Справа № 761/49183/19
Провадження № 2/761/1329/2021
16 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Корнійчук Є.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , поштова адреса: а/с 10121, м. Харків, 1002 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного НОКО Гамзатова Аліна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
В грудні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (наділі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Броварського районного НОКО Гамзатової Аліни Анатоліївни (надалі - третя особа).
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.01.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.02.2020 року (а.с. 41).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.01.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною №7692 від 13.11.2019 року, вчиненим Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною в рамках виконавчого провадження № 60731303, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 30671,48 грн., виконання якого здійснюється Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною, ВП №60731303 (а.с. 44-45).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року задоволено заяву представника позивача про витребування доказів (а.с. 73).
Не погодившись з ухвалою про відкриття провадження у справі, 03 березня 2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подано апеляційну скаргу з підстав порушення правил територіальної юрисдикції загальних судів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року повернуто апеляційну скаргу (а.с. 87-88).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
Предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою A.A. від 13.11.2019 року №7692, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 30 671,48 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки не є безспірним, та вчинений поза межами строків, встановлених для його вчинення.
03 березня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач з вимогами позовної заяви не погодився, зазначивши про виникнення у нього права вимоги, а також про те, що для вчинення спірного виконавчого напису відповідачем було подано нотаріусу необхідний перелік документів, на підставі яких нотаріусом було встановлено безспірність вимог, а тому посилання позивача не відповідають дійсності. Крім цього, позивачем не конкретизовано якого саме документа надано не було (а.с. 90-104).
06 жовтня 2020 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору надійшли пояснення, до яких додано належним чином завірені копії витребуваних документів, всього на тридцяти двох аркушах.
У поясненнях третя особа повідомила про те, що при вчиненні виконавчого напису нею повністю дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, зокрема нею до вчинення виконавчої дії була встановлена особа заявника, перевірена його правосуб'єктність та повноваження представника; перевірено відповідність змісту заяви про вчинення виконавчого напису, вимогам закону; перевірено відповідність оригіналу документа, на якому має бути вчинено виконавчий напис, вимогам закону; перевірено умови вчинення виконавчого напису; перевірено належність оригіналу документа, на якому має бути вчинений виконавчий напис до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; перевірено строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис.
Зазначила про те, що заявник окрім заяви та оригіналу кредитного договору надав виписку з рахунку про стан заборгованості позивача на день звернення. Крім того, заявник надав документ, який підтверджує факт попереднього відправлення позивачу вимоги про сплату боргу (копії реєстру поштового відправлення). Також, зазначила про те, що, між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» укладено договір банківського поточного (карткового) рахунку №0813/008227-ZP від 08.05.2014 у спосіб акцептування публічної пропозиції про приєднання до Правил надання послуг на умовах комплексного обслуговування для клієнтів ПАТ «Укрсоцбанк». За умовами вказаних правил, банк встановив кредитну лінію з можливістю автоматичного продовження дії кредитної лінії та обслуговування платіжної картки, а строк дії картки - 5 років.
Також третьою особою зазначено про те, що діючим законодавством не передбачено права нотаріуса вирішувати чи втручатись у спір між стягувачем і боржником у тому числі щодо суми стягнення. Тому підтвердження факту попереднього надіслання стягувачем на адресу боржника повідомлення про стягнення заборгованості достатньо для забезпечення гарантій боржника на оскарження права стягувача на стягнення. При цьому зауважено, що до спірних правовідносин не застосовуються положення п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якою врегульовано порядок звернення стягнення на заставлене майно в разі порушення основного договору, забезпеченого іпотекою і передбачають направлення нотаріусом іпотекодавцю та боржнику (якщо він є відмінним від іпотекодавця) вимог про усунення порушень. Лише у цьому пункті Інструкції є вимога про вчинення виконавчого напису після спливу 30 днів з моменту отримання письмової вимоги. Аналогічні положення містить наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Пункт 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не регулює спірні правовідносини. Не застосовується до спірних правовідносин і ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
30 листопада 2020 року представником позивача долучено докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу та подано заперечення щодо пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Крім цього, 30 листопада 2020 року на адресу суду надійшли заперечення проти пояснень третьої особи, аналогічні змісту позовної заяви та зазначив про те, що спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено.
В судовому засіданні, яке відбулося 16 лютого 2021 року, позивач не з'явився, від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, заяв та клопотань не подавала.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії письмово документа, 08 травня 2014 року між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» укладено заяву-договір банківського поточного (карткового) рахунку № 0813/008227-ZP , відповідно до якого позивач просив банк відкрити поточний (картковий) рахунок в гривні, з встановленням кредитної лінії («Овердрафт») (надалі - договір). Відповідно до змісту вказаного договору, сплата процентів на залишок коштів, що знаходяться на рахунку встановлюється за ставкою 0,00 процентів річних. Банк може встановлювати клієнту кредитну лінію в сумі не більше 50000,00 грн., строком на рік (тобто 364 (365) календарних днів, з моменту (дня) надання кредиту), з можливістю його автоматичного продовження. Процентна ставка за користування кредитною лінією 30% річних. Дата погашення щомісячного платежу - до 15-го числа місяця.
01 листопада 2019 року відповідач звернувся до третьої особи із заявою про вчинення спірного виконавчого напису, в переліку додатків до якої вказано: кредитний договір №0813/008227-ZP від 08.05.2014; виписка з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; договір факторингу 29-01/19/2 від 29.01.2019; документи стягувача та представника стягувача за довіреністю.
13 листопада 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Гамзатовою Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис під реєстровим номером №7692, про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №0813/008227-ZP від 08.05.2014, укладеним між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-1УСБВЕСТА від 28.01.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 41264766), правонаступником якого, на підставі договору відступлення прав вимоги 29-01\19\2 від 29.01.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Відповідно до вказаного виконавчого напису, строк платежу за кредитним договором №0813\008227-ZP від 08.05.2014 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 по 24.10.2019. Сума заборгованості складає 30021,48 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 11792,65 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 11 063,55 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 7165,28 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, TOB «Вердикт Капітал», в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Оцінка суду.
Позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, зазначає, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки не є безспірним, та вчинений поза межами строків, встановлених для його вчинення.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Як вбачається із доданих до пояснення нотаріуса копій документів на момент винесення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса була відсутня вимога до боржника, крім цього, в заяві про вчинення виконавчого напису також не зазначено вимоги в переліку додатків до заяви, та не надано доказів її направлення, що викликає обґрунтований сумнів у тому, що на момент винесення спірного виконавчого напису, приватний нотаріус міг об'єктивно пересвідчитись у наявності безспірності вказаної заборгованості, зіставивши суму, яка вказана у письмовій вимозі та у заяві про видачу виконавчого листа.
З письмових пояснень нотаріуса вбачається, що заявник надав нотаріусу документ, який підтверджує факт попереднього відправлення позивачу вимоги про сплату боргу (копія реєстру поштового відправлення від 28 жовтня 2019 року). Втім в матеріалах, наданих нотаріусу самої вимоги не було. За відсутності вимоги в матерілах заяви, висновки нотаріуса про те, що боржнику відправлено саме вимогу є хибними та передчасними, при цьому що заявником надано нотаріусу лише реєстр поштового відправлення без опису вкладення. З матеріалів справи вбачється, що вимога могла бути відправлена 28.10.2019. При цьому, в матеріалах справи відсутня інформація про дату вручення документа, направленого 28.10.2019. Також суд звертає увагу на те, що відповідач із заявою про вчинення спірного виконавчого напису звернувся вже 01.11.2019, та виконавчий напис було вчинено вже 13.11.2019. На думку суду недотримання розумного строку між направленням вимоги та зверненням із заявою про вчинення виконавчого напису також порушує права позивача, оскільки у такий спосіб позбавлено позивача можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної заборгованості.
Аналіз пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, дав підставу Верховному Суду у справі № 554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
У зв'язку із цим, Верховний Суд у цивільній справі №554/6777/17 дійшов висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У цивільній справі, що розглядається в процесі судового розгляду витребуваних судом доказів не встановлено дотримання ні першого, ні другого з етапів.
Крім цього, у спірному виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з з 29.01.2019 по 24.10.2019. Сума заборгованості складає 30021,48 грн., в тому числі:
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 11792,65 грн.;
прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 11 063,55 грн.;
строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 7165,28 грн.
Однак, у долученій до заяви про вчинення виконавчого напису виписці не зазначено суми щомісячних платежів та строки їх сплати, що унеможливлювало перевірку нотаріусом чи частина грошових вимог, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису, виходить за межі встановленого законодавством строку давності вчинення виконавчого напису.
Крім цього, у матеріалах справи також відсутній розрахунок заборгованості для підтвердження поданої виписки по рахунку позивача, що також ставить під сумнів можливість встановлення нотаріусом безспірності заборгованості.
Однак приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: вимога про усунення порушення зобов'язання, опис вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, виписка із рахунку боржника із зазначенням не лише суми заборгованості, але й строків її погашення.
Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки судом встановлено, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який не обґрунтовується та не доводиться жодним доказом, щодо меж позовної давності.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні із вказаним позовом було сплачено 768,40 грн. судового збору (а.с. 26).
Позовні вимоги задоволені повністю, а тому судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Як вбачається і матеріалів справи позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Положеннями ч.8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Тарасенко Д.Ю. 13 грудня 2019 року укладено договір №13/12/19 про надання правової допомоги. Розмір витрат на правову допомогу підтверджується також рахунком-фактурою №09/10/20 на суму 5000,00 грн., а також копіями квитанції №28912099 від 12.10.2002 на суму 4000,00 грн. та квитанції №29069516 від 21.20.2020.
Вказані докази є належними та допустимими і підтверджують розмір витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , поштова адреса: а/с 10121, м. Харків, 1002 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного НОКО Гамзатова Аліна Анатоліївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою A.A. від 13.11.2019 року №7692, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 30 671,48 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок витрат по сплаті судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.01.2020 року у справі № 761/49183/19 (провадження 2-3/761/868/2019).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: