ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 березня 2021 року м. Київ № 640/13572/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі- позивач) до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (далі також - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 13.11.2019р. № 353 про скасування дозволу на імміграцію від 23.03.2006р., виданого громадянину Азербайджанської республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
-зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити дію посвідки на постійне проживання від 12.04.2006 року № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та поновити дію посвідки на постійне проживання від 10.04.2013 року № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
-зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішення від 13.11.2019р. № 353 про скасування дозволу на імміграцію та поновлення дії посвідки на постійне проживання від 12.04.2006 року № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 та поновлення дії посвідки на постійне проживання від 10.04.2013 року № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 19.06.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач вважає, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну є незаконним, оскільки законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача виклав свою позицію щодо позову, а саме вказав, що працівниками ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ініційовано подання про скасування дозволу на імміграцію у зв'язку з порушенням ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», внаслідок чого відповідачем правомірно прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином Азербайджану, паспортний документ, що засвідчує особу № НОМЕР_3 , виданий 10.02.2006 Міністерством внутрішніх справ Азербайджану.
Позивач звернувся до відділу імміграції з клопотанням про надання йому дозволу на імміграцію на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону, як особі, яка є неповнолітнім сином іммігрантки, громадянки Азербайджану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі заяви позивача, результатів здійснених перевірок та відсутності підстав для відмови у задоволенні клопотання, 23.03.2006 керівництвом УГІРФО ГУМВС України в м. Києві прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону.
12.04.2006 позивач документований посвідками на постійне проживання серії НОМЕР_1 та в подальшому, у порядку обміну, серії НОМЕР_2 від 10.04.2013.
Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" прийнято рішення від 13.11.2019 № 353 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, який виданий громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 та скасовано посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 10.04.2013.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить із наступного.
Конституція України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26).
Правовідносини між позивачем та міграційними органами України на момент звернення позивача за отриманням дозволу на імміграцію та надання компетентним органом такого дозволу з видачею посвідки на проживання в Україні регулювалися Законом України "Про правовий статус іноземців" № 3929-ХІІ від 04.12.1994, а також Законом України "Про імміграцію" № 2491-ІІІ від 07.06.2001.
Згідно статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію".
Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 6 Закону № 2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.
З викладеного слідує, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні проводив необхідну перевірку поданих документів та з'ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Суд зазначає, що відповідач, при видачі посвідки позивачу на постійне проживання в Україні керувався зазначеними положеннями Закону України "Про імміграцію", проводив перевірку законності залишення їх на постійне проживання на території України, будь-яких підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, заперечень не висловлював та визнав позивача таким, що має дозвіл на імміграцію, що мало наслідком надання посвідки на постійне проживання в Україні.
У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Порушення встановленого законодавством України порядку надання дозволів на імміграцію в Україну, в розумінні статті 12 Закону України "Про імміграцію", є підставою для скасування таких дозволів, якщо з'ясується, що їх надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. (п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію").
Водночас, з боку позивача не було допущено порушень при подачі документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні, не було подано свідомо неправдивих відомостей, документи не містили недостовірних даних та не були підробленими.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено у Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (надалі- Порядок № 1983).
Пункт 21 Порядку № 1983 визначає, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Згідно пункт 23 Положення № 1983 про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
З наданих матеріалів особової справи позивача, вбачається, що ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ініційовано подання про скасування дозволу на імміграцію у зв'язку з порушенням ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Так, відповідно до інформації, зазначеної у поданні ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, позивач надав до Шевченківського районного відділу Головного управління ДМС України в м. Києві підроблений паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 від 12.05.2004, виданий 1-м відділом Ялтинського МУ ГУМВС України в Криму, з метою реєстрації місця проживання.
04.02.2015, на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , позивач був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 .
Згідно з висновком службового розслідування № 205/2016 від 24.10.2016 щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон позивача зазначений паспорт серії НОМЕР_5 зазначений недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню.
10.09.2018 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Шевченківської районної в м. Києві Державної адміністрації, з метою отримання паспорта громадянина України у формі ID - картки.
За зазначеним фактом 25.05.2019 слідчим відділом Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100100004838 та розпочато досудове розслідування.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено, що є наявним вирок в даному кримінальному провадженні, тобто факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним свідченням вчинення позивачем підробки паспорту громадянина України.
До того ж, виходячи з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про імміграцію» та положень Порядку № 1983, суд приходить до висновку, що дозвіл на імміграцію іноземця може бути скасований за наявності однієї з підстав, перелічених у статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Оскільки відсутні підстави для скасування дозволу на імміграцію відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію», відповідачем протиправно скасовано дозвіл на імміграцію.
До того ж, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Разом з тим, відповідачем на порушення вказаних приписів до суду не надано будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень та відповідних документів.
При цьому, суд враховує, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До того ж, при винесенні вказаного висновку посадовими особами відповідача не враховано, що позивач має стійкий правовий та соціальний зв'язок з Україною.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 13.11.2019 № 353 є протиправним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд вважає необхідним зобов'язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області поновити посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 10.04.2013, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
Також на думку суду, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення про скасування йому дозволу на імміграцію в Україну.
Водночас, щодо клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
На думку суду, рішення в даній справі не матиме безпосереднього впливу на права та обов'язки ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, отже, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 13.11.2019 №353 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської республіки ОСОБА_1 .
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області поновити посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 від 10.04.2013.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 13.11.2019 №353 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської республіки ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2522,40 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 )
Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, код ЄДРПОУ 42552598)
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій