239/449/19
2/239/193/2021
Іменем України
(заочне)
02 березня 2021 року Новогродівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Рудакової Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач, Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41739,98 грн. за кредитним договором від 22.03.2013, яка складається з наступного: 1654,96 грн. - заборгованість за кредитом, 35721,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1900,00 грн. заборгованість за пенею, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1963,81 грн. штраф (процентна складова). В обґрунтування посилається на те, що на підставі заяви відповідача №б/н від 22.03.2013 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Стверджує, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість. Зазначає, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника та винесення заочного рішення.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явися, про причини неявки не повідомив.
Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
Приймаючи до уваги, що представник позивача не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі заяви, підписаної відповідачем, позивачем надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
З довідок АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що відповідачу було видано кредитну картку з терміном дії до 06/16 та встановлено кредитний ліміт в максимальному розмірі 2700,00 грн.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Сторони мають виконувати зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно до ст. 598 ч.1 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи, зокрема, випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , підтверджується, що позивач зобов'язання за договором виконав повністю.
У свою чергу відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконує, не здійснює погашення кредиту та відсотків за користування кредитом у встановленому договором порядку.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 31.10.2019 утворилась заборгованість по кредиту в сумі 1654,96 грн. та по процентам за користування кредитом.
Наявність заборгованості по кредиту в сумі 1654,96 грн. підтверджена випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , наданим позивачем розрахунком, тому, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1654,96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає наступне.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 31.10.2019 вбачається, що заявлені позивачем до стягнення проценти за користування кредитом відповідачу нараховувалися з часу укладення договору по 31.10.2019 виходячи з процентної ставки з 22.03.2013 - 30,00% річних, з 01.09.2014 - 34,8% річних, з 01.04.2015 - 43,20% річних, та становлять 35721,21 грн.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на строк до червня 2016 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 30.06.2016 включно відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01.07.2016 відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.
Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих після червня 2016 року (закінчення строку кредитування), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Таку правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 17 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.
Матеріали справи не містять належних доказів повідомлення позивачем ОСОБА_1 про зміну процентної ставки відповідно до процедури, встановленої законом.
Тому, суд вважає, що підвищення процентної ставки порівняно з тією, що застосовувалась позивачем з моменту укладення договору - 30%, є неправомірним та при нарахування процентів за користування кредитом слід застосувати процентну ставку - 30% річних.
Виходячи з наданого позивачем розрахунку, правомірним є нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 130,35 грн., які нараховані з часу укладення договору по 01.09.2014.
Здійснивши перерахунок, виходячи з суми заборгованості за кредитом, вказаної у розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що сума процентів за користування кредитом, нарахованих за процентною ставкою 30% річних за період з 01.09.2014 по 30.06.2016 становить 993,49 грн. (сума заборгованості по кредиту х 30% : 360 днів х кількість днів користування кредитом).
Отже, проценти за користування кредитом, нараховані з часу укладення договору по 30.06.2016 включно становлять 1123,84 грн. (130,35 грн. + 993,49 грн.).
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а саме з графи «Сплачено відсотків», вбачається, що дана заборгованість за вказаний період відповідачем була сплачена в повному обсязі. Таким чином, у відповідача відсутня заборгованість по процентам за користування кредитом.
Вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача 1900,00 грн. пені, а також штрафів: 500,00 грн. (фіксованої частина) та 1963,81 грн. (процентна складова) не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 21 ч. 1 цього Розпорядження м. Новогродівка (Новогродівська міська рада), де зареєстрована відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.
Проте, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).
Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено Новогродівка (Новогродівська міська рада).
З копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , представленого нею при укладенні кредитного договору 22 березня 2013 року, вбачається, що з 20.11.2010 вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з розрахунку заборгованості, заявлені позивачем до стягнення пеня та штраф (як фіксована, так і процентна складова) нараховані відповідачу після 14 квітня 2014 року, тобто під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в за кредитом сумі 1654,96 грн. за кредитним договором від 22 березня 2013 року.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
вирішив:
позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 березня 2013 року задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 1654 (одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн. 96 коп. за кредитним договором від 22 березня 2013 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) суму сплаченого судового збору в розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 07 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Новогродівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В. Любчик