Постанова
3 березня 2021 року
м. Київ
справа №991/3072/20
провадження № 51-3891 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 звернувся зі скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду на вказане рішення, який ухвалою від 29 квітня 2020 року відмовив у відкритті провадження за його скаргою.
26 червня 2020 року ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2020 року відмовлено у відкриті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд вказаного судового рішення за виключними обставинами.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд безпідставно відмовив у відкритті провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді та за його заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження. На його думку, суд апеляційної інстанції проігнорував рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, яким визнано неконституційними положення ч. 3 ст. 307 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, тим самим необґрунтовано обмежив його доступ до правосуддя.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_5 прокурор ОСОБА_6 вказав на законність та обґрунтованість судових рішень і просив залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
При цьому, доводи касаційної скарги ОСОБА_5 щодо незаконності ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року про відмову у відкритті провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з рішенням КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020, є неспроможними з огляду на таке.
Так, рішенням Другого сенату КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р (ІІ)/2020, ухваленого за скаргою ОСОБА_7 , визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 16 квітня 2020 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді.
Однак ані на день постановлення ухвали слідчим суддею, ні на день постановлення ухвал апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за скаргою на цю ухвалу слідчого судді, норма ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, не була визнана неконституційною.
Відповідно до правового висновку,викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19), оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, тобто з 17 червня 2020 року. При цьому, якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення рішення Другого Сенату КСУ від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.
Враховуючи викладене, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду правильно відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2020 року.
Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_5 в частині оскарження ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2020 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року, то вони також є безпідставними.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною визнається встановлена КСУ неконституційність, конституційність закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Ухвалу суду апеляційної інстанції, про перегляд якої за виключними обставинами звернувся до апеляційного суду ОСОБА_5 , постановлено 29 квітня 2020 року. На момент її постановлення суд апеляційної інстанції застосував чинні норми КПК. Натомість рішення Другого сенату КСУ № 4-р (ІІ)/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309 КПК, яке ОСОБА_5 вважає виключною обставиною, ухвалено 17 червня 2020 року. Тобто, на момент ухвалення вказаного рішення КСУ кримінально-процесуальні відносини у зазначеному провадженні вже припинилися. А це означає, що дія рішення КСУ не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.
У постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 3 лютого 2020 року (справа № 522/14170/17) викладено висновок, згідно з яким положення ч. 1 ст. 459 КПК слід розуміти як такі, що передбачають можливість перегляду за виключними обставинами судових рішень, що набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції. Натомість, перегляд за виключними обставинами ухвал слідчого судді, а також рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року, якою було відмовлено у відкритті провадження за його скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2020 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2020 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3