Іменем України
22 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3315/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Ірметової О.В.
за участю
секретаря судового засідання: Попової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
07 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 31 січня 2017 року позивача прийнято на військову службу за контрактом, наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 24 від 31.01.2017, та з 10.05.2017 по 30.01.2020 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , наказ командира військової частини пп В 4680 № 94 від 10.05.2017 та наказ № 27 командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2020. 01.07.2017 умовне найменування «військова частина «пп НОМЕР_3 » змінено на умовне найменування «військова частина НОМЕР_1 ». Позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача, щодо невиплати індексації грошового забезпечення у період з травня 2017 року по лютий 2018 року та неправильне визначення базового місяця березень 2018 року з подальшим неправильним розрахунком індексації, а також щодо протиправного припинення нарахування та виплати грошового забезпечення за період липень-жовтень 2018 року та неправильного нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення. Всього за розрахунком сума індексації, за період з 10.05.2017 по 30.01.2020 становить 146027,00 грн. Всього невиплаченого грошового забезпечення за період липень - жовтень 2018 року 30240,92 грн. Виплачена одноразова грошова допомога у разі звільнення за 02 календарних роки складає 13169,42 грн. Повинна за 03 календарних років складати 19754,13 грн. Заборгованість - 6584,71 грн.
Отже, на підставі викладеного позивач просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 30.01.2020;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 02 календарних роки ОСОБА_1
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 30.01.2020 з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 146027,00 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 30240,92 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 03 календарних роки з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 6584,71 грн.Ухвалою суду від 11 вересня 2020 року провадження у справі за даним адміністративним позовом було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
08 жовтня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 53-59), в якому зазначено, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення визначений не вірно. 07 листопада 2007 року постановою КМ України №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу» яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року, якою встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до неї.
Отже, 01 січня 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період 01 лютого 2008 року по 31 березня 2013 року. 15 листопада 2010 року Міністром оборони України видано наказ №595 згідно якої для військовослужбовців військової служби за контрактом введено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірах:
з 01 квітня 2013 року до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року до 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Тому, дата 01 квітня 2013 року, 01 вересня 2013 року, 01 січня 2014 року є базовими при нарахуванні індексації грошового забезпечення військовослужбовцям за період відповідно 01 травня 2013 року по 31 серпня 2013 року, 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року та з 01 лютого 2014 року по 01 січня 2015 року.
Як роз'яснило Міністерство соціальної політики України у листі від 02 березня 2011 року №23/0/66-17/163 зазначена вище щомісячна додаткова грошова винагорода є об'єктом індексації.
Згідно Зведеної таблиці індексу споживчих цін у січні 2015 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який склав 103,1 відсотка. і
Тому, січень місяць 2015 року необхідно вважати базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період 01 лютого 2015 року по 01 березня 2016 року. |
Згідно Зведеної таблиці індексу споживчих цін у квітні 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який склав 114,00 відсотка.
Тому, квітень місяць 2016 року необхідно вважати базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення за період 01 травня 2016 року по 31 жовтня 2018 року.
Відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких осіб» з 01.03.2018 було підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців.
У зв'язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні-серпні 2018 року не перевищувала поріг індексації в розмірі 103%, індексація грошового забезпечення за цей період не повинна нараховуватись.
06 липня 2018 року Херсонським міським судом Херсонської області винесено ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22.00 до 07.00 та встановлено строк його дії до 28 серпня 2018 року.
16 липня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №146 (по стройовій частині) згідно пункту 18.4 якого прапорщик ОСОБА_1 вважається таким, що вибув на домашній арешт із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 до 28 серпня 2018 року.
27 серпня 2018 року Новокаховським міським судом Херсонської області строк виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту гр. ОСОБА_1 продовжено до 27 жовтня 2018 року.|
30 серпня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №180 (по стройовій частині) згідно пункту 25 якого, строк перебування прапорщика ОСОБА_1 на домашньому арешті продовжено до 27 жовтня 2018 року.
05 вересня 2018 року обвинувальним вироком Новокаховського міського суду Херсонської області гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Постановлено звільнити гр. ОСОБА_1 від відбування основного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року. Запобіжний захід щодо гр. ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді домашнього арешту.
09 жовтня 2018 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №210 (по стройовій частині) згідно пункту 18.2 якого, прапорщик ОСОБА_1 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків.
Таким чином, виплата грошового забезпечення позивачу за період 07.2018 року по 10.2018 року призупинялось у зв'язку із застосуванням до нього судовим органом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до наказу командира 24 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 28 січня 2020 року №19-РС прапорщик Дубановський проходив військову службу у Збройних Силах України з червня 1994 року по квітень 2013 року та січня 2017 року по січень 2020 року, в тому числі у військовій частині НОМЕР_1 - 3 роки (36 місяців): з січня 2017 року по січень 2020 року; у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення (злочину) судом до гр. ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 07.2018 року по 10.2018 року, тобто 4 місяці, які у відповідності до пункту 143 Положення та пункту 1.4 Інструкції до загального строку військової служби не зараховуються; строк військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , який зараховано до загальної вислуги років, складає 2 роки 8 місяців; у відповідності до пункту 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням з військової служби при вислузі 2 роки 8 місяців виплачується за повні календарні роки, тобто в даному випадку за 2 роки; |відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 січня 2020 року №27 техніка взводу забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону прапорщика ОСОБА_1 виключено із списку особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до Шевченківського РВК міста Львова. Передбачено виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню за 2 календарні роки.
Таким чином, одноразова грошова допомога по звільненню виплачена прапорщику ОСОБА_1 за 2 повні календарні роки, що пов'язано із не зарахуванням у загальний строк військової служби 4 місяці його знаходження під домашнім арештом.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
15 жовтня 2020 року від позивала надійшла відповідь на відзив (а.с. 70-73), в якому зазначено, що виплата індексації повинна була здійснюватися за розрахунками попереднього базового місяця - січня 2008 року.
В такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до Постанови № 704.Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації позивач вважає що не слід приймати до уваги оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Відповідач надав витяги з наказів №146 від 16.07.2018 року - вважається що прапорщик ОСОБА_1 вибув на домашній арешт, №180 від 30.08.2018 - продовжити виконання запобіжного заходу та №210 від 09.10.2018 - вважати таким, що прибув з домашнього арешту та зарахувати на продовольче забезпечення з 10 жовтня 2018 року.
В даних наказах не оголошено призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення, чим не відповідає вимогам пункту 15 Розділу І Порядку 260.Щодо перебування під цілодобовим домашнім арештом - відповідно до ухвали Херсонського міського суду н/п 1 -кс/766/9051/18 від 06.07.2018 року, суд застосовує запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, а саме у період доби з 22.00 год. до 07.00 год.
Відповідно до частини 1 статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Отже, домашній арешт застосовується з обмеженням: цілодобово або певний період доби.
Відповідно до пункту 15 Розділу І та пункту 3 Розділу XXIX Порядку 260, в яких вказано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначеним видом обмеження, а саме цілодобовим. Тому підстав до застосування цих пунктів Порядку 260 до позивача не вбачається.
Тому, призупинення нарахуванню та виплати грошового забезпечення у період з липня 2018 року по жовтень 2018 року є протиправними.
Щодо обчислення вислуги років за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року, в пункті 143 Положення та пункті 1.4 Інструкції вказується арешт як вид покарання, а не запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Тобто наведені відповідачем вказані пункти застосовують до військовослужбовців, які відбувають арешт на гауптвахті, як вид покарання.
У зв'язку з цим відповідач неправомірно не зарахував 4 місяці до загального строку військової служби, що призвело до протиправної виплати одноразової допомоги за 02 календарні роки замість 03 календарних років.
На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 24 листопада 2020 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 грудня 2020 року.
Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляду справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частини) від 31.01.2017 №24 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом, з 31.01.2017 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення (а.с. 27).
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 27.09.2018 (а.с. 28).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2018 по справі № 766/21057/17 застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22:00 год. до 07:00 год. Встановлено строк дії ухали про обрання запобіжного заходу до 28.08.2018 включно (а.с. 60-62).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 16.07.2018 №146 вважати такими, що вибули на домашній арешт прапорщика ОСОБА_1 , командира відділення взводу забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи у зв'язку із виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 до 28.08.2018 (а.с. 63).
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 27.08.2018 у справі № 661/3232/18 продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22:00 год. до 07:00 год. Встановлено строк дії ухали в частині продовження запобіжного заходу до 25.10.2018 включно (а. с. 98).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 30.08.2018 №180 прапорщику ОСОБА_1 , командиру відділення взводу забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи продовжити виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка до 27.10.2018 (а.с. 64).
05 вересня 2018 року Новокаховським міським судом Херсонської області винесено вирок у справі № 661/3232/18 стосовно ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. Звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді домашнього арешту (а.с. 99).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 09.10.2018 № 210 вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов'язків з домашнього арешту прапорщика ОСОБА_1 , командира відділення взводу забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи. З 10 жовтня 2018 року зарахувати на продовольче забезпечення (а.с. 65).
Відповідно до витягу із наказу командира 24 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 28.01.2020 №19-РС, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнити з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) прапорщика ОСОБА_1 , техніка взводу забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону бригади (а.с. 66).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частини) від 30.01.2020 № 27 прапорщика ОСОБА_1 , техніка взводу забезпечення протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складі) від 28.01.2020 №19-РС у запас, вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Шевченківського РВК міста Львова. 30 січня 2020 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 21 рік 09 місяців 21 день, пільгова 02 роки 04 місяці 02 дні. Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, за 02 календарних років (а.с. 67).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з липня 2018 року по жовтень 2018 року з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 30240,92 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі- Порядок № 260).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:
посадовий оклад;
оклад за військовим званням;
надбавку за вислугу років;
підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;
надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;
доплати за науковий ступінь та за вчене звання;
премію;
морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;
одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;
інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 15 розділу I Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
якщо виплачуються академічні стипендії;
за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
З аналізу зазначених норм вбачається, що грошове забезпечення не виплачується за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом.
Судом встановлено, що ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.07.2018 та ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 27.08.2018 застосовано щодо позивача запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22:00 год. до 07:00 год. та на підставі даних ухвал командиром військової частини НОМЕР_1 прийняті накази від 16.07.2018 №146 та від 30.08.2018 №180 щодо вибуття позивача на домашній арешт.
Суд зазначає, що судовими рішеннями до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло у визначений час доби, а саме з 22:00 год. до 07:00 год. Тобто позивач знаходився не під цілодобовим домашнім арештом, а тому мав право виконувати свої службові обов'язки у період доби з 08:00 год. до 21:00 год. та отримувати грошове забезпечення з усіма його складовими.
З огляду на зазначене, відповідач без наявних на те законних підстав усунув ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків у часовий період доби з 08:00 год. до 21:00 год., видавши накази від 16.07.2018 № 146 та від 30.08.2018 № 180, та позбавив на те законних підстав на оримання грошового забезпечення у вказаний період.
Суд зазначає, що відповідачем не заперечується, що позивачу на період арешту не здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення. Також це підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2020 №3630вих про виплачене грошове забезпечення: в липні 2018 року та в жовтні 2018 року грошове забезпечення позивачу виплачено не в повному обсязі, а за серпень, вересень 2018 року взагалі не нараховано позивачу грошове забезпечення.
Оскільки відповідачем було в липні 2018 року та в жовтні 2018 року частково нараховано грошове забезпечення позивачу та з урахуванням прийнятих наказів 16.07.2018 №146 та від 30.08.2018 №180, право позивача на отримання грошового забезпечення порушено саме з 16 липня 2018 року по 08 жовтня 2018 року (перша дата - наказ від 16.07.2018 № 146, друга дата - наказ від 09.10.2018 № 210).
Щодо проведеного позивачем розрахунку суми грошового забезпечення у розмірі 30 240,92 грн суд зазначає, що повноваження військової частини НОМЕР_1 відносно виплати грошового забезпечення є дискреційними і у разі здійснення розрахунку виплати грошового забезпечення позивача за період з 16.07.2018 по 08.10.2018 із застосуванням складових грошового забезпечення судом останній фактично перебере на себе відповідні функції, що є неприпустимим.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне обрати ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, шляхом визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16 липня 2018 року по 08 жовтня 2018 року та зобов'язння військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16 липня 2018 року по 08 жовтня 2018 року.
Таким чином, в даній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 30.01.2020 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 30.01.2020 з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 146027,00 грн.
Відповідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2020 №3630вих про виплачене грошове забезпечення із зазначенням розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по листопад 2018 року ОСОБА_1 не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення, а за період з грудня 2018 року по січень 2020 року сума нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу складає 2 210,76 грн. (а.с. 79-80).
Згідно довідки-розрахунку про виплачену індексацію грошового забезпечення від 27.10.2020 №3628вих, з травня 2018 року по листопад 2018 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась, а з грудня 2018 року по січень 2019 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 2210,76 грн (а.с. 81).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та цифри « 101» змінені цифрами « 103».
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Згідно п. 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (в редакції від 15.09.2015 року), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та цифри « 101» замінено цифрами « 103».
Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.
Відповідно до п. 4, 6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність фінансування на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців і, як наслідок, відсутності підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, з огляду на наступне.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.
Крім того, відповідно до п. 14 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Щодо посилань відповідача на роз'яснення Мінсоцполітики №252/10/136-16 від 09.06.2016 року, суд зазначає наступне.
Проведення індексації, в тому числі, грошового забезпечення військовослужбовців, а також обмеження реалізації цих норм не може відбуватися за телеграмами, роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України, вказівками командирів військових частин, закладів та установ Міністерства оборони України, роз'яснень міністерств, тощо.
Що стосується визначення базового місяця для нарахування індексації, суд зазначає таке.
Мінсоцполітики в листах від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17 та від 15 квітня 2020 року № 49/0/214-20 надало роз'яснення, що правила нарахування індексації грошового забезпечення як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців є єдиними.
Починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Після прийняття цієї постанови та до березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалось.
З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно є січень 2008 року.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 10.05.2017 по 28.02.2018 є протиправними.
Таким чином, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_5 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 10 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 10 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
При цьому, суд звертає увагу, що нарахування конкретної суми індексації належить до компетенції відповідача, а тому наданий позивачем розрахунок суми індексації не може бути прийнятий до уваги.
Щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Тобто він є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року, в редакції від 24.02.2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Відповідно до ч. 2 п. 1.9 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 року № 260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
З огляду на зазначене, суд вважає, що місяць березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 про додаткові види грошового забезпечення посадовий оклад позивача складав у лютому 2018 року 685 грн., а з 01 березня 2018 року - 3000,00 грн.
При цьому, відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1 %, в квітні 2018 року становив 100,8 %, в травні 2018 року 100,0%, в червні 100,0 %, в липні 99,3 %, в серпні 100,0 %, в вересні 101,9 %, в жовтні 101,7%.
Таким чином лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3% * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100) було перевищено, отже у позивача виникає право на індексацію заробітної плати. При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно було проводити з грудня 2018 року.
З довідки Військової частини НОМЕР_1 вбачається, що починаючи з грудня 2018 року по січень 2020 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладені обставини, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по листопад 2018 року у відповідача були відсутні, а тому позовні вимоги позивача до Військової частини НОМЕР_1 в частині протиправності дій відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року та стягнення з відповідача суми індексації за зазначений період не підлягають задоволенню.
Щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по січень 2020 , суд зазначає наступне.
За період з грудня 2018 року по січень 2020 року сума виплаченої індексації грошового забезпечення позивача склала 2 210,76 грн.
При цьому, позивач вважає що розмір індексації грошового забезпечення за вказаний період повинен був обчислюватись у більшому розмірі, про що вказано у наданому позивачем розрахунку.
Проте, відповідно до п. 4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Судом встановлено, що розмір виплаченої Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу індексації грошового забезпечення: у грудні 2018 року склав 71,08 грн.; у січні 2019 року склав 71,08 грн.; у лютому 2019 року склав 71,08 грн.; у березні 2019 року склав 134,47 грн.; у квітні 2019 року склав 134,47 грн.; у травні 2019 року склав 134,47 грн; у червні 2019 року - 134,47 грн; з липня по листопад 2019 року - 206,72 грн; у грудні 2019 року - 216,51 грн; у січні 2020 року - 209,53 грн.
З урахуванням інформації Держстату України про індекси споживчих цін на товари та послуги у 2018, 2019 та 2020 році, а також як зазначено позивачем у здійсненому ним розрахунку індексації його грошового забезпечення індекс споживчих цін (коефіцієнт індексації): у грудні 2018 року склав - 100,8%; у січні 2019 року - 101,0%; у лютому 2019 року - 100,5%; у березні 2019 року - 100,9%; у квітні 2019 року - 101,0%; у травні 2019 року - 100,7%; у червні 2019 року - 99,5%; у липні 2019 року - 99,4%; у серпні 2019 року - 99,7%; у вересня - жовтні 2019 року - 100,7%; у листопаді 2019 року - 100,1%; у грудні 2019 року - 99,8%; у січні 2020 року - 100,2%.
Як вже вказано вище, відповідно до пункту 4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Аналогічні положення визначені і у ч.5 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня. Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та п. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у грудні 2018 року сума, яка перевищувала 1921,00 грн. не підлягала індексації.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні. Отже, з у рахуванням приписів пункту 4 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та п. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», з січня 2019 року по червень 2019 сума, яка перевищувала 1921,00 грн, з липня 2019 року по листопад 2019 року сума, яка перевищила 2007,00 грн, з грудня 2019 року сума, яка перевищила 2102,00 грн не підлягала індексації.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також здійснення відповідачем виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по січень 2020 року у вищезазначених розмірах, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2018 року по 30.01.2020 року та зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з травня 2017 року по січень 2020 року підлягають частковому засдоволенню.
Щодо визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 02 календарних роки ОСОБА_1 та зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 03 календарних роки з врахуванням проведеного розрахунку у сумі 6584,71 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абз. 3 п. 143 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 до загального строку військової служби, строку вислуги у військовому званні та до строку контракту не зараховується час відбування військовослужбовцем такого покарання, як арешт (крім випадків, передбачених статтею 55 Кримінально-виконавчого кодексу України), строк самовільного залишення військової частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення, а також час відбування військовослужбовцем покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
Згідно п. 1.4 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, загальний строк військової служби військовослужбовця зараховується громадянам України до їх стажу роботи та встановлюється з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195, 209 Положення.
До загального строку військової служби не зараховується час відбування військовослужбовцем арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні та строк самовільного залишення військової частини або місця служби більше десяти днів, який визначається згідно з наказом посадової особи про вибуття військовослужбовця до місць відбування арешту чи тримання в дисциплінарному батальйоні і про його прибуття, а також про строк самовільного залишення ним військової частини чи місця служби. Витяги із цих наказів залучаються до особових справ військовослужбовців та є підставою для внесення відповідних записів до облікових документів військовослужбовців.
З аналізу зазначених норм вбачається, що до загального строку військової служби, строку вислуги у військовому званні та до строку контракту не зараховується час відбування військовослужбовцем такого покарання, як арешт.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом з 31.01.2017 по 30.01.2020, тобто три календарних роки.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2020 №27, вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 21 рік 09 місяців 21 день, пільгова 02 роки 04 місяці 02 дні.
Відповідно до довідки-розрахунку позивачу виплачено одноразову грошову допомогу за 2 роки у розмірі 13 169,43 грн.
Відповідачем до вислуги років не враховано чотири місяці, які позивач знаходився під арештом, що не заперечується сторонами.
Як вже встановлено судом, позивач у період з 16.07.2018 по 09.10.2018 знаходився під домашнім арештом у період доби з 20:00 год. по 07 год. 00 хв. та зазначений арешт був застосований до позивача як запобіжний захід, а не як покарання. Крім того, домашній арешт був не цілодобовим, а лише у зазначений період доби.
Суд зазначає, що домашній арешт - вид запобіжного заходу, який застосовується в кримінальному провадженні відповідно до ухвали слідчого судді, суду до підозрюваних або обвинувачених осіб за вчинення ними злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, та полягає в забороні залишати їм житло цілодобово або в певний період доби.
В свою чергу, арешт як кримінальне покарання полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Особи, засуджені до арешту, відбувають це покарання в арештних домах за місцем засудження. Військовослужбовці відбувають його на гауптвахті.
Таким чином, домашній ареш та арешт як кримінальне покарання не є тотожним поняттям.
З урахуванням вищевикладеного, період з 16.07.2018 по 09.10.2018 підлягає зарахуванню до вислуги років позивача, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано до вислуги років ОСОБА_1 період перебування під домашнім арештом з 16 липня 2018 року по 09 жовтня 2018 року.
Щодо проведеного позивачем розрахунку суми одноразової грошової допомоги у розмірі 6 584,71 грн суд зазначає, що повноваження військової частини НОМЕР_1 відносно виплати одноразової грошової допомоги є дискреційними і у разі здійснення розрахунку виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням періоду 16 липня 2018 року по 09 жовтня 2018 року із застосуванням складових грошового забезпечення судом останній фактично перебере на себе відповідні функції, що є неприпустимим.
З метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 період перебування під домашнім арештом з 16 липня 2018 року по 09 жовтня 2018 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період перебування під домашнім арештом з 16 липня 2018 року по 09 жовтня 2018 року та здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільнення з урахуванням даного періоду.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасника бойових дій, а тому позивачем за подання даної позовної заяви судовий збір не сплачено.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 16 липня 2018 року по 08 жовтня 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період 16 липня 2018 року по 08 жовтня 2018 року.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 10 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 10 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 період перебування під домашнім арештом з 16 липня 2018 року по 09 жовтня 2018 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період перебування під домашнім арештом з 16 липня 2018 року по 09 жовтня 2018 року та здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільнення з урахуванням даного періоду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено та підписано 04 березня 2021 року.
Суддя О.В. Ірметова