Справа № 420/1717/21
10 березня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Департамента соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про:
визнання протиправною та скасування постанови ВП №64076419 від 11.01.2021 року про відкриття виконавчого провадження;
визнання протиправною та скасування постанови ВП №64076419 від 11.01.2021 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;
визнання протиправною та скасування постанови ВП№64076419 від 11.01.2021 року про стягнення виконавчого збору.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради зазначив, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору винесені Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) всупереч вимог ч.2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03 серпня 2011 року, оскільки державним виконавцем не було враховано, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Крім того, Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради наголошував, що виплата щорічної разової допомоги до 5 травня здійснюється за рахунок видатків з Державного бюджету України за КПК 2501150, у відповідності до затвердженого Паспорту бюджетної програми та з рахунків, які обліковуються органами Казначейства України.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Частиною 4 статті 287 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження за окремою категорією термінових адміністративних справ.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (електронною поштою та телефонограмами).
У судове засідання, призначене на 10 березня 2021 року об 11 годині 00 хвилин, особи, які беруть участь у розгляді справи - не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно повідомлялись.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, враховуючи скорочені строки розгляду справ про оскарження рішень органів державної виконавчої служби та приватних виконавців та керуючись частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін повідомлених належним чином.
Ухвала про відкриття провадження по справі була надіслана на офіційну електронну адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та була отримана суб'єктом владних повноважень - 02 березня 2021 року, що підтверджується повідомленням про прочитання електронного листа наявним у матеріалах справи (а.с.95).
Однак, у встановлений судом строк (до 05 березня 2021 року) відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , жодних пояснень, клопотань по справі - не надходило.
Станом на 10 березня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/6236/20 від 12 жовтня 2020 року (суддя ОСОБА_2 ) зокрема, зобов'язано Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради донарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (а.с.68-75).
Рішення по адміністративній справі №420/6236/20 від 12 жовтня 2020 року набрало законної сили 03 листопада 2020 року.
11 грудня 2020 року, Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №420/6236/20.
11 січня 2021 року, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катериною Олександрівною, розглянувши заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №420/6236/20 від 11 грудня 2020 року, винесено:
- постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№64076419 (а.с.64);
- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 гривень (а.с.65);
- постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 гривень (а.с.66).
Вважаючи постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради звернувся до суду з даною позовною заявою.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є - Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження №64076419 від 11 січня 2021 року, була винесена на підставі заяви ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа №420/6236/20 виданого Одеським окружним адміністративним судом.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII).
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII).
Частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У тексті позовної заяви, як на підставу для визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, Департамент соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради вказував, що на його думку, рішення по адміністративній справі №420/6236/20 від 12 жовтня 2020 року має виконуватися у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI від 05.06.2012 року (далі - Закон №4901-VI) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року (далі - Порядок №845).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.3 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, Порядком №845 встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п.3 Порядку №845).
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що на законодавчому рівні встановлено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу і визначено орган, яким такі рішення виконуються.
Однак, суд наголошує, що судові рішення про стягнення коштів і про зобов'язання боржника вчинити дії (зокрема, донархувати і виплатити грошову допомогу до 5 травня) є різними видами рішень, які виконуються у різному порядку.
У даному випадку, виконавчий лист по адміністративній справі №420/6236/20 видано на виконання рішення зобов'язального характеру. Такий виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання, а тому, ані Закон №4901-VI, ані Порядок №845, на спірні правовідносини - не розповсюджуються.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі є обов'язком державного виконавця при примусовому виконанні рішення, а відтак, враховуючи, що рішення суду виконується на підставі Закону №1404-VIII, приписами якого прямо передбачене справляння з боржника до бюджету виконавчого збору - підстави для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору - відсутні.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі №320/1426/17-а від 12.08.2020 року та №310/1512/17 від 16.09.2020 року.
Стосовно посилань Департамента соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради, що виплата щорічної разової допомоги до 5 травня здійснюється за рахунок видатків з Державного бюджету України за КПК 2501150, у відповідності до затвердженого Паспорту бюджетної програми та з рахунків, які обліковуються органами Казначейства України, а тому, відповідач не міг виконати рішення суду до відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що відсутність додатково виділених коштів на донарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, жодним чином не може свідчити про протиправність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду зобов'язального характеру, яке набрало законної сили, стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
Крім того, слід зазначити, що невиконання рішення суду є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець під час винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування оскаржуваних постанов не вбачається та відсутні підстави для задоволення позовних вимог Департамента соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява Департамента соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради не підлягає задоволенню.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департамента соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Департамента соціальної, сімейної політики та охорони здоров'я Білгород-Дністровської міської ради (67701, м. Білгород-Дністровський, пров. Офіцерський 8, код ЄДРПОУ 43686993) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького 34, код ЄДРПОУ 43315529), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови ВП №64076419 від 11.01.2021 року про відкриття виконавчого провадження; визнання протиправною та скасування постанови ВП №64076419 від 11.01.2021 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; визнання протиправною та скасування постанови ВП№64076419 від 11.01.2021 року про стягнення виконавчого збору - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржене згідно статті 287 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Балан Я.В.
.