Дата документу 22.02.2021
Справа № 937/5990/20
22 лютого 2021 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Міщенко Т.М.
за участі секретаря - Панченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, отриманої судом 11.01.2021, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 25.03.2014 в сумі 10 153,82 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 498,36 грн, в т.ч. 2 498,36 грн - простроченим тілом кредиту; заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 3 907,47 грн; заборгованості за пенею в розмірі 3 747,99 грн, а також понесені позивачем судові витрати.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Від представника відповідача до суду надійшла заява, в якій просить розглянути справу у їх відсутність з метою запобігання ураження коронавірусом, просить відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.
У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зі сплати процентів за користування кредитом в липні 2015 року. Як вбачається з виписки, наданої позивачем, останні дії по частковому погашенню заборгованості - внесенні коштів, здійснені 26.06.2015 (сума погашення склала 149,16 грн), в той час коли позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права лише у серпні 2020 року, а тому просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Крім того, представник відповідача звертає увагу на те, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, убачається декілька «автоматичних» погашень простроченої заборгованості з інших карт відповідача. В односторонньому порядку без згоди позивача ОСОБА_1 з його заробітноплатних карт було списано 1 442,17 грн. Але він не доручав банку списувати грошові кошти з рахунків клієнта без його розпорядження. Заява № б/н від 25.03.2014 не містила умов про згоду ОСОБА_1 на автоматичне погашення заборгованості з інших карт. Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
У поданій відповіді на відзив представник позивача посилався на те, що згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Також зазначив, що відповідно до п. 1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Щодо перебігу позовної давності, позивач вказує, що статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Крім того, посилається на справи № 6-14цс14 та № 6-61цс14, в яких зазначено: «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору». Строк дії випущеної картки - до останнього дня 02.2018 року, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 18.08.2020, на його думку, до спливу строку позовної давності. Щодо договірного списання коштів, зазначає, що згідно умовам договору, а саме п. 1.1.3.1.6 клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборгованості по договору. Тому позивач вважає, що відповідач, підписуючи заяву на отримання кредиту, який є повнолітнім та дієздатним вважається ознайомленим з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, а отже, позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Щодо посилання відповідача на компенсацію витрат на правничу допомогу, позивач вказує на те, що зазначені витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. На думку позивача підготовка до цієї судової справи не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, таким чином такий пункт витрат як опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики викликає сумнів. Крім того, на сьогоднішній день є механізм участі у судовому засіданні через відеоконференцію, а підстав для очної участі у простій судовій справі адвокатом не наведено.
У поданому відповідачем запереченні у відповідь на відзив, він звертає увагу на те, що надана позивачем копія заяви позичальника є не розбірливою та не має назви «Заява позичальника». З неї неможливо зробити висновок, що цей документ має ознаки кредитного договору або він є договором приєднання. Також з неї не можливо побачити суму кредиту або кредитного ліміту, процентну ставку. Документ не містить і строку повернення кредиту. Крім того, відповідач зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 зроблено висновок про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови і правила надання банківських послуг.
В свою чергу позивач на заперечення відповідача подав пояснення, в яких зазначив, що до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Підпису клієнта у примірнику Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку бути не може, оскільки сторони заключили договір про надання банківських послуг у формі договору приєднання, особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах (Умовах та Правилах),а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. А посилання відповідача на отримання неякісних копій документів не обґрунтовані, оскільки він має право ознайомитись із матеріалами справи в суді.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з наступним.
25.03.2014 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н у вигляді підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. При отриманні кредитної картки відповідач надав згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач був ознайомлений в письмовому вигляді та зобов'язався регулярно ознайомлюватися із змінами «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.ргіvаtbаnk.uа, що підтверджується його особистим підписом у заяві /а.с.13/.
Відповідно до частин першої - другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.
Відповідно до підписаної заяви та у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 2500 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Строк дії договору, як передбачено п. 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг, 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом даного строку ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6. Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідно до п 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту згідно п. 1.1.2.7. Умов та правил надання банківських послуг.
Судом встановлено, що відповідач обов'язок по сплаті кредиту належним чином не виконував, в результаті чого виникла заборгованість, яка з урахуванням поданої представником позивача заяви про зменшення розміру позовних вимог складає по тілу кредиту - 2 498,36 грн, за простроченими відсотками - 3 907,47 грн, за пенею - 3 747,99 грн.
На підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи наявний розрахунок /а.с.161-168/.
При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі не виконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Відповідно до п. 2.1.1.8.3. у разі наявності перевитрати платіжного ліміту за карткою та непогашення його клієнтом протягом 6 місяців, карта закривається, подальше відновлення дії карти можливе тільки після повного погашення заборгованості клієнтом. Пунктом 2.1.1.15. Умов та правил надання банківських послуг банк стягує комісію за обслуговування/перевипуск картки у розмірі, встановленому тарифами банку/пам'яткою клієнта (по елітних картах - за відкриття, річне, щомісячне обслуговування карткового рахунку) у розмірі, встановленому тарифами банку/пам'яткою клієнта/довідкою про умови кредитування, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.15.1. Умов і правил. Сплата комісії здійснюється відповідно до п. 2.1.1.3.3. Умов і правил. Пунктом 2.1.1.15.1. встановлено, що у разі відсутності грошових коштів на картковому рахунку позичальника, що привело до невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання зі сплати комісії за відкриття, обслуговування карткового рахунку у розмірі, зазначеному в тарифах/пам'яткою клієнта, клієнт сплачує банку штраф у розмірі 100 % від розміру неналежно сплаченої комісії. Сплата штрафу здійснюється клієнтом за кожний місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця належного виконання клієнтом зобов'язання по сплаті комісії. Пунктом 1.1.7.6. визначено, що за відсутності на картковому рахунку картки коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг банку для продовження дії картки і у разі ненадходження коштів протягом 3 місяців з моменту закінчення строку дії картки, банк стягує комісію за обслуговування рахунку відповідно до діючих тарифів. Зазначена комісія стягується банком після закінчення вказаного строку кожного місяця. У випадку якщо залишок на картковому рахунку менше розміру комісії, встановленої тарифами банку, то розмір комісії за обслуговування карткового рахунку встановлюється у розмірі залишку коштів на картковому рахунку власника. При нульовому залишку коштів на неактивному картковому рахунку картки такий закривається.
Щодо позовної давності, суд враховує наступне.
Як вбачається із правової позиції Верховного суду України від 30.09.2015 року у справі № 6-154цс15, статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як видно із наданого позивачем розрахунку, відповідачем непостійними періодичними платежами вчинялись дії по погашенню заборгованості за кредитним договором, останні дії по частковому погашенню заборгованості - внесенні коштів, здійснені 26.06.2015 (сума погашення склала 149,16 грн). Крім того, з розрахунку вбачається декілька «автоматичних погашень простроченої заборгованості» банком в односторонньому порядку з інших карт відповідача без його згоди та доручення на списання коштів, а саме:
08.05.2015 - автоматичне погашення простроченої заборгованості з картки НОМЕР_1 в сумі 122,73 грн;
24.06.2015 - автоматичне погашення простроченої заборгованості з картки 51**25 в сумі 122 грн;
14.12.2015 - автоматичне погашення простроченої заборгованості з картки НОМЕР_2 в сумі 0,02 грн;
25.08.2017 - автоматичне погашення простроченої заборгованості з картки 51**25 в сумі 1 197,42 грн /а.с. 51-53/.
В даному випадку, в першу чергу, підлягає встановленню наявність відповідного активного волевиявлення тієї чи іншої особи щодо визнання за собою певного боргу.
Проаналізувавши надані сторонами докази, кожний окремо та всі у сукупності, оцінюючи їх належність та допустимість з огляду на предмет доказування, суд зауважує, що відповідачем востаннє здійснено часткове погашення заборгованості - внесення коштів 26.06.2015 на суму 149,16 грн, тобто саме з цього часу починається перебіг передбаченого законом трирічного строку позовної давності та однорічного строку позовної давності для стягнення неустойки.
Таким чином, позовна давність за вимогою про сплату боргу сплила 26.06.2018, а АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 лише 18.08.2020 шляхом відправлення документів поштовою кореспонденцією.
Відтак, позивач не вжив заходів щодо уникнення зростання заборгованості у встановлений законом строк, які мав вжити відповідно до умов укладеного договору.
Як передбачено п. 1.1.3.1.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, у разі настання термінів платежів, а також списання коштів з картрахунку у разі настання термінів платежів по інших договорах клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Банк здійснює списання коштів у грошовій одиниці України /іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в розмірі, еквівалентному сумі заборгованості в іноземній валюті/національній валюті України за договором, і покупку/продаж іноземної валюти на Міжбанківському Валютному Ринку України. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером.
Оскільки позивачем не надано суду копії меморіального ордеру на списання вказаних коштів із будь-якого іншого рахунку відповідача, суд дійшов висновку, що таке списання нічим не підтверджено і не може свідчити про переривання строку позовної давності.
Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач жодних проплат за період з 27.06.2015 не здійснював, із заявою про списання банком будь-яких сум з його карткового рахунку на погашення заборгованості не звертався, таке списання банк зробив за власною ініціативою, тому таке списання не може свідчити про визнання ОСОБА_1 боргу в повному обсязі, та про переривання строку позовної давності.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі за № 570/1327/17.
Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Банк не надав доказів ознайомлення позичальника з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в яких установлено позовну давність тривалістю у 50 років, оскільки вони ним не підписані, наданий банком розрахунок не оформлений належним чином, так як не містить прізвища та підпису посадової особи, яка має право складати такий розрахунок. Окрім цього, у заяві позичальника від 25.03.2014 домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Вказана правова позиція міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1926цс15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правовий висновок про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, а також Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Крім того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи викладене вище, заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності та у відповідності до вимог ст. 267 ч. 4 ЦК України в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову. Понесені відповідачем витрати по сплаті правничої допомоги підлягають частковому стягненню з позивача на користь відповідача, оскільки заявлені витрати в розмірі 10 000 грн не відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Дослідивши документи, які надані на підтвердження вартості наданих послуг у справі, суд встановив, що доказів на підтвердження прийняття участі адвокатом в судових засіданнях надано не було, всі судові засідання відбувались без його особистої участі, на підставі поданих заяв, а попередня консультація щодо характеру правовідносин, може включати також і вивчення та правовий аналіз справи.
Крім того, суд вважає, що предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи, а тому, з огляду на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, вимоги в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, у розмірі 6 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 207, 258, 261, 267, 526, 527, 610, 611, 634, 1050, 1054 ЦК України, Умовами та правилами надання банківських послуг, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті правничої допомоги в розмірі 6 000 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 22.02.2021.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: