10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14459/18
адміністративне провадження № К/9901/7125/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, уточнивши позовні вимоги, просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у зв'язку з відмовою у виплаті ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах, грошового забезпечення за час перебування у відпустці по вагітності та пологах, грошового забезпечення за час перебування у щорічній відпустці, грошової допомоги на оздоровлення;
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологах у розмірі 37 727, 88 грн;
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час перебування у відпустці по вагітності та пологах у розмірі 20 402, 96 грн;
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 частину несплаченого грошового забезпечення за час перебування у щорічній відпустці за 2017 рік у розмірі 9 019, 83 грн;
- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 неоплачену частину грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 739, 84 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної допомоги по вагітності та пологах. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу по вагітності та пологах відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 728,91 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року змінено абзац другий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року та викладено його у наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо незастосування до ОСОБА_1 при нарахуванні та виплаті допомоги по вагітності та пологах положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 01 березня 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу (в чинній редакції) обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу відмови виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологах та грошового забезпечення за час перебування у відпустці по вагітності та пологах, грошового забезпечення за час перебування у щорічній відпустці, грошової допомоги на оздоровлення.
Окружний адміністративний суд міста Києва розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова