Справа № 158/2599/20 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.
Провадження № 22-ц/802/326/21 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І.
10 березня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Данилюк В.А., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2020 року,
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 06.12.2007 між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вищевказаного договору позичальник отримала на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Відповідач погодилася на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та інших невід'ємних частин договору.
Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 20.09.2020 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 11740,51 грн., з яких: 9214,23 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 2566,28 грн. - заборгованість по прострочених відсотках, яку банк просив стягнути з відповідача, а також відшкодувати судові витрати.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 9214,23 грн. заборгованості за кредитним договором та 1644,18 грн. судового збору.
У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення в частині відмови в позові про стягнення заборгованості по відсотках і пені та ухвалити у цій частині нове судове рішення - про задоволення позову.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подала.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках скасувати з таких підстав.
Відмовляючи у позові про стягнення заборгованості по відсотках, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір цієї заборгованості обрахований позивачем, виходячи із змінених процентних ставок, які з відповідачем не погоджувалися, а розрахунку заборгованості із погодженої базової процентної ставки 3% на місяць позивачем суду не надано, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.
Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, без урахування та дослідження наданих сторонами доказів.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2007 року банком та ОСОБА_1 підписано заяву, у якій зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку та виявлено бажання відповідачки оформити на своє ім'я кредитку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» з кредитним лімітом 1500 грн. та базовою процентною ставкою за кредитом - 3% на місяць на залишок заборгованості. Також відповідачем 06.12.2007 підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», якою визначено процентну ставку, види пені, комісій та штрафи (а.с.16, 17).
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 20.09.2020 заборгованість за кредитним договором становить 11740,51 грн., з яких: 9214,23 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 2566,28 грн. - заборгованість по прострочених відсотках (а.с.5-13).
Заявлений до стягнення розмір заборгованості по прострочених відсотках не перевищує узгодженого сторонами у договорі розміру - 3% на місяць на залишок заборгованості або 36% річних.
Як вбачається із наданої банком виписки по рахунку (а.с.36-44) відповідач активно користувалася кредитними коштами та вносила власні грошові кошти на погашення заборгованості, жодних доказів у спростування заявленої банком суми заборгованості по прострочених відсотках не надала.
Крім того, отримавши копію позовної заяви із додатками (а.с.55), відповідач не подала суду відзив із обґрунтуванням своїх заперечень щодо невірного розрахунку заборгованості по прострочених відсотках.
З урахуванням наведеного, вимоги банку про стягнення заборгованості по прострочених відсотках у розмірі 2566,28 грн. підлягають до задоволення.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення заборгованості по прострочених відсотках зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення у цій частині з ухваленням нового судового рішення.
Вимоги апеляційної скарги про стягнення пені - відхиляються апеляційним судом, оскільки такі позовні вимоги банк до відповідача ОСОБА_1 не заявляв (а.с.2-4).
Рішення суду в частині задоволення позову сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається.
У зв'язку із задоволенням позову і апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем.
Згідно з ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, а саме, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2020 року в частині відмови у позові про стягнення заборгованості по прострочених відсотках скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 2566 (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 28 коп. заборгованості по прострочених відсотках.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2020 року в частині стягнення судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді