Справа № 183/165/17
№ 2/183/7/21
08 лютого 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
секретаря судового засідання Нейматової Я.О.
за участю:
представника позивача Тимченка С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна про визнання припиненим договору іпотеки, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження,-
12 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, в якому просила суд: визнати недійсним кредитний договір, укладений у 2008 році між нею і ПАТ КБ «Надра»; визнати недійсним договір іпотеки, укладений у 2008 році між нею і ПАТ КБ «Надра», посвідчений та зареєстрований в реєстрі у 2008 році приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бакою Оксаною Василівною.
В подальшому ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненою позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна про визнання припиненим договору іпотеки, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження.
В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що 15 лютого 2008 року між нею і відповідачем був укладений кредитний Договір № 769322/ФЛ.
15 лютого 2008 року в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору, зокрема можливих штрафних санкцій, між нею і ВАТ «КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра») був укладений договір іпотеки № 769322/ФЛ-3, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 52,7 кв.м, житловою площею 35,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час ОСОБА_1 зазначає, що предмет іпотеки знищено, що підтверджується актом про знесення нерухомого об'єкту від 06 жовтня 2017 року та звітом про проведення технічного обстеження домоволодіння, згідно якого будинок АДРЕСА_1 повністю знищений (зруйнований), територія домоволодіння вільна від будь-якої забудови, у зв'язку з чим запис про реєстрацію права власності на знесені об'єкти нерухомого майна підлягає анулюванню.
За цих обставин позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Воронюка К.В. із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на зазначений будинок за реєстраційним номером 1391856412119, проте останній своїм рішенням № 37875234 від 01 листопада 2017 року відмовив їй у зв'язку з встановленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: зареєстрована іпотека (номер запису про іпотеку 23070935) та заборона на нерухоме майно (номер запису про обтяження 23070935).
ОСОБА_1 , посилаючись на приписи ст. 593 ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», вважає, що договір іпотеки вважається припиненим, оскільки передана в іпотеку будівля (споруда) знищена (втрачена), атому запис про реєстрацію права власності на знесений об'єкт нерухомого майна підлягає анулюванню.
В зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати припиненим договір іпотеки № 763322/ФЛ-3 від 15 лютого 2008 року, укладений між нею і Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бакою Оксаною Василівною за реєстровим № 648;
- скасувати запис про іпотеку № 23070819 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підстава виникнення: Договір іпотеки, серія та номер: 648, виданий 15 лютого 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Бака А.В., підстава внесення: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37824249 від 30 жовтня 2017 року;
-скасувати запис про обтяження № 23070935 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, підстава виникнення: Договір іпотеки, серія та номер: 648, виданий 15 лютого 2008 року, видавник: Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Бака А.В., підстава внесення: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37824249 від 30 жовтня 2017 року.
Ухвалою суду від 13 січня 2017 року відкрите провадження у справі.
Ухвалою суду від 24 березня 2017 року зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» надати суду належним чином завірені копії документів щодо укладення у 2008 році між сторонами кредитного договору та договору іпотеки; зобов'язано приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Баку О.В. надати суду належним чином завірену копію договору іпотекивід 2008 року.
Ухвалою суду від 25 червня 2020 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилався на обставини, викладені в уточненій позовній заяві, просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі. Додатково зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1 , який був предметом іпотеки, приблизно в 2009-2010 року знищений (тобто розібраний) іншими особами, від нього залишився лише один фундамент. З цього приводу позивач ОСОБА_1 до правоохоронних органів з відповідною письмовою заявою не зверталася, в той же час у 2011 році останньою в телефонному режимі було повідомлено банк про знищення предмету іпотеки. Зокрема повідомив, що позивач ОСОБА_1 не проживала за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , має право власності на 1/5 частки цього будинку.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити. В своїх запереченнях посилався на те, що 15 лютого 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 769322/ФЛ, відповідно до якого банк надав останній кредит в розмірі 37 663,98 доларів США на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності, з терміном повернення до 11 лютого 2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,89%. Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі та надав позивачу грошові кошти в зазначеному розмірі. В якості забезпечення виконання зобов'язання позичальником за кредитним договором № 769322/ФЛ від 15 лютого 2008 року, між відповідачем і позивачем був укладений договір іпотеки № 769322/ФЛ-3 від 15 лютого 2008 року, посвідчений приватний нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бакою О.В. за реєстровим № 648, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житловий будинок, загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 35,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Представник вказує на те, що між сторонами при укладенні зазначених договорів погоджені всі істотні умови, на теперішній час грошові кошти позивачем ОСОБА_1 не повернуті в повному обсязі, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому відсутні підстави вважати, що договір іпотеки є припиненим. На думку відповідача, позивач звернулася із зазначеним позовом не для захисту свого порушеного права, а для уникнення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака О.В. в судове засідання не з'явилася, згідно заяви просила розгляд справи проводи без її участі.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1ст. 81 ЦПК України).
Враховуючи предмет спору, заявлені позовні вимоги, суд розглядає справу в межах наявності та достатності підстав для визнання договору іпотеки припиненим, що відповідає вимогам ст. 129 Конституції України.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» в особі начальника відділення № 16 філії ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра») був укладений кредитний договір № 769322/ФЛ, відповідно до якого банк надав позивачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 37 663,986 доларів США за програмою «Нове житло» строком до 11 лютого 2028 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,89% на місяць, Цільовим використанням кредиту є проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 15 лютого 2008 року, що укладений між Позичальником та ОСОБА_6 , згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно (приватний будинок), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; комісія за розрахунки за кредитним договором складає 1,8% (п. 1 кредитного договору).
Згідно з п.п. 3.3.1 Договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 442,75 доларів США.
На підставі п.п. 3.3.3. Договору, позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п.п. 3.3.1. цього Договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця, а Банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця. У випадку, коли Позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість Позичальника, Банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до Позичальника штрафні санкції.
У відповідності до п.п. 5.2 Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань Позичальника щодо повернення Кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п.п. 3.3.3. цього Договору, Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
На підставі п.п. 5.3. Договору, у разі порушення Позичальником вимог п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3; 4.3.4. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту , визначеної у п. 1.1 цього Договору за кожен випадок.
Пунктом 2 кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих санкцій, Позичальник (майновий поручитель) укладає з Банком договір іпотеки предметом якого є домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м, в день укладення цього договору.
Встановлено, що на виконання п. 2 кредитного договору № 769322/ФЛ від 15 лютого 2008 року, між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» в особі начальника відділення № 16 філії ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра») був укладений договір іпотеки № 769322/ФЛ-З, відповідно до ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору передала Банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 52,7 кв.м, житловою площею 35,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір іпотеки посвідчений 15 лютого 2008 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бакою Оксаною Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 648, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 101905512 від 30 жовтня 2017 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101891988 від 30 жовтня 2017 року.
У відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 09 листопада 2013 року, між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб 09 листопада 2013 року, актовий запис № 1807, після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєне прізвище ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що на теперішній час відповідач ПАТ «КБ «НАДРА» перебуває в стадії ліквідації.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 05.06.2015 № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра».
03 листопада 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 2342 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «НАДРА» та делегування повноважень ліквідатора», яким строк здійснення ліквідаційної процедури було продовжено по 03 червня 2020 року включно.
Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 3383 від 17.12.2018 року всі повноваження ліквідатора Банку з 18.12.2018 року було делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білій І.В.
Інформацію про запровадження в установі ПАТ «КБ «НАДРА» ліквідаційної процедури було офіційно оприлюднено в засобах масової інформації, в т.ч. на офіційному сайті Фонду, та, крім того, занесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Як зазначалося вище, позивач ОСОБА_1 в позові посилається на те, що передане за договором іпотеки майно повністю зруйноване та не може використовуватися як будівлі і споруди, зокрема його неможливо відновити, у зв'язку з чим просить договір іпотеки № 769322/ФЛ-З від 15 лютого 2008 року визнати припиненим згідно положень ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку".
Судом встановлено, що житловий будинок, загальною площею 52,7 кв.м, житловою площею 35,8 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який виступав предметом іпотеки - повністю зруйнований, територія домоволодіння вільна від будь-якої забудови, що підтверджується звітом про проведення технічного обстеження та актом обстеження, складеного 06 жовтня 2017 року експертом ФОП ОСОБА_10 .
За цих обставин позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Воронюка К.В. із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на зазначений будинок за реєстраційним номером 1391856412119, проте останній своїм рішенням № 37875234 від 01 листопада 2017 року відмовив їй у зв'язку з встановленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: зареєстрована іпотека (номер запису про іпотеку 23070935) та заборона на нерухоме майно (номер запису про обтяження 23070935).
Відповідач заперечує проти наведених доводів позивача ОСОБА_1 , посилаючись на невиконання нею зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі та вважає, що договір іпотеки не може буди визнаним припиненим, оскільки діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитом.
В той же час, розділом 3 Договору іпотеки № 769322/ФЛ-З від 15 лютого 2008 року передбачені права та обов'язки іпотекодавця, який зобов'язаний, зокрема: вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення схоронності предмету іпотеки, в тому числі проведення за свій рахунок капітального та поточного ремонту (якщо предметом іпотеки є будівля чи споруда, чи їх частини), а також вживати усіх заходів для захисту предмету іпотеки від посягань з боку третіх осіб (п. 3.1.2); не пізніше наступного дня надавати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про посягання на предмет іпотеки з боку третіх осіб (п. 3.1.4); у разі зниження вартості предмету іпотеки, в тому числі внаслідок знищення, пошкодження або псування предмету іпотеки, протягом 14-ти днів від дня надходження відповідної вимоги іпотекодержателя, повністю або частково замінити предмет іпотеки на інше майно, за погодженням з іпотекодержателем (п. 3.1.8); до виконання зобов'язання у повному обсязі іпотекодавець не має права, без згоди іпотекодержателя, розпоряджатися будь-яким чином предметом іпотеки в цілому або окремим майном, що входить до його складу, а саме відчужувати у будь-який спосіб (продавати, дарувати, обмінювати), знищувати, передавати у володіння і користування (оренду, лізинг) третім особам, а також укладати відносно предмету іпотеки або його частини будь-які інші угоди без згоди іпотекодержателя (п.3.1.11); якщо предметом іпотеки є будівля чи споруда, яка розташована на земельній ділянці, що не передана у власність (приватизована), то у випадку приватизації цієї земельної ділянки, а також у випадку отримання цієї земельної ділянки у власність у будь-який інший спосіб, іпотекодавець зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту отримання державного акта на права приватної власності на земельну ділянку, передати цю земельну ділянку в іпотеку Банку.
Згідно з п. 3.3.7 іпотечного договору, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок сум страхового відшкодування у разі знищення, пошкодження або псування предмету іпотеки.
Під час укладення та підписання договору іпотеки, сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором (п.6.3); право іпотеки припиняється виконанням іпотекодавцем забезпечених іпотекою зобов'язань (п. 4.2. Договору іпотеки).
Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, не було дотримано всіх умов договору іпотеки, крім того зобов'язання за кредитним договором не виконанні на час ухвалення рішення в повному обсязі, про що сторонами не заперечувалося під час розгляду даної справи.
Як зазначив у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , нерухоме майно, що було предметом іпотеки знищене, тобто розібране іншими особами в 2009-2010 році. Позивач ОСОБА_1 до правоохоронних органів з відповідною письмовою заявою не зверталася, Банк також письмо про це не повідомляла. Посилався на те, що позивачем у 2011 році в телефонному режимі було повідомлено Банк про знищення предмету іпотеки.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб'єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як вбачається із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
У ст. 572 ЦК України визначене поняття застави, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ст. 576 ЦК України).
Положеннями ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
За ч.ч. 1, 2 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВСУ від 08 лютого 2017 року у справі № 6-2560цс16.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного, не повинні припиняти дію тих зобов'язань, які забезпечують основне, яке залишилось невиконаним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 01 березня 2017 року у справі № 6-130цс17.
Як вже встановлено вище, нерухоме майно, що було предметом іпотеки знищене.
В той же час, приписами ст.ст. 579, 580 ЦК України передбачено, що предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.
Згідно ст. 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.
Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.
За умовами ч.2 ст.10 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.
Матеріалами справи підтверджується, факт знищення предмету іпотеки, але також підтверджується і те, що іпотекодержатель не був повідомлений про це належним чином.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотеки, як окремого виду застави, до яких віднесено, зокрема, знищення (втрату) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Згідно з ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється, зокрема, у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 передбачено, що для державної реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва у зв'язку з його знищенням подаються: 1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення; 2) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна.
Вищий Господарський суд України у своїй постанові від 06.06.2017 року у справі № 926/1974/16 зазначив, що приписами ст. 593 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави припинення застави та іпотеки, а не самого договору іпотеки. В свою чергу договір іпотеки є підставою для виникнення права іпотеки, а поняття "іпотека" та "договір іпотеки" не є тотожними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що майно, яке перебувало в іпотеці зруйноване та не може використовуватися, як будівлі та споруди, у зв'язку з чим між сторонами припинилися правовідносини щодо даного предмета іпотеки (який знищений), однак не припинився сам договір іпотеки.
Проте, суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять докази того, що позивач ОСОБА_1 повідомляла іпотекодержателя про те, що предмет іпотеки перебував у аварійному стані, або про те, що предмет іпотеки повністю зруйнувався, знищений та не може використовуватися як будівлі та споруди, у зв'язку з чим останньою були порушені умови іпотечного договору та вимоги чинного законодавства.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має право власності на 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , а тому остання могла та повинна була вчини всі необхідні дії щодо зміни предмета іпотеки, зокрема виконати інші умови договору іпотеки.
Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Сам по собі факт знищення предмета іпотеки не доводить, що відповідачем порушувались права та інтереси позивача щодо правовідносин за іпотекою.
Виходячи з аналізу норм §6 розділу 1 глави 49 книги п'ятої Цивільного кодексу України «Застава», та ст.10 Закону України «Про іпотеку» у разі втрати предмета іпотеки (застави)позивачем ОСОБА_1 як іпотекодавцем (заставодавцем), якщо остання не замінила предмет іпотеки (застави), порушуються охоронювані законом інтереси саме іпотекодержателя - яким є відповідач ПАТ «КБ «Надра», а не позивач, яка не виконала свої обов'язки, передбачені договором іпотеки та приписами ст.ст. 580, 586, 587 Цивільного кодексу України.
Аналогічну позицію викладену у Постанові Верховного суду України від 18.05.2016 року у справі № 6-658цс15.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зокрема, частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEXLTD) та MesropMovsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141,259,263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна про визнання припиненим договору іпотеки, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .
Учасники справи:
-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
-відповідач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 15;
- третя особа: приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 35.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 08 лютого 2021 року.
Суддя Д.І. Городецький