Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/1188/19
Провадження № 2/945/77/21
05 березня 2021року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Куртія О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,третя особа Служба у справах дітей Миколаївської районної адміністрації виконувач функції органу опіки та піклування про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення, -
Позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до відповідача, в якому просили усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачі є власниками будинку АДРЕСА_1 . 01.09.2011р. рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Відповідач застосовує фізичну силу по відношенню до позивачки та вчиняє сварки, що негативно впливає на всіх членів сім'ї. Відповідач жодним чином в утриманні будинку, його ремонті, оплаті комунальних послуг участі не приймає, чим завдає значних матеріальних збитків. Позивач неодноразово зверталась до Миколаївського РВП із заявою про вчинення насильства в сім'ї та спричинення тілесних ушкоджень відповідачем по справі. 22.07.2018 року було зареєстровано та розглянуто звернення щодо протиправних дій з боку відповідача ОСОБА_4 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінального правопорушення та інші події Миколаївського РВП Очаківського ВП ГУ НП в Миколаївській області за №2301. 22.07.2018 рожу було прийнята рішення щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП та складено протокол. Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 червня 2019 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1ст.125 КК України. Між тим, позивачі не мають можливості користуватися належним їм нерухомим майном, оскільки у вищевказаному будинку проживає ОСОБА_4 . Посилаючись на викладені обставини позивачі просять усунути перешкоди у користуванні ними житловим приміщенням будинком, шляхом виселення відповідача ОСОБА_4
12.12.2019 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Васеньов Д.О. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує щодо задоволення позову, вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.
Представник позивачів адвокат Коренко Т.В. в останнє судове засідання не з'явилася, при цьому надала суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачів, Натомість в раніше проведеному судовому засіданні позовні вимоги підтримала та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник-адвокат Васеньов Д.О. в останнє судове засідання не з'явилася. Натомість в раніше проведеному судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували,щодо їх задоволення.Також подав заяву про розгляд без їх участиі.
Дослідивши в судовому засіданні письмові докази по справі, суд находить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20536834 від 10.10.2008року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії свідоцтва про право власності від 23.11.2006 року будинок який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 01.09.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.06.2019 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину,передбаченого ст..125 КК України - умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.
Як вбачається з довідки Миколаївського РВП Очаківського ВПГУНП в Миколаївській області від 22.07.2018 року «Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 »було прийнято рішення щодо притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст..173-2 КУпАП та складено протокол.
Як вбачається з довідки Миколаївського РВП Очаківського ВПГУНП в Миколаївській області від 31.07.2018 року «Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 » з ОСОБА_4 працівниками поліції проведено профілактичну бесіду,щодо недопущення вчинення домашнього насильства.
Згідно лита Миколаївського РВП Очаківського ВПГУНП в Миколаївській області № 4238/69-2018 від 28.08.2018 року з ОСОБА_4 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення домашнього насильства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для пред'явлення позову до відповідача є вчинення відповідачем перешкод у користуванні приватною власністю позивача , а предметом позову (вимогами) зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні будинком, шляхом його виселення.
Отже, у вказаному спорі підлягають встановленню та оцінці обставини щодо: наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно; вчинення відповідачем перешкод позивачу у здійсненні ним права користування своїм майном.
Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У випадку порушення його прав, не пов'язаного з позбавленням права власності, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні (ст.391 ЦК України).
В разі, коли такі перешкоди полягають у неправомірному користуванні житлом власника, або іншим належним йому приміщенням для цілей проживання, останній вправі, відповідно до положень житлового законодавства, вимагати виселення із належного йому приміщення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах), згідно з якою завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Те саме міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, яка відповідає статті 5 цього Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року).
Як проголошено у статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11.
Установивши, що позивач не може користуватися своєю власністю, оскільки відповідач відмовляється виселятися, суд доходить до висновку про те, що порушене право позивачів, як законних власників, підлягає захисту в обраний ними спосіб, а саме усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141-142 ЦПК України судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судом задоволено позовні вимоги, судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать:
1) витрати по сплаті судового збору;
3) витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме : детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та копією квитанції №56, в якому зазначено платником позивача та отримувачем адвокат Коренко Т.В.
Таким чином, оскільки судом задовольняється позов, витрати на правничу допомогу, відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивакчи судові витрати.
Керуючись ст. 12,13, 79-81,141, 259-265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,третя особа Служба у справах дітей Миколаївської районної адміністрації виконувач функції органу опіки та піклування про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення- задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ;паспорт № НОМЕР_5 ;РНОКПП НОМЕР_6 ) перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір 768грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М. М. Войнарівський