Справа № 761/20838/20
Провадження № 2/761/2536/2021
(заочне)
10 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Макаренко І.О.,
при секретарі: Горенюк М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебувають у шлюбі з 13.02.2016.
В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До травня 2019 року сторони з дитиною проживали разом.
В подальшому шлюбні стосунки припинились.
Позивач разом з дитиною проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу.
Позивач має належний матеріальний стан, має можливість приділяти достатньо часу для спілкування з дитиною, її вихованю та матеріальному забезпеченню.
Сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини.
Позивач просить визначити місце проживання дитини разом з нею.
Позивач в судове засідання не з'явився, направив до суду свого представника.
Відповідачем відзив на позовну заяву не надавався.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача направив до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач не заперечує проти визначення місця проживання дитини з позивачем за адресою фактичного проживання останнього.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в ньому.
Третя особа явку в судове засідання свого представника не забезпечила, направила до суду висновок щодо визначення місця проживання дитини, та просила слухати справу у відсутності свого представника,
Оскільки представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу заочно на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Сторони перебувають у шлюбі з 13.02.2016.
В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До травня 2019 року сторони з дитиною проживали разом.
В подальшому шлюбні відносини між сторонами припинились.
Після припинення шлюбних відносин, позивач з дитиною проживають в належній позивачу квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач проживає окремо.
Згідно висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 108-1152 від 01.02.2021, останній вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю дитини - ОСОБА_1 .
На підтвердження позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини позивачем надано: позитивну характеристику зі свого місця проживання; характеристику Центру розвитку дитини «Моя умничка», який відвідує ОСОБА_3 , згідно якої останній характеризується позитивно, мати дитини відповідально ставиться до виховання дитини, забезпечує їй різнобічний розвиток, при цьому батько дитини участі у вихованні дитини не приймав, до центру розвитку жодного разу не з'являвся; довідку № 499783 від 15.06.2020, видану ПНД № 5 про те, що позивач не перебуває на обліку у лікаря-психіатра; довідку № 432118 від 15.06.2020, видану Київською міською наркологічною клінічною лікарнею «Соціотерапія» про те, що позивач під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває; довідку про те, що позивач до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває; копію витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, згідно якого позивач є фізичною особою-підпримцем; копію податкової декларації щодо розміру доходів позивача.
Судом встановлено, що дитина проживає разом із позивачем, яка належним чином виконує свої батьківські обов'язки.
Суд при вирішенні вказаної справи, бере до уваги висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування та є належним доказаом.
Згідно зі ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Частиною четвертою та п'ятою статті 19 СК України передбачено обов'язкову участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її виховані, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 108-1152 від 01.02.2021, останній вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю дитини - ОСОБА_1 .
Суд приймає вказаний висновок до уваги і вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини, а також узгоджується з іншими доказами по справі.
Позивач, яка є матір'ю дитини, піклується про неї, любить її, займається її вихованням та розвитком.
Обставин, які б свідчили про аморальну або неналежну поведінку матері по відношенню до дитини, що може зашкодити розвиткові дитини, судом не встановлено.
Частиною 1 ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
11.07.2017 Європейським судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України» у якому було встановлено порушення Україною статті 8 Декларації, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував позитивні зобов'язання держави щодо забезпечення вказаних інтересів в аспекті дотримання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови. По-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків з сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або неблагонадійною. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним («Neulinger and Shuruk v. Switzerland» від 8 січня 2009 року, заява № 41615/07, «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09).
З урахуванням наведеного, при вирішенні даного спору щодо місця проживання дитини суд виходить з поняття «найкращих інтересів дитини».
За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд враховує наступні обставини справи: дитина з народження постійно проживають разом з матір'ю; інтереси дитини; увагу матері до дитини та її турбота, наявність матеріально-побутових умов у позивача; розвиток дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, емоційний, психологічний, матеріальний, віковий та медичний чинники.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та можливість їх задоволення, а тому визначає місце проживання дитини разом з матір'ю, при цьому суд не вбачає правових підстав для визначення місця проживання дітей за конкретною адресою та вважає, що визначення місця проживання дітей разом з матір'ю в м. Києві, без вказівки конкретної адреси є належним захистом інтересів дитини, а також не потягне виникнення в майбутньому перешкод в разі зміни місця проживання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12-13, 49, 76-80, 133, 141, 263-265, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Києві разом із матір'ю дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чотирнадцятирічного віку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.03.2021.
Суддя: