ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11096/20
провадження № 1-кп/753/714/21
"27" лютого 2021 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020100020002167 від 10.04.2020 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у вищезазначеному провадженні. Ухвалою суду від 25.08.2020 р. ОСОБА_5 був оголошений в розшук у зв'язку із його неприбуттям у судове засідання.
Обвинувачений ОСОБА_5 був доставлений до Дарницького районного суду м. Києва у зв'язку із виконанням працівниками поліції ухвали суду про його розшук. Обґрунтувати поважність причин своєї неявки в судове засідання обвинувачений не зміг.
Прокурор просила обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилалась на ст. 177 КПК України, якою встановлені ризики, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також продовжити злочинну діяльність, враховуючи його неналежну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю цього клопотання.
Обвинувачений підтримав свого захисника.
Вислухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про доцільність обрання запобіжного заходу у виді “тримання під вартою” відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховується також і практика Європейського суду з прав людини, за якою зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011 р., п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»).
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Відповідно до положень ст. 183 ч.1 КПК України - запобіжний захід - “тримання під вартою” є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
При вирішенні питання щодо доцільності обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого судом також повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України.
Вислухавши позиціїї учасників судового провадження, суд оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, наявність багатьох судимостей, відсутність тісних соціальних зв'язків обвинуваченого. Крім того, судом враховується неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого під час судового провадження, що виразилась у неявці в судове засідання без поважних причин, та що зумовило необхідність оголошення в розшук обвинуваченого. Таким чином, зазначені обставини в їх сукупності обумовлюють наявність ризиків, передбачених в ст. 177 КПК України, що дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою».
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях вказував на необхідність обговорення можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, враховуючи тяжкість та характер інкримінованого обвинуваченому злочину, характеристику особи обвинуваченого, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Разом з тим, враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, а також обставини справи та вагомість вищенаведених ризиків, суд вважає неможливим визначити розмір застави при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді “ тримання під вартою”, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства щодо потерпілого.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197 КПК України, суд-
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 27 квітня 2021 р. включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1