Справа № 324/1650/20
Провадження № 2/324/237/2021
05 березня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кацаренко І.О.,
за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - Банк; АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 23 вересня 2009 року уклали кредитний договір без номеру, останній також підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 14300,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.
Позивач зазначив у позові, що свої зобов'язання перед ОСОБА_1 банк виконав, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 11 жовтня 2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 27643,80 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 19906,91 грн., в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 00,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 19906,91 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками у сумі 7736,89 грн.; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 0,00 грн., нарахованої пені у сумі 0,00 грн., нарахованої комісії у сумі 0,00 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на користь банку, а також просить стягнути 2102,00 грн. судового збору.
Представник позивача Дашко В.М., який діє на підставі довіреності, надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги банку підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 будучи двічі належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання на 11 лютого 2021 року і 05 березня 2021 року про що свідчать поштові рекомендовані відправлення на його ім'я, а також повідомленим через оголошення на офіційному веб-сайті суду, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, відзив на позов не подав, у зв'язку з чим суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами з постановленням заочного рішення відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, відсутність заперечень проти задоволення позову з боку відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Наказом Міністерства фінансів України від 21 травня 2018 року №519 (рішенням єдиного акціонера банку) було змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією Статуту акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Судом встановлено, що 23 вересня 2009 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «ПриватБанк» та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчив підписом свою згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана 23 вересня 2009 року ОСОБА_1 .
Згідно з наданим банком розрахунком у відповідача ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2020 року утворилася перед позивачем заборгованість за договором №б/н від 23 вересня 2009 року у сумі 27643,80 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 19906,91 грн., в т.ч. заборгованості за поточним тілом кредиту у сумі 00,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 19906,91 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками у сумі 7736,89 грн.; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 0,00 грн., нарахованої пені у сумі 0,00 грн., нарахованої комісії у сумі 0,00 грн.
Судом враховано, що відповідно до ч.1 і ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Судом встановлено, що вищезазначений кредитний договір від 23 вересня 2009 року складається не лише із анкети-заяви за підписом ОСОБА_1 , а також із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, за 55 днів пільгового періоду» за підписом ОСОБА_1 про ознайомлення зі всіма Умовами кредитування, зокрема: типом картки, пільговим періодом, валютою, ставками процентів, пені, комісії, штрафів тощо, з якими відповідач ОСОБА_1 погодився у повному обсязі та які, у тому числі, містять умови, ставки, порядок нарахування банком позичальнику процентів, пені, комісії та штрафів тощо.
Суд у цій справі виходить з презумпції правомірності правочину - вищезазначеного кредитного договору (ст.204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України).
Оскільки правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався вищезазначеним кредитом, наданим йому банком, але належним чином не виконував своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував нараховані йому банком платежі, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості відповідача перед банком та випискою по рахунку відповідача, що долучені банком до позовної заяви.
Відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів від банку за вищезазначеним кредитним договором у цій справі, а із розрахунку заборгованості та виписки по рахунку відповідача встановлено, що він частково сплачував заборгованість.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 11112,44 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
У той же час судом враховано, що відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк дії кредитної картки.
При цьому, як встановлено із довідки, наданої позивачем, за кредитним договором бн від 23 вересня 2009 року ОСОБА_1 отримав три кредитних карток, а саме: 02 червня 2009 року № НОМЕР_1 строком дії до 05/15, 29 травня 2015 року № НОМЕР_2 строком дії до 11/17, 17 серпня 2018 року №4149629396781528 строком дії до 06/22.
Тому, зважаючи на строк дії останньої кредитної картки - до 06/22, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у сумі 7736,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення пені та штрафів у даній справі, суд прийшов до наступних висновків.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Треба зазначити, що у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено застосування штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості.
Частинами 1 і 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У заяві позичальника від 23 вересня 2009 року базова процентна ставка по кредиту 2,5% в місяць.
Разом з тим, позичальником ОСОБА_1 23 вересня 2009 року було підписано довідку про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої останній своїм підписом засвідчив ознайомлення та згоду з умовами використання даного типу кредитної картки, а саме: про отримання кредиту з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним з пільговою процентною ставкою у розмірі 0,01% річних, за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, та за базовою ставкою 2,5 % в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році), та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді) в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, зі сплатою пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі, який розраховується за наступною формулою: пеня = пеня 1 + пеня 2, де пеня 1 = базова відсоткова ставка по договору/30 - нараховується на кожен день прострочення кредиту, пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності заборгованості по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше, штрафів у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій, за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору бн від 23 вересня 2009 року банк мав право на нарахування відповідачу та стягнення з відповідача у цій справі заборгованості за вищезазначеним кредитним договором у сумі 27643,80 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 19906,91 грн., та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 7736,89 грн.
Відповідач про застосування строку позовної давності не заявляв, тому питання про його застосування у цій справі судом до будь-якої заборгованості відповідача за договором не вирішується.
Крім того, в силу вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації якого: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на р/р № НОМЕР_4 заборгованість за кредитним договором без номеру від 23 вересня 2009 року в загальній сумі 27643 (двадцять сім тисяч шістсот сорок три) гривні 80 копійок та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок судового збору, а всього стягнути 29745 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя: Кацаренко І. О.