Справа № 158/2244/20 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В.
Провадження № 22-ц/802/282/21 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В.
09 березня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року,
У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеними позовом.
Покликалось на ті обставини, що 19 грудня 2018 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі, зазначеному у Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/360 календарних днів на рік. Згоду на те, що підписана анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, відповідач посвідчив своїм підписом у анкеті-заяві. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 17 червня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 20180 грн 49 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 14642 грн. 32 коп., заборгованості за простроченими відсотками - 5538 грн 17 коп., яку банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту 14642 грн 32 коп. та 1525 грн судових витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та вважаючи його незаконним і необґрунтованим, позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати, та ухвалити нове рішення, яким цю позовну вимогу задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи в позові у частині заявлених банком позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції послався на те, що Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлена цими документами відсоткова ставка, не може бути застосована при визначенні кредитної заборгованості.
Такі висновки суду є правильними.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Встановлено, що 19 грудня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання анкети-заяви позичальника, за яким останнім отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яку йому було видано банком.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно розрахунку наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17 червня 2020 року, становить 20180 грн 49 коп, і складається: із заборгованості за простроченим тілом кредиту - 14642 грн 32 коп.; заборгованості за простроченими відсотками - 5538 грн 17 коп.
Крім того встановлено, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві позичальника від 19 грудня 2018 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19 грудня 2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування.
Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування,
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору.
Крім того, варто зазначити, що Паспорт споживчого кредиту наданий банком як доказ містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 03.01.2019 року. Більш того, зі змісту цього Паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У третьому розділі Паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 75000 грн., однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції про безпідставність вимог банку щодо стягнення заборгованості за відсотками не спростовує і не впливає на законність оскаржуваного рішення у цій частині.
Оскільки, згідно частини шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то на думку колегії суддів, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача в користь банку нарахованих останнім прострочених відсотків.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді