Справа № 2-3562/11
Провадження № 6/761/246/2021
05 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Рибака М.А.,
за участі секретаря Горпенюк М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариства «Комерційний банк «Надра», ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони її правонаступником по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.
Подану заяву обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.04.2011 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічногоакціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №56/П/84/2008-980 від 30.05.2008 року в розмірі 2278507,82 грн. Згідно договору № GL3N415722 про відступлення права вимоги від 21.04.2020 року право вимоги за кредитним договором №56/П/84/2008-980 від 30.05.2008 року передано до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». На підставі викладеного, заявник звернувся до суду із зазначеною заявою.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.
Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.
Враховуючи, що неявка сторін у відповідності до ч.3 ст. 442 ЦПК України не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви за їх відсутності.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2010 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічногоакціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» було стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №56/П/84/2008-980 від 30.05.2008 року в розмірі 2278507,82 грн.
Вказане рішення набрало законної сили.
На підставі рішення в справі № 2-3562/11 виданий виконавчий лист від 15.05.2013 року.
На підставі вищезазначеного виконавчого листа ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження №49112435.
Згідно договору № GL3N415722 про відступлення права вимоги від 21.04.2020 року право вимоги за кредитним договором №56/П/84/2008-980 від 30.05.2008 року передано до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, передбачено, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13).
Враховуючи наведені положення закону в їх сукупності, встановлені факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», як правонаступника кредитора ПАТ «Комерційний банк «Надра», про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, є законними та обґрунтованими.
Частиною 5 статті 124 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Конституційний принцип обов'язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду.
Аналіз зазначених норм Конституції, положень цивільного закону, які регулюють зобов'язальні відносини, положень цивільного процесуального законодавства, які визначають порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, а також норм ЗУ «Про виконавче провадження», в їх сукупності дає підстави вважати, що оскільки судове рішення знаходиться на стадії виконання, наявність чи відсутність відкритого виконавчого провадження не має правового значення для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до норм ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Водночас, також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст.6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».
Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 431, 442 ЦПК України, суд,-
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариства «Комерційний банк «Надра», ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони її правонаступником по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», у виконавчому провадженні з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року у цивільній справі №2-3562/11 за позовом Публічногоакціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ: М.А.РИБАК
Повний текст ухвали складено: 05.03.2021 року.