вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"04" березня 2021 р. Cправа №902/53/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Вінницького міського центру зайнятості, м.Вінниця
до Вінницької обласної прокуратури, м.Вінниця
про стягнення 33251,63 грн виплачених коштів безробітному
учасники процесу:
представник позивача: Качурішин О.В., діє на підставі довіреності,
представник відповідача: Міняйло І.М., сл.посвідчення.
20.01.2020 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Вінницького міського центру зайнятості про стягнення з Вінницької обласної прокуратури суми виплаченого безробітному ( ОСОБА_1 ) забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 33251,63 грн у зв'язку із поновленням останнього на роботі.
Ухвалою суду від 25.01.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/53/21, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.03.2021.
22.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача №15/2-110 вих-21 від 19.02.2021 про закриття провадження у справі. Обґрунтовуючи вказану вимогу останній зазначає, що 16.02.2021 на розрахунковий рахунок КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" від головного розпорядника надійшли кошти, які невідкладно перераховані Вінницькому міському центру зайнятості, про що свідчить платіжне доручення №182 від 16.02.2021.
24.02.2021 позивач, шляхом направлення листа на електронну пошту суду, звернувся з заявою, в якій просить суд закрити провадження у справі в зв'язку з перерахуванням 33251,63 грн.
На визначену судом дату (04.03.2021) з'явились представники обох сторін.
Під час підготовчого судового засідання, 04.03.2021, представник Вінницького міського центру зайнятості просив суд закрити провадження у справі, а також вирішити питання щодо відшкодування позивачу понесених ним судових витрат (судового збору в розмірі 2270,00 грн).
Представник відповідача також просив суд закрити провадження у справі, а також повернути позивачу сплачений судовий збір з державного бюджету у повному обсязі.
З метою прийняття рішення відносно клопотань сторін суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин ухвали в судове засідання представники сторін не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Дії відповідача щодо добровільної сплати заявленої до стягнення суми заборгованості розцінюється судом як визнання останніми позовних вимог та самостійне врегулювання сторонами спірних питань у справі №902/53/21.
При цьому суд враховує, що сторонами долучено до матеріалів справи докази сплати заборгованості в розмірі 33251,53 грн, зокрема: платіжне доручення №182 від 16.02.2021 та виписку з банку від 18.02.2021.
Таким чином, суд вважає, що між учасниками справи не залишилося неврегульованих питань.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №902/53/21 на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Слід роз'яснити, що відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України в зв'язку із закриттям провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до положення ч.4 ст.231 ГПК України при закритті провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Як зазначалось раніше, представник Вінницького міського центру зайнятості просить суд вирішити питання про відшкодування позивачу сплаченого ним судового збору. При цьому представник відповідача просить суд здійснити вказане відшкодування шляхом повернення коштів з державного бюджету у повному обсязі. Обґрунтовуючи вказану вимогу останній зазначає, що спір мав бути врегульований у досудовому порядку шляхом надіслання відповідної претензії на адресу обласної прокуратури, чого позивачем дотримано не було.
Надаючи оцінку аргументу представника відповідача суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. При цьому, відповідно до частини першої ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на зазначені приписи національного законодавства, останнє не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.
Окрім того, суд зазначає, що обставина відносно дотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору не впливає на порядок розподілу судових витрат.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
При цьому положенням ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено: "У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову."
При подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 15.01.2021.
Таким чином, враховуючи зміст ч.1 ст.130 ГПК України суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та повернути Вінницькому міському центру зайнятості з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За правилами частини 3 статті 130 ГПК України решта сплаченого позивачем судового збору присуджується до стягнення з відповідача.
Беручи до уваги викладене та керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 42, 123, 130, 232, 233, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі №902/53/21 закрити.
2. Повернути Вінницькому міському центру зайнятості (вул.Привокзальна, 28, м.Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 42433672) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1135 грн 00 коп., сплачений згідно платіжного доручення №41 від 15.01.2021.
3. Примірник даної ухвали, скріплений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Вінницькому міському центру зайнятості із Державного бюджету 1135 грн 00 коп. судового збору.
4. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Вінницького міського центру зайнятості (вул.Привокзальна, 28, м.Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 42433672) 1135 грн 00 коп. понесених у справі №902/53/21 витрат зі сплати судового збору.
5. Видати наказ.
6. Позивачу направити примірник ухвали, засвідчений підписом судді та гербовою печаткою суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
7. Дане судове рішення надіслати на наступні електронні адреси сторін : позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідача (sekretariat@vin.gp.gov.ua).
8. Дана ухвала від 04.03.2021 у справі №902/53/21 підписана суддею та набрала законної сили 09.03.2021.
9. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (вул.Привокзальна, 28, м.Вінниця, 21001)