро.
Згідно листа регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області від 15.07.2020 №31/13-414 ОСОБА_11 у період з 24 жовтня 2013 року по час надання даної відповіді не реєструвались/перереєстровувались транспортні засоби. За ОСОБА_5 у період з 24 жовтня 2013 року і по час надання даної відповіді були лише зареєстрований транспортний засіб марки NISSAN JUKE, 2017 року випуску, білого кольору. В подальшому даний транспортний засіб не перереєстровувався.
Відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №22852 від 02.03.2017 року ТзОВ «Галавтосвіт» в особі директора ОСОБА_12 передав у власність ОСОБА_5 транспортний засіб марки NISSAN JUKE, 2017 року випуску. Загальна вартість якого складає 513550 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної діяльності; волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з правилом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).
У частинах першій, другій статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (стороною).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Позивач стверджує, що ним надані кошти на покупку квартири АДРЕСА_5 та автомобіля NISSAN JUKE.
Проте зі змісту договору купівлі-продажу квартири від 02 жовтня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С. за реєстровим №847, вбачається, що такий правочин ОСОБА_5 вчинено за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_13 (п.7 договору), справжність підпису на його заяві засвідчено приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Засєдко H.І. 02.10.2018 за реєстровим №1038.
Крім цього позивачем не доведено жодним доказом в судовому засіданні, які суми коштів було ним надано для придбання квартири та автомобіля.
Долучені до позовної заяви переклади платіжних документів щодо грошових переказів на ім'я ОСОБА_4 на загальну суму 2450 євро, що з урахуванням курсів НБУ станом на дату платежів становить 67927,64 (за період з 15.05.2015 по 11.09.2018), що у понад 8 разів менше вартості квартири АДРЕСА_6 , не підтверджують надання грошей саме на вищевказану квартиру та машину. Згідно договору купівлі-продажу квартири №44 від 02 жовтня 2018 року продаж вказаної квартири вчинено за 569800,00 грн. Згідно довідкового повідомлення №27 від 27.12.2019 вартість автомобіля Nissan juke, 2017 року випуску без врахування фактичного технічного стану при середньостатистичному пробігу 65,9 тис. км становить 342 500 грн.
Положеннями ст.217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За таких обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги та доводи ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а договори купівлі-продажу транспортного засобу та квартири є дійсними.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) про визнання недійним договору купівлі-продажу в певній частині, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського Апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 05.03.2021 року.
Суддя В.Є.Радченко