Ухвала
Іменем України
9 березня 2021 року
м. Київ
справа №367/2840/17
провадження № 51- 384 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової
палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2019 року та відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження,
встановив:
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 1 лютого 2021 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, захиснику ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 , відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначеної ухвали апеляційного суду з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Не заперечує щодо проведення розгляду скарги без участі сторін.
Із матеріалів провадження за скаргою вбачається, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2019 рокузадоволено подання Ірпінського МРВ з питань пробації, скасовано звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2017 року, постановлено направити засудженого для відбуття призначеного судом покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
04 серпня 2020 року засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 листопада 2020 року, враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув подану апеляційну скаргу у зв'язку із закінченням строку апеляційного оскарження та відсутністю підстав для його поновлення.
Захисник ОСОБА_7 , не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернулася із касаційною скаргою, доводи якої аналогічного змісту попередньої касаційної скарги захисника ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_7 посилається на те, що:
- судом не було враховано пояснення ОСОБА_5 про його неможливість через стан здоров'я з'явитися 08 січня та 01 квітня 2019 року на реєстрацію до органу пробації;
- в суді першої інстанції засудженому не було надано правову допомогу і не залучено захисника з Центру безоплатної вторинної правової допомоги, та не враховано його юридичну необізнаність щодо правових наслідків прийнятого 02 жовтня 2019 року судового рішення;
- хоча ОСОБА_5 і був присутній в суді першої інстанції на проголошенні резолютивної частини ухвали від 02 жовтня 2019 року та надав розписки на вимогу працівників суду про її отримання, однак копію повного тексту судового рішення не отримував, тому пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду;
- після його затримання і направлення до місця позбавлення волі, 14 липня 2020 року отримав копію повного тексту ухвали суду першої інстанції від 02 жовтня 2019 року;
- апеляційним судом порушено положення статей 20, 22, 24, 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), внаслідок чого ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції не мав можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема право на доступ до правосуддя та перегляд судового рішення судом вищого рівня.
Суд, перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Ч. 5 ст. 115 КПК передбачено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відповідно до ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Положеннями ч. 1 ст. 117 КПК визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального права, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно з п.2 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на інші ухвали суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК, для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як убачається із наданої захисником ОСОБА_7 оскаржуваної ухвали від 26 листопада 2020 року,перевіривши матеріали провадження та доводи клопотання засудженого ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції зазначив про те, що оскаржена ухвала суду першої інстанції за результатами розгляду подання Ірпінського МРВ з питань пробації про скасування звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, який здійснювався за участіОСОБА_5 , постановлена 02 жовтня 2019 року, копія якої була вручена останньому 07 жовтня 2019 року, в день оголошення повного тексту ухвали, що підтверджується відповідною розпискою (а.п. 145), а тому строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня оголошення судового рішення.
При цьому, в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що ухвала місцевого суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Разом з тим, в ухвалі апеляційний суд зазначив, що засуджений ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою та з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження лише 04 серпня 2020 року, тобто з порушенням семиденного строку на оскарження ухвали суду від 02 жовтня 2019 року. Проте, будь-яких поважних причин для відновлення цього строку апелянтом не було наведено.
Враховуючи положення статей 116, 117 КПК апеляційний суд зазначив, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. Поновлення процесуального строку за своєю правовою природою передбачає встановлення учасникам кримінального провадження додаткового проміжку часу для вчинення процесуальної дії за умови пропуску строку з поважних причин.
Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений у зв?язку з тим, що копію ухвали йому на руки не видали, а лише попросили його написати розписки про її отримання, яку він фактично отримав 14 липня 2020 року лише після його його затримання, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими та такими, що не підтверджують поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки строк на апеляційне оскарження ухвали обчислюється з дня її оголошення, при цьому засудженим не наведено причин, які б перешкоджали йому своєчасно звернутися з апеляційною скаргою, зважаючи на його участь у судовому засіданні 02 жовтня 2019 року та відповідно й обізнаність про результати розгляду подання, і враховуючи, що до затримання 20 травня 2020 року він перебував на воліта жодним чином не був обмежений у праві, як отримати копію судового рішення, так і оскаржити його.
Щодо посилання захисника ОСОБА_4 під час розгляду клопотання про те, що судовий розгляд подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та оголошення оскаржуваної ухвали суду відбулися без участі захисника, суд апеляційної інстанції вказав в ухвалі, що в матеріалах провадженнявідсутні дані, які б вказували на необхідність обов?язкової участі захисника, відповідно до положень ст. 52 КПК.
Водночас суд також зазначив в ухвалі, що засудженим не було наведено у скарзі доказів про те, що він був позбавлений можливості звернутися до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про надання йому захисника.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що доводи у клопотанні засудженого ОСОБА_5 не можуть бути визнані поважними причинами, які б давали підстави для поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2019 року.
Будь-яких інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду засуджений ОСОБА_5 в скарзі не навів, тому апеляційний суд не знайшов підстав для його поновлення.
Враховуючи вищезазначене, Суд погоджується з тим, що у касаційній скарзі не зазначено переконливих доводів та не надано доказів про те, що засуджений ОСОБА_5 , будучи присутній при розгляді 02 жовтня 2019 року подання Ірпінського МРВ з питань пробації, і якому було вручено копію судового рішення 07 жовтня 2019 року, був позбавлений процесуального права та можливості своєчасно подати апеляційну скаргу про перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, з урахуванням положень ст. 395 КПК, а саме протягом семи днів з дня її проголошення.
Доводи у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції не мав можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема право на доступ до правосуддя та перегляд судового рішення судом вищого рівня, з урахуванням вищезазначених висновків, не спростовують правильність рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 , у зв'язку з пропуском ним строку на апеляційне оскарження судового рішення та відсутністю поважних причин для його поновлення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Отже, апеляційний суд, правильно встановивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений, подане клопотання про його поновлення не містить поважних причин пропуску строку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та повернув апеляційну скаргу засудженого.
Будь-яких інших доводів щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі захисником не наведено.
Суд звертає увагу на те, що доводи у скарзі про неврахування судом першої інстанції, що ОСОБА_5 не мав можливості двічі з'явитися на реєстрацію до органу пробації під час відбування іспитового строку через свій незадовільний стан здоров'я, стосуються безпосередньо розгляду питання, яке було вирішено судом першої інстанції 02 жовтня 2019 року, а перегляд постановленої ухвали суду першої інстанції від 02 жовтня 2019 року в касаційному порядку не передбачено положеннями чинного КПК.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи положення ч.7 ст.115 КПК та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3