ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
03 березня 2021 року м. Київ № 640/507/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши позовну заяву в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Державної міграційної служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 25 червня 2020 року №252-20;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області визнати ОСОБА_1 особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Отримання позивачем копії ухвали від 12 січня 2021 року підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 03 лютого 2021 року.
Позивачем подано додаткові пояснення 01 березня 2021 року, проте у даних поясненнях позивач посилається на ті ж самі підстави, що зазначені в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, долученому до позовної заяви, які судом визнані неповажними.
Крім цього суд повторно наголошує на наступному.
Як встановлено частиною першою та другою статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується рішення від 25 червня 2020 року, про яке він дізнався з отриманого 10 липня 2020 року повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особо, яка потребує додаткового захисту від 06 липня 2020 року №214, проте до суду із позовною заявою звернувся лише 11 січня 2021 року, тобто з пропуском строку.
Посилання позивача на те, що він не є спеціалістом у сфері українського законодавства, для отримання кваліфікованої юридичної допомоги з питань оскарження відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 25 червня 2020 року звернувся до Правобережного київського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, судом визнанні неповажними.
Щодо посилань позивача на запровадження карантинних заходів через розповсюдження коронавірусної хвороби ( COVID-19), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки ( у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Як вже зазначалось судом, 17 липня 2020 року набув чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким законодавець по-іншому врегулював питання перебігу процесуальних строків під час дії карантину, які були продовжені на строк дії карантину Законом № 540-ІХ.
Згідно з пунктом 2 Закону №731-IX пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
20-денний строк після набрання чинності Законом № 731-IX закінчився 06 серпня 2020 року.
Твердження позивача про необізнаність із установленою законами України процедурою та строками оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у цій категорії спорів не можуть бути самостійним свідченням про поважність причин пропуску відповідного строку. Право на оскарження було роз'яснене у повідомлені.
Крім того позивач зазначив, що звертався до Правобережного київського місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги, проте доказів підписання договору про надання такої допомоги, довіреності до суду не надано.
Також позивачем до суду не надано і жодних доказів наявності захворювань або випадків погіршення стану здоров'я, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Щодо наданої довідки №72 від 14 липня 2020 року про вагітність його дружини ОСОБА_2 , суд зазначає, що дана обставина жодним чином не підтверджує поважність пропуску строку звернення до суду на 6 місяців, при встановленому строку в 5 днів.
З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що позивачем не надано суду достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність об'єктивних обставин, викладених в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом України.
Більше того, суд звертає увагу позивача на те, що останній вже звертався до суду 07 жовтня 2020 року з аналогічним позовом та на пояснення поважності причин пропуску строку наводив ті ж самі підстави, що й при звернені 11 січня 2021 року.
В той же час, ухвалою від 19 жовтня 2020 року такі підстави пропуску строку визнанні неповажними, а позовну заяву повернуто позивачу 07 грудня 2020 року, яка позивачем не була оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на достатній час для усунення недоліків позовної заяви та час, наданий судом щодо можливого отримання заяви про виправлення недоліків позовної заяви засобами поштового зв'язку, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
Водночас, суд зазначає, що повернення позовної заяви, згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права позивача для повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області та Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко