Справа № 161/11551/20 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І. Б.
Провадження № 22-ц/802/265/21 Категорія: 18 Доповідач: Осіпук В. В.
23 лютого 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про зобов'язання вчинити дії, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Вказував на ті обставини, що він є споживачем телекомунікаційних послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 , які отримує на підставі укладеного договору з ПАТ «Укртелеком». Проте, тривалий час послуги проводового радіомовлення надаються йому неналежної якості, з перериванням у радіотрансляції, шумами, надто тихим звуком, а з 15 червня 2019 року не працює належним чином і стаціонарний телефон за номером НОМЕР_2 .
Також позивач зазначав, що з метою відновлення радіомовлення та телефонного зв'язку неодноразово звертався у відділення зв'язку Волинської філії ПАТ «Укртелеком», був на особистому прийомі у директора Волинської філії ПАТ «Укртелеком», однак, відповідач якісні телекомунікаційні послуги йому не відновив, хоча дані послуги ним періодично оплачувались. Зокрема, за користування радіоточкою ним було сплачено 484 грн 50 коп., що вважає заподіяною йому матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
Крім того зазначав, що бездіяльністю керівництва ПАТ «Укртелеком», а саме тривалим не відновленням радіомовлення у його квартирі АДРЕСА_1 , та телефонного зв'язку йому була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він упродовж тривалого часу був змушений звертатись у різні інстанції для захисту своїх прав споживача послуг. У результаті вказаних дій надавача послуг його стан здоров'я погіршився і він як особа з інвалідністю ІІ групи, був вимушений проходити відповідне лікування. Порушений його звичайний ритм життя, що призвело до позбавлення можливості у реалізації своїх звичок та бажань, і у свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку із наведеним позивач ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідача ПАТ «Укртелеком» відновити телекомунікаційні послуги за місцем його проживання та надавати ці послуги цілодобово 365 (366) днів на рік за встановленими показниками якості, відповідно до стандартів; зобов'язати відповідача ліквідувати заборгованість зі сплати за телекомунікаційні послуги; стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в сумі 484 грн 50 коп., а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії ПАТ «Укртелеком» відновити надання телекомунікаційної послуги телефонного зв'язку за адресою проживання ОСОБА_1 без внесення плати за включення телефону, стягнуто з відповідача на користь позивача 1000 грн у відшкодування моральної шкоди.
У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просив ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 50000 грн за завдану моральну та матеріальну шкоду, зобов'язати відповідача придбати та передати йому сучасний мобільний телефон і радіотрансляційний приймач.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав належної оцінки доказам щодо моральної шкоди, а також доказам погіршення його стану здоров'я, що знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням зобов'язань, взятих згідно умов договору про надання телекомунікаційних послуг відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії ПАТ «Укртелеком», вважаючи вимоги скарги безпідставними, просило відмовити у її задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно укладеного 15 квітня 2003 між ним та ВАТ «Укртелеком» в особі начальника центру обслуговування споживачів та продажу послуг Волинської дирекції ВАТ «Укртелеком» договору № 20715 про надання послуг електрозв'язку є споживачем послуг з радіомовлення та телефонного зв'язку (т. 1 а.с. 84-91).
З наявних у матеріалах справи квитанцій та виписки з оборотної відомості за період 01/2016 - 01/2020 вбачається, що абонент ОСОБА_1 систематично сплачував за телекомунікаційні послуги телефонного зв'язку (т. 1 а.с. 21-41, 53-54).
Крім того встановлено, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Волинської філії ПАТ «Укртелеком» та на урядову «гарячу лінію» починаючи з 2016 року в зв'язку з неналежним наданням телекомунікаційних послуг, а саме відсутності якісного радіомовлення та телефонного зв'язку, на що відповідачем йому надавались відповіді, однак ремонтні роботи по відновленню якісних послуг проведені не були (т. 1 а.с. 13-16).
Тому, у квітні 2018 року відповідачем було зроблено перерахунок у сторону зменшення вартості наданих позивачу послуг за користування дротовим радіомовленням за період з квітня 2014 року по лютий 2018 року на загальну суму 212 грн 25 коп., а згідно розміщеного на офіційному сайті ПАТ «Укртелеком» наказу № 359-Н-НО від 01 жовтня 2020 року «Про організацію припинення надання послуг проводового радіомовлення» відповідач прийняв рішення з 01 січня 2021 року припинити надання послуг проводового радіо усім категоріям споживачів (т. 1 а.с. 62-63).
Також встановлено, що надання позивачу послуги з телефонного зв'язку, було припинено з червня 2019 року у зв'язку із наявною у нього заборгованістю. Однак, оскільки позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, а наявна заборгованість в розмірі 159 грн 92 коп. не перевищує трьох мінімальних пенсій за віком, то відповідач згідно вимог ч. 5 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» не мав права припиняти надання позивачу послуг телефонного зв'язку. У зв'язку з цим суд першої інстанції цілком підставно і обґрунтовано зобов'язав відповідача відновити позивачу надання послуг з телефонного зв'язку за місцем його проживання без внесення додаткової плати за включення телефону.
Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 484 грн 50 коп. яка є абонентною платою за користування послугою проводового радіомовлення, а не заподіяною матеріальною шкодою, як уважає позивач, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком підставно, відмовив останньому у задоволенні цієї вимоги із-за її недоведеності.
Згідно з п. 9 ч 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На підставі викладеного колегія суддів, вважає, що встановивши факт тривалої бездіяльності відповідача ПАТ «Укртелеком» щодо відновлення надання телекомунікаційних послуг - проводового радіомовлення та якісного телефонного зв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачу ОСОБА_1 була завдана моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував встановлені обставини справи, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення), тяжкість вимушених змін у його житті та зусилля останнього, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди, оскільки судом в оскаржуваному рішенні правильно визначено розмір немайнової шкоди з урахуванням обставин справи та наведено відповідні мотиви.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними вимоги позивача, наведені ним в апеляційній скарзі, про зобов'язання позивача придбати та передати йому у користування мобільний телефон та радіоприймач, оскільки такі його вимоги не були предметом даного судового спору і у позовній заяві не були зазначені.
Отже, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 відповідає вимогам закону.
Оскільки, в іншій частині рішення суду позивачем не оскаржується, то апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Постанова набрала законної сили 23 лютого 2021 року
Помічник судді М. А. Шпарага
Дата засвідчення копії 09 березня 2021 року