Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 березня 2021 р. Справа№200/9830/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо обрахунку пенсії загиблого годувальника ОСОБА_4 (з якого розрахована пенсія у зв'язку з втратою годувальника малолітнім дітям позивача) із застосуванням його особистого коефіцієнту стажу 0,43333; визнати неправомірними дії (бездіяльність) відповідача щодо не проведення обрахунку розміру пенсії за віком загиблого годувальника ОСОБА_4 (з якої розраховується пенсія у зв'язку з втратою годувальника) у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, на підставі заяви позивача № 2751 від 09.10.2019; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 2751 від 09.10.2019 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду у справі.
Ухвалою від 26 жовтня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 23 листопада 2020 року.
23 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 14 грудня 2020 року.
01 грудня 2020 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив в задоволенні адміністративного відмовити.
08 грудня 2020 року до суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач підтримала свої позовні вимоги.
14 грудня 2020 року розгляд справи відкладено на 23 грудня 2020 року.
16 грудня 2020 року ухвалою суду у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії рішення прийнятого за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 № 2751 від 09.10.2019 року та документів на підставі, яких призначено пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
18 грудня 2020 року до суду від відповідача надійшли витребувані ухвалою суду документи, окрім оскаржуваного рішення.
23 грудня 2020 року ухвалою суду суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого судового засідання, яке призначено на 19 січня 2021 року, та втретє витребувано у відповідача копію оскаржуваного рішення, прийнятого за наслідками розгляду заяви позивача № 2751 від 09.10.2019.
23 грудня 2020 року відповідачем надано до суду матеріали пенсійної справи, однак копії оскаржуваного рішення не надано.
12 січня 2021 року відповідачем надано копію оскаржуваного рішення протокольної форми.
19 січня 2021 року підготовче судове засідання відкладено на 02 лютого 2021 року.
20 січня 2021 року відповідачем надано копію оскаржуваного рішення протокольної форми належної якості.
02 лютого 2021 року підготовче судове засідання відкладено на 10 лютого 2021 року.
10 лютого 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 02 березня 2021 року.
02 березня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з'явились про причини неявки не повідомили
Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Відповідач, Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 41247274 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має організаційну форму орган державної влади, адреса місцезнаходження: 85400, Донецька обл., місто Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона була дружиною загиблого шахтаря ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті нещасного випадку на виробництві, є батьком її двох малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
На підставі заяви позивача № 2751 від 09.10.2019 відповідач призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільну пенсію у зв'язку з втратою годувальника, з 02.07.2019 року. Копію вказаного рішення позивач на момент звернення до суду з позовною заявою не отримувала. Натомість відповідачем надано позивачу письмові роз'яснення від 08.10.2020 та копію документу про перерахунок пенсії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З наданого роз'яснення позивач дізналась, що розмір пенсії за віком загиблого годувальника, з якої обрахована пенсія у зв'язку з втратою годувальника, складає 6822,66 грн. із розрахунку: 15744,72 * 0,43333.
З такими діями відповідача щодо розрахунку пенсії за віком загиблого годувальника ОСОБА_4 в сумі 6822,66 грн., позивач не згодна, оскільки, згідно записів трудової книжки ОСОБА_4 НОМЕР_3 станом на 02.07.2019 він мав стаж роботи в умовах зайнятості повний робочий день в шахті на роботах (посадах) за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України більше 15 років, а саме: 17 років 03 місяці 14 днів.
Таким чином позивач вважає, що на момент смерті ОСОБА_4 мав статус шахтаря, на якого в повній мірі поширювалась дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відповідно до якого мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Тож, позивач вважає, що під час визначення розміру пенсії за віком загиблого годувальника ОСОБА_4 відповідач повинен був: обрахувати розмір його пенсії за віком (з якої розраховується пенсія у зв'язку з втратою годувальника) із розрахунку: 15744,72 грн. 80 % = 12595,77 грн. (де: 15744,72 грн. - це заробітна плата (дохід) загиблого годувальника, визначена відповідачем відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; 80 % - це гарантований державою Україна відсоток як шахтарю, який відпрацював на підземних роботах більше 15 років за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України); призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 100% пенсії годувальника на двох утриманців, а саме: 12595,77 грн.
У відповіді на відзив позивач додатково зазначила, що відповідно до записів цієї трудової книжки станом на 02.07.2019 (на момент загибелі) годувальник мав стаж роботи в умовах зайнятості повний робочий день в шахті на роботах (посадах) за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України більше 15 років, крім того, стаж загиблого годувальника за професією «прохідник» відображений в пункті 1 Акту розслідування нещасного випадку від 04.09.2019 форми Н-1/П (16 років 05 місяців 10 днів).
Позивач посилається на п. 1.7. діючого Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, відповідно до якого у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис, чого відповідачем зроблено не було.
Також позивач посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а .
На підставі наведеного позивач вважає, що діти померлого ОСОБА_4 не повинні нести негативних наслідків навіть у разі не проведення атестації робочих місць роботодавцями померлого годувальника.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що на підставі заяви від 09.10.2019 №2751 позивачу призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 02.07.2019 на двох утриманців.
Страховий стаж померлого годувальника складає 21 рік 5 місяців 19 днів, додатковий стаж годувальника складає 21 рік 11 місяців 2 дні. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії відповідно до ст. 4 Закону врахований за період роботи померлого годувальника з 01.07.2000 по 02.07.2019. При розрахунку середньомісячного заробітку була застосована середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України згідно чинного законодавства, за 2016-2018 роки - 6188,89грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку після оптимізації - 2,22948. Розмір середньомісячного заробітку для обчислення пенсії складає 15744,72000 грн.
Відповідач зазначає, що підставі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до пенсії у зв'язку з втратою годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї встановлена доплата у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи зазначене, позивачу призначена та виплачується пенсія у зв'язку з втратою годувальника на двох утриманців відповідно до діючого Законодавства. Загальний розмір пенсії складає 10 229,70 грн.
Відповідач зазначає, що однією із умов особливостей застосування Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є наявність 15 років роботи шахтаря на роботах за списком №1.
Відповідно до наданих позивачем документів для призначення пенсії, пільговий стаж померлого годувальника не підтверджено, натомість ч. 1 статті 114 Закону 1058 встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до приписів ст. 114 Закону 1058 для призначення пенси необхідною умовою є: зайнятість повний робочий день на підземних роботах; атестація робочих місць.
Документи, що можуть підтверджувати зайнятість повний робочий день на підземних роботах, це журнали спусків в шахту, табелі використання робочого часу, деякі накази чи розпорядження по шахті, тобто, для підтвердження пільгового стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах є за необхідне підтверджувати спеціальний (пільговий) стаж довідками за правилами встановленими Порядком №637 та надання довідок підтверджуючих зайнятість в підземних (гірничих) роботах спусками під землю.
Відповідач вказує, що за всю трудову діяльність годувальника не надано довідок на підтвердження зайнятості повний робочий день на підземних роботах.
Поряд з цим, відповідач вказує, що за періоди роботи ОСОБА_4 відсутня інформація про атестацію робочих місць та посилається на судову практику Верховного Суду України викладену в постанові від 10.09.2013 року по справі №21-183а13.
Відповідач вважає, свої дії правомірними, а позовні вимоги некоректними.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини обрахування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії по втраті годувальника на загальних підставах без застосування Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до ст.ст. 37, 39 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
Питання призначення та обчислення пенсії на пільгових умовах врегульовано наступними нормами.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-I, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Вказана норма кореспондує ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закону № 345-VI), відповідно до якої мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зазначеним Порядком передбачено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу уточнюючою довідкою.
Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем взагалі не надано будь-якої оцінки записам трудової книжки ОСОБА_4 в контексті наявності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах, тривалості робочого дня та підземного характеру робіт.
Щодо відсутності наказів про атестацію робочих місць за періоди роботи ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Згідно пунктів 3, 4, 4.2, 4.3 порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 ( 442-92-п ) (далі -Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками ( 36-2003-п ), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, Велика Палата Верховного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі №520/1505/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За правилами пункту 4.7 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо.
Суд наголошує, що відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
З адміністративного позову встановлено, що позивач не отримувала оскаржуваного рішення, і відповідачем вказані доводи не спростовано.
Відповідачем також не витребувались будь-які додаткові документи ні у позивача, ні у роботодавців ОСОБА_4 .
Крім, того з оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що воно прийнято в протокольній формі, тобто будь-якої оцінки періодам роботи ОСОБА_4 в контексті обчислення розміру пенсії на пільгових умовах відповідачем не надано, у тому числі не досліджувалось питання про наявність або відсутність всіх необхідних для цього документів, не оцінено достатність/недостатність записів трудової книжки.
Всі ці доводи відповідачем, викладено у відзиві на позовну заяву, однак відповідачем не надано жодних доказів, що ці питання досліджувались ним при розгляді заяви позивача №2751 від 09.10.2019 року.
Таким чином, обрахунок пенсії по втраті годувальника на загальних підставах є передчасним та вчиненим без повного, ґрунтовного та всебічного дослідження відповідачем наданих позивачем документів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не ненадання оцінки можливості обрахунку розміру пенсії за віком загиблого годувальника ОСОБА_4 (з якої розраховується пенсія у зв'язку з втратою годувальника) у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 8 ст. 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в повному обсязі.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 41247274, адреса місцезнаходження: 85400, Донецька обл., місто Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо обрахунку пенсії загиблого годувальника ОСОБА_4 , з якого розрахована пенсія у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на загальних підставах.
Визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не ненадання оцінки можливості обрахунку розміру пенсії за віком загиблого годувальника ОСОБА_4 (з якої розраховується пенсія у зв'язку з втратою годувальника) у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №057250001759 від 15.10.2019 року про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, на підставі заяви позивача № 2751 від 09.10.2019.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача № 2751 від 09.10.2019 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840 (Вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано 02 березня 2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 04 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко