вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.02.2021м. ДніпроСправа № 904/5985/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Жарої О.І., розглянув спір
за позовом Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області
до відповідача-1: Дніпровського державного аграрно-економічного університету, м. Дніпро
відповідача-2: Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, смт. Слобожанське Дніпропетровської області
про визнання розпорядження протиправним, скасування державного акту
Представники:
від позивача Паніна О.В.
від відповідача-1 Тропін В.В.
від відповідача-2 не з'явився
Олександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації "про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному Аграрному Університету" № 741-Р від 21.09.2005 та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2005 (серія ЯЯ 047362), стосовно земельної ділянки, розташованої на території Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1221481000:1000:01:001:0100.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття розпорядження Дніпропетровською районною державною адміністрацією від 21.09.2005 року № 741-р «Про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному аграрному Університету» на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Дніпропетровському державному аграрному університету для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства та території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, який не відповідає вимогам законодавства та є незаконним, а Дніпропетровська районна державна адміністрація, затверджуючи проектну документацію діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законодавством України.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його законних прав та інтересів.
Відповідач-2 своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідач-1 заявлені позовні вимоги не визнав, вказуючи у відзиві на позов про те, що позивач помилково вбачає явне порушення права інтересів всієї територіальної громади Олександрівської сільської ради, яке полягає у відсутності надходжень до сільського бюджету відповідних коштів за користування спірною земельною ділянкою та не вказує яким чином це право відновиться після задоволення вимог останнього.
Крім того, відповідач-1 вказує на те, що позивач не надає доказів заборгованості університету зі сплати земельного податку, а сама несплата земельного податку, на думку останнього, є правомірною поведінкою відповідно до статті 282 (п. 282.1.4) Податкового кодексу України.
Таким чином, через відсутність реального права позивача на конкретну суму надходжень до бюджету, яке нібито порушене відповідачами, у останнього відсутні підстави для звернення з даним позовом.
Також відповідач-1 вказує на те, що оскільки, позивач не є власником, ні користувачем спірної земельної ділянки, останній не може здійснювати оскарження правового акту органу державної влади в рамках статті 393 Цивільного кодексу України.
Також, на думку відповідача-1, позивач не може вимагати визнання незаконним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному аграрному Університету» № 741-р від 21.09.2005 року, оскільки вказане розпорядження не встановлювало для нього жодних прав і обов'язків.
Крім того, у відзиві на позов, та додатково в заяві від 02.12.2020, останнім заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог.
У відповіді на відзив, позивач з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві на позов не погоджується, зазначаючи, що допоки спірна земельна ділянка, що розташована на території села Олександрівка, перебуватиме у незаконному постійному користуванні відповідача-1, остання не може бути передана у комунальну власність, а позивач не може зареєструвати за собою право комунальної власності на неї і, як наслідок, ефективно, доцільно та економічно користуватися та розпоряджатися нею.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем-1 не спростовано жодним належним доказом твердження позивача щодо порушень чинного законодавства під час передачі земельної ділянки у користування Дніпропетровському державному аграрному університету.
Посилання ДДАЕУ на наявність в матеріалах справи рішення Олександрівської сільської ради «Про передачу земельної ділянки із землекористування навчгоспу «Самарський» ДДАУ» від 23.10.2003 року № 11-ХІ-ХХІV, як на факт що саме Олександрівською сільською радою вирішено питання про виділяння земельної ділянки на користь відповідача-1 взагалі не має правового підґрунтя. На час прийняття спірного розпорядження № 741-р нормами земельного законодавства взагалі не передбачалось надання такої згоди відповідним сільським радам.
Щодо пропуску строку позовної давності, позивач зазначає, що останнім разом з позовною заявою подано до суду докази на підтвердження того, коли саме позивачу стало відомо про наявність спірного розпорядження.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач-1 зазначає, що позивач відкрито демонструє своє бажання домогтися передачі земельної ділянки з державної власності у комунальну власність незважаючи на заборону, яка міститься в положеннях ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України, де сказано, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Оскільки, Дніпровський державний аграрно-економічний університет є вищим навчальним закладом державної форми власності, то за положеннями вищевказаної статті, спірна земельна ділянка може бути передана у комунальну власність лише за умови передачі самого університету з державної до комунальної власності.
Крім того, відповідач-1 зазначає, що позивач неправдиво заявляє про розташування спірної ділянки на території села Олександрівка та про наявність повноважень сільської ради у галузі земельних відносин на території села встановлених ч. 1 статті 12 Земельного кодексу України.
Таким чином, всупереч змісту вже долучених до справи документів, позивач неправдиво стверджує, що здійснює захист «комунальної власності», хоча спірна земельна ділянка ніколи не була в комунальній власності, а через її розташування за межами населеного пункту, навіть делеговані державою повноваження сільської ради у галузі земельних відносин на неї ніколи не поширювалися.
Також відповідач-1 повторно наголошує на тому, що позивач приймав активну участь у підготовці Проекту відведення земельної ділянки, досліджував всі його документи у складі комісії і не міг не знати про Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 21.09.2005 № 741-р, яке тепер оскаржує, а тому останній просить суд застосувати строк позовної давності.
В письмових поясненнях позивач зазначає, що на сьогоднішній день всі землі сільськогосподарського призначення передаються у комунальну власність, за виключенням тих, які відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України не можуть передаватися у комунальну власність.
Проте, у зв'язку з тим, що на думку позивача, передача у постійне користування Дніпровському державному аграрно-економічному університету спірної земельної ділянки відбулося незаконно, це істотно порушує право позивача на отримання даної ділянки у комунальну власність місцевої територіальної громади, згідно положень передбачених чинним законодавством України.
Крім того, позивач зазначає, що судовому захисту у даній справі підлягає не тільки право позивача на володіння та розпорядження землями, які мають бути передані у комунальну власність, а й інтерес позивача, який полягає у прагненні користуватись земельною ділянкою для задоволення потреб громади та отримання додаткових надходжень до місцевого бюджету.
Щодо строків позовної давності, то позивач зазначає, що застосування такого строку неможливо, оскільки строк, коли позивачу стало відомо про виявленні порушення законодавства під час передачі земельної ділянки у постійне користування обчислюється моментом отримання відповідної копії проекту. Позивачем на підтвердження вказаних обставин надані суду належні та допустимі докази.
Ухвалою від 06.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2020.
У підготовчому засіданні, яке відбулось 07.12.2020, представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено судом.
Представники відповідачів в підготовче засідання 07.12.2020 не з'явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи поштові повідомлення (а.с. 112-113).
Ухвалою суду від 07.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.02.2021 та відкладено підготовче засідання до 12.01.2020.
Представники сторін в підготовче засідання не з'явились.
Згідно даних з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", ухвала суду від 07.12.2020, надіслана на адресу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 4930013500055, знаходиться у точці видачі/доставки (а.с. 159-160).
Позивачем та Дніпровським державним аграрно-економічним університетом подані клопотання про відкладення розгляду справи, які господарським судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд підготовчого засідання відкладався до 26.01.2021, про що постановлено ухвалу суду.
Повноважні представники сторін у підготовче засідання, яке відбулося 26.01.2021, не з'явилися.
26.01.2021 на адресу суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі правонаступника позивача.
До наведеного клопотання позивач додав копію рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району від 18.06.2020 №2631-47/VІІ "Про добровільне приєднання до Слобожанської селищної територіальної громади", копію Висновку Дніпропетровської обласної державної адміністрації стосовно відповідності вимогам Конституції України та законів України проектів рішень, схвалених Слобожанською селищною радою та Олександрівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області "Про добровільне приєднання до Слобожанської селищної територіальної громади", копія розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 17.06.2020 №Р-414/0/3-20, копію рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району від 05.11.2020 26-1/VІІІ "Про початок реорганізації Балівської, Партизанської та Олександрівської сільських рад шляхом приєднання їх до Слобожанської селищної ради".
Крім того, 26.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарським судом задоволено.
З огляду на викладене, ухвалою суду від 26.01.2021 здійснено заміну позивача - Олександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області, його правонаступником - Слобожанською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області та відкладено підготовче засідання до 03.02.2021.
Представник Дніпровського державного аграрно-економічного університету в підготовче засідання не з'явився, від останнього до суду надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Міністерство освіти і науки України.
Проте, з огляду на відсутність підстав, визначених статтею 50 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом відмовлено в задоволенні поданої заяви.
Представник Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в підготовче засідання 03.02.2021 також не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв'язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 16.02.2021, про що постановлено ухвалу суду.
15.02.2021 на електронну адресу суду від Міністерства освіти і науки України подана заява, в якій останній просить залучити до розгляду вказаної справи Міністерство освіти і науки України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, а саме Дніпровського державного аграрно-економічного університету.
Відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеним судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на те, що заявником не вказано поважних причин пропуску строку на подачу додаткових доказів до матеріалів, останнє залишено судом без розгляду.
Представники відповідачів в судове засідання 16.02.2021 не з'явились.
16.02.2021 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно даних з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", ухвала суду від 03.02.2021, надіслана на адресу Дніпровської державної адміністрації Дніпропетровської області за № 4930012232480, знаходиться у точці видачі/доставки (а.с. 17-18).
Ухвалою від 16.02.2021 розгляд справи відкладався до 24.02.2021.
24.02.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників позивача та відповідача-1, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, які можуть бути підставою для визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації "про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному Аграрному Університету" № 741-Р від 21.09.2005 та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 16.11.2005 (серія ЯЯ 047362), стосовно земельної ділянки, розташованої на території Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер: 1221481000:1000:01:001:0100.
Як зазначає позивач, з метою забезпечення повноти обліку платників податків, виявлення додаткових джерел дохідної частини дотаційного сільського бюджету, перевірки підстав щодо звільнення деяких користувачів земельних ділянок від сплати земельного податку, а також для надання податковим органам у строки та в порядку, встановленими Податковим кодексом України інформації, щодо власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (що зокрема передбачено ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), виконавчий комітет Олександрівської сільської ради, керуючись Земельним та Податковим кодексами України, Законом України «Про місцеве самоврядування», звернувся з відповідним листом «Щодо надання інформації» від 31.03.2020 року № 134/02.19 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровської області.
В свою чергу, від зазначеного відділу Держгеокадастру отримано лист від 13.04.2020 року № 750/104-20 (копія листа додається), та до нього засвідчену належним чином копію проекту відведення земельної ділянки у постійне користування Дніпропетровському державному аграрному університету для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства на території Олександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (загальною площею 1535,7700 га. кадастровий номер 1221481:01:001:0100) далі - Проект (копія Проекту додається).
Одночасно, виконавчий комітет Олександрівської сільської ради звернувся з відповідним запитом «Щодо надання інформації» від 03.04.2020 року № 134/02.19, до архівного відділу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, та отримав відповідь від 13.04.2020 року № 114/07/03-20 і додану нього засвідчену належним чином копію Розпорядження голови районної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному Аграрному Університету» від 21.09.2005 року № 741 -р (далі -Розпорядження, копія додається), на підставі якого, в подальшому було виготовлено Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 16 листопада 2005 року, серія ЯЯ № 047362, Дніпропетровському державному аграрному університету.
Позивач зазначає, що після вивчення вищезазначеної документації, виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради були виявлені численні порушення норм чинного законодавства, які підтверджують незаконність Розпорядження виданого головою Дніпропетровської районної державної адміністрації, і як наслідок не чинність Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1221481:01:001:0100).
З огляду на викладене, позивач вважає, що даним Розпорядженням, затверджено документацію по відведенню земельної ділянки у постійне користування Державному аграрному університету, яка була складена з грубим порушенням діючого на той час законодавства у сфері регулювання земельних відносин.
Посилаючись на статтю 393 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Отже, дане Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації є протиправним, а Державний акт виданий Дніпропетровському державному аграрному університету підлягає скасуванню.
Крім того, позивач зазначає, що Дніпровський державний аграрно-економічний університет відноситься до пільгових категорій юридичних осіб, в зв'язку з чим, від плати податку на землю звільняється. Тому, протягом вже майже 15 років до бюджету Олександрівської сільської ради за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, площа 1537,77 га) земельний податок не сплачується.
Таким чином, місцева громада вже втратила та продовжує втрачати величезні кошти, які повинні йти на розвиток сільської інфраструктури.
З огляду на викладене, позивач був змушений звернутися до суду за захистом свої прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 підпункту 28 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» до повноважень органів управління відноситься забезпечення оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення між земельних ділянок державних і казенних підприємств, державних установ, організацій та об'єктів нерухомості (будівлі, споруди), що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації державних підприємств.
Згідно з частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови районної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному Аграрному Університету» від 21.09.2005 року № 741 -р затверджено проектну документацію із землеустрою по відведенню земельної ділянки та виготовленню державного акту на право постійного користування землею Державному Аграрному Університету для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, ведення сільського господарства на території Олександрівської сільської ради.
Земельну ділянку кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, площа 1537,77 га вилучено з користування навчально-дослідного господарства «Самарський» на території Олександрівської сільської ради та надано Державному Аграрному Університету в постійне користування (а.с. 24 том-1).
В подальшому, Дніпропетровським державним аграрним університетом було виготовлено Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, площа 1537,77 га від 16 листопада 2005 року, серія ЯЯ № 047362.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1202196212015 від 31.01.2015, спірна земельна ділянка є об'єктом державної власності та віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення з встановленим видом використання - «Для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства». (а.с. 121 том-1).
Крім того, судом встановлено, що спірна земельна ділянка закріплена за вищим навчальним закладом державної форми власності - Дніпровським державним аграрно-економічним університетом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що на території Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, площа 1537,77 га сільськогосподарського призначення, користувачі якої не сплачують земельний податок до місцевого бюджету, у зв'язку з чим вбачається явне порушення прав та інтересів всієї територіальної громади Олександрівської сільської ради, яке у тому числі полягає у відсутності надходжень до сільського бюджету відповідних коштів за користування даною ділянкою.
Відповідно до статті 282 (п. 28.1.4) Податкового кодексу України заклади освіти, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів звільняються від сплати земельного податку.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що спірна земельна ділянка закріплена за вищим навчальним закладом державної форми власності - Дніпровським державним аграрно-економічним університетом.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що законодавством не покладається обов'язок на Дніпровський державний аграрно-економічний університет зі сплати земельного податку за користування спірною земельною ділянкою, так як останній відноситься до пільгових категорій землекористувачів.
Крім того, посилаючись на частину 1 статті 393 Цивільного кодексу України позивач зазначає, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України)
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (частина 2 статті 324 Цивільного кодексу України).
У статті 327 цього Кодексу зазначено, що у комунальній власності є майно,у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншим суб'єктам права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності позивача, як на момент прийняття оспорюваного розпорядження, так і на момент звернення позивача з даним позовом.
Таким чином, у позивачем не доведено правомірності застосування частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, щодо визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному Аграрному Університету» від 21.09.2005 року № 741 -р, оскільки останній не є власником земельної ділянки кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, площа 1537,77 га сільськогосподарського призначення.
Також, слід зазначити про те, що звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.
Обраний спосіб захисту має вирішувати питання про захист порушеного права та охоронюваного законом інтересу учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює; тобто саме особа, що порушує право, яке підлягає захисту, має бути відповідачем у такій справі; і задоволенню підлягає лише той позов, що заявлений до особи, яка порушує відповідне право.
З урахуванням наведених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як свідчать матеріали справи, Олександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, не була власником земельної ділянки кадастровий номер 1221481000:01:001:0100, площа 1537,77 га сільськогосподарського призначення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись з позовом до Дніпровського державного аграрно-економічного університету та Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, позивач не навів та не надав суду доказів того, що відповідачі порушують чи оспорюють законні права позивача.
З огляду на викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Щодо заявленої відповідачем-1 заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.
Враховуючи той факт, що судом було встановлено, що вимоги Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання розпорядження протиправним, скасування державного акту не підлягають задоволенню, заява про застосування строків позовної даності судом до уваги не приймається.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Дніпровського державного аграрно-економічного університету та до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання розпорядження протиправним, скасування державного акту - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом
Повне рішення складено 09.03.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко