Справа № 183/5884/20
№ 2/183/1366/21
12 лютого 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 грудня 1977 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Микитась Е.О. за реєстровим № 4358.
За життя, 14 березня 2012 року, ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенком А.Г. за реєстровим № 1-629, яким належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними побудовами та земельною ділянкою при ньому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповівв рівних частинах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У встановлений ст. 1270 ЦК України строк, позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Баки О.В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 . Окрім неї, звернулася її мати - дружина спадкодавця ОСОБА_4 , яка відмовилася від прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом, на користь своєї доньки ОСОБА_1
09 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Баки О.В. із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , але, постановою приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено з тих підстав, що нею не надані правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на спадкове майно за спадкодавцем, та рекомендовано було звернутися до суду з відповідним позовом.
В зв'язку з наведеним, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила суд:
-визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року відкрите провадження у справі.
Ухвалою суду від 11 січня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи -приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Баку Оксану Василівну.
Ухвалою суду від 11 січня 2021 року зобов'язано приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Баку Оксану Василівну надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 12 лютого 2021 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляд по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник в підготовче судове засідання не з'явилися, згідно заяви представника позивача, остання просила розглядати справу без її участі, позов підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити вимоги.
Представник відповідача - Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в підготовче судове засідання не з'явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.
Третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бака О.В. в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Новомосковську Дніпропетровської області народилася позивач ОСОБА_5 , про що 25 травня 1990 року складено відповідний актовий запис № 398. Її батьками зазначені: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00022298010 від 07 березня 2019 року.
Згідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 2016 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 692, зроблений 07 жовтня 2016 року Індустріальним районним у м. Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 було присвоєне прізвище ОСОБА_7 .
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 02 січня 2019 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис № 09, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 02 січня 2019 року, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00022297762 від 07 березня 2019 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на все належне йому майно, зокрема і на житловий будинок АДРЕСА_1 , належний спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 грудня 1977 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Микитась Е.О. за реєстровим № 4358, зареєстрованого в БТІ 26 грудня 1977 року за р.№ 8455-61.
За життя, 14 березня 2012 року, ОСОБА_3 склав заповіт серії ВРО № 893858, посвідчений державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенком А.Г. за реєстровим № 1-629, яким належний йому на праві приватної власності житловий будинок з надвірними побудовами та земельною ділянкою при ньому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповів в рівних частинах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів № 141954696 від 07 березня 2019 року.
Згідно технічного паспорту виготовленого станом на 30 липня 2019 року, житловий будинок АДРЕСА_1 , складається з: житлового будинку - А., загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 22,5 кв.м.; прибудови - літ.а.; навісу - літ.а1.; літньої кухні - літ.Б.; погрібу - літ.пг.; сараю - літ.Д.; навісу - літ. Е.; вбиральні - літ.Ж.; літнього душу - літ.З.; гаражу - літ.И.; колодязя - літ.к; колонки - літ.к1; воріт з хвірткою № 1; огорож № 2-7; хвіртки № 8. Роки побудови 1978-2017.
Згідно матеріалів спадкової справи № 13/2019, заведеної 07 березня 2019 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бакою О.В. вбачається, що у встановлений ст. 1270 ЦК України строк із заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася позивач ОСОБА_1 та дружина спадкодавця ОСОБА_4 (мати позивача), яка відмовилася від прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом на 1/2 частину спірного спадкового житлового будинку, на користь своєї доньки ОСОБА_1 .
Встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою № 886 про склад сім'ї, виданою 19 лютого 2019 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.
09 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Баки О.В. із заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , алепостановою приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій їй було відмовлено з тих підстав, що нею правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на спадкове майно за спадкодавцем.
Як вже було встановлено вище, померлому ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 , належав на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 грудня 1977 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Микитась Е.О. за реєстровим № 4358, зареєстрованого в БТІ 26 грудня 1977 року за р.№ 8455-61.
Зі спадкової справи вбачається, що зазначений будинок ОСОБА_3 придбав у період шлюбу з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис № 374 від 14 липня 1973 року, що підтверджується повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00022297787 від 07 березня 2019 року.
Згідно розписки першої дружини померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_9 від 10 вересня 1984 року вбачається, що остання отримала від ОСОБА_9 грошову компенсацію за 1/2 частки домоволодіння, у зв'язку з чим будь-яких претензій до останнього не має.
Крім того, в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9 наявне рішення Новомосковського міського суду Дніпропетровської області, яке набрало законної сили 03 березня 1989 року, згідно якого в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відновлення строку позовної давності та поділу домоволодіння відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
В той же час, з відповіді Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 14 серпня 2019 року за вих. № 511/19 вбачається, що відповідно до інвентаризаційної справи станом на 29 грудня 2012 року право власності на будинок (1979 року побудови) за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване. Згідно з матеріалами інвентаризації, проведеної 30 липня 2019 року спеціалістами КП «НМБТІ» ДОР», на вказаній земельній ділянці розташовані: житловий будинок А, шпали об.цеглою, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 22,5 кв.м.; літня кухня Б; сарай Д; навіс Е; вбиральня Ж; літній душ З; гараж И; колодязь к; колонка к1; ворота з хвірткою № 1; огорожа № 2-7; хвіртка № 8; вимощення І. ОСОБА_3 раніше належав будинок (який наразі знесений) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26 грудня 1977 року Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області за реєстровим № 4358, зареєстрованого в БТІ 26 грудня 1977 року за реєстровим № 8455-61.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неоохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ст. 1258 ЦК України, 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
На підставі ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Одночасно із цим, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В даному випадку, судом встановлено, що через постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв'язку із чим такий спір підлягає вирішенню шляхом ухвалення судового рішення в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Таким чином, з аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»). До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).
Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введений лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.
Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Як роз'яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та відповідно ст.16 ЦК України він обрав правильний спосіб захисту свого порушеного права.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_9 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , проте за життя не встиг оформити та зареєструвати своє право власності, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину.
Враховуючи те, що право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами, позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на день його смерті, відповідно до ст. 1270 ЦК України прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок та реєстрації права власності за спадкодавцем на спірне майно, у зв'язку з чим за нею належить визнати право власності на спадковий житловий будинок, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бака Оксана Василівна про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку - А, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 22,5 кв.м.; прибудови - літ.а; навісу - літ.а1; літньої кухні - літ.Б; погрібу - літ.пг; сараю - літ.Д; навісу - літ. Е; вбиральні - літ.Ж; літнього душу - літ.З; гаражу - літ.И; колодязя - літ.к; колонки - літ.к1; воріт з хвірткою № 1; огорож № 2-7; хвіртки № 8, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .
Учасники справи:
-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14;
- третя особа: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_2 , місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 35/81.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 12 лютого 2021 року.
Суддя Д.І. Городецький