02 березня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/1259/20
Головуючий у першій інстанції - Павлов В.Г.
Апеляційне провадження № 88-ц/4823/1/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
із секретарем - Зіньковець О.О.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Лариса Орестівна,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину нерухомого майна та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину нерухомого майна та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. В обґрунтування позову посилався на те, що позивач є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка за свого життя перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та мали у власності нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - спадкове майно), право власності було зареєстровано за ОСОБА_4 . На час смерті останніх позивач був зареєстрований у вказаному вище будинку.
Після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 на спадкове майно - 1/2 частку у праві власності на житловий будинок, проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, з підстав передбачених чинним законодавством, а саме неможливість вчинення нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право власності у разі смерті обох з подружжя, а питання про статус спадкового майна має бути вирішене в судовому порядку. Таким чином позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/2 частини будинку в позасудовому порядку.
ОСОБА_1 в позові посилається, що на даний час право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 16.12.2019 державним реєстратором приватним нотаріусом Сидоренко Л.О.
В позові позивач просить визначити, що частка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача, свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 , запис № 105 від 05.11.2018, у праві спільної сумісної власності подружжя на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - становила 1/2. Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку будинку. Зобов'язати Приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Сидоренко Л.О. внести зміни до свідоцтва про право на спадщину серія та номер: 2391, видане 16.12.2019, Приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Сидоренко Л.О., зазначивши, що спадкоємцями указаного у цьому свідоцтві будинку є ОСОБА_2 - 3/4 частка, ОСОБА_1 - 1/4 частки та внести зміни до зареєстрованого 16.12.2020 права власності, номер запису про право власності № 34670784.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08.07.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину нерухомого майна та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину - задоволено.
Визнано, за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину №2391, виданого 16.12.2019 приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Сидоренко Л.О., зазначивши, що спадкоємцями указаного у цьому свідоцтві будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 - 3/4 частки та ОСОБА_1 - 1/4 частки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 522, 40 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08.07.2020, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 08.07.2020 скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частки померлого у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, визнання в порядку спадкування за законом права власності на частину нерухомого майна та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину - задоволено частково.
Внесено зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 16.12.2019 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Сидоренко Л.О. за реєстровим № 2391на житловий будинок, з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
10.02.2021 поштовою кореспонденцією представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Жайворонко І.В. направив на адресу суду апеляційної інстанції заяву про перегляд постанови Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2020, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування такої заяви посилається на те, що в позовній заяві не зазначалось про придбання житлового будинку в період шлюбу та за спільні сімейні кошти, яке призюмує право спільної сумісної власності. Посилається, що ОСОБА_4 мав на праві особистої приватної власності будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який він 04.04.1990 продав громадянину ОСОБА_6 , і саме за ці кошти ним було побудовано спірний житловий будинок. Тобто, будівництво спірного у справі житлового будинку ОСОБА_4 було здійснено за власні кошти від продажу власного будинку, розташованого в Республіці Білорусь.
Нововиявленими обставинами у даній справі є те, що представником-адвокатом Жайворонко І.В. до Гомельської обласної нотаріальної палати було направлено адвокатський запит про витребування копій документів підтверджуючих факт продажу жилого будинку в Республіці Білорусь. 16.11.2020 було відмовлено в наданні копій запитуваних документів. В подальшому адвокатом було укладено договір про надання адвокатських послуг з адвокатом Республіки Білорусь з метою отримання запитуваних документів, у відповідь адвокатом Гомельської обласної колегії адвоката Гуцева А.В. було надано копію договору купівлі-продажу житлового будинку та копію договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку на праві особистої власності. Копії вказаних документів ОСОБА_2 отримав на початку лютого 2021 року. З копії договору купівлі-продажу жилого будинку від 04.04.1990 вбачається, що ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 жилий будинок за 19000 рублів. Відповідно до Свідоцтва про право власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Ладанської селищної ради від 16.04.1991 за ОСОБА_4 було зареєстровано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відомості внутрішніх обмірів і підрахунків площі споруди, журналу зовнішніх обмірів, абрису, ескізу, звідному акту, поверховому плану, станом на 13.12.1990 був побудований житловий будинок та сарай. Відповідно до звідного акту вартості споруд та прибудов, вартість жилого будинку становить 13936 грн, тобто відповідає вартості проданого ОСОБА_4 жилого будинку в Республіці Білорусь. Проведення державної реєстрації та видача свідоцтва про право власності на житловий будинок станом на 16.04.1991 не є безумовною підставою для визнання будинку спільним майном подружжя.
Про час та місце розгляду справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Н.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю підготовки правової позиції. Проте, така заява не підлягає задоволенню, оскільки її обґрунтування судом визнано не поважною причиною для відкладення розгляду справи.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Жайворонко І.В. електронною адресою надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Сидоренко Л.О. надіслала заяву, в якій вимоги про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2020 щодо статусу майна подружжя підтримує, справу просила розглянути відповідно до закону та без її присутності.
Дослідивши матеріали справи, зміст заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами постанови Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2020, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існують на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).
Судам необхідно розрізняти також нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не є нововиявленими обставинами також ті обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Обґрунтовуючи подану заяву заявник стверджує, що в позовній заяві не зазначалось про придбання житлового будинку в період шлюбу та за спільні сімейні кошти померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . А також те, що представником-адвокатом Жайворонко І.В. були зроблені відповідні запити до Гомельської обласної нотаріальної палати щодо продажу жилого будинку в Республіці Білорусь ОСОБА_4 , який в подальшому за кошти від продажу будинку в Республіці Білорусь придбав спірний будинок в смт Ладан в період шлюбу з ОСОБА_3 . Відповідь на запит ОСОБА_2 отримав на початку лютого 2021 року.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позовну заяву до суду першої інстанції подано 19.05.2020, представник відповідача ОСОБА_5 приймав учать у справі в суді першої інстанції, проте запит до Гомельської обласної нотаріальної палати щодо продажу жилого будинку в Республіці Білорусь ОСОБА_4 зроблено лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, крім того, запит адвоката не містить дати підготовленого запиту та дати його направлення, з чого неможливо зробити висновок про час його відправки. Лише звертаючись до суду з заявою про перегляд постанови Чернігівського апеляційного суду за нововиявленими обставинами заявником надано відповідь на запитувану інформацію, з якої також не вбачається часу та дати її отримання.
З врахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що подані заявником докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки не є нововиявленими.
Крім того, судом апеляційної інстанції у своїй постанові від 11.11.2020 зазначено, що спір по суті фактично виник між спадкоємцем за заповітом, який уже одержав спадщину і не дає своєї згоди на її перерозподіл та спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину, та враховуючи предмет і підстави позову, позовні вимоги судом задоволено частково, а саме щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 16.12.2019 ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Сидоренко Л.О. за реєстровим № 2391 на житловий будинок, з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки суд не може вирішувати питання щодо видачі нотаріусом нових свідоцтв про право на спадщину.
Слід також зазначити, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до статті 112 ЦК УРСР (чинного на час набуття прав на спадковий будинок) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.
Положеннями статті 22 КпШС України (чинного на час набуття ОСОБА_4 права власності на спірний будинок) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Згідно зі статтею 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Положення статті 22 КпШС України та статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
Після смерті таке майно залишається їх спільною сумісною власністю.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована зацікавленою стороною, яка може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що спірний будинок з надвірними будівлями був придбаний під час перебування у зареєстрованому шлюбі, за життя подружжям не було проведено поділ вказаного нерухомого майна, відповідач не довів, що зазначений житловий будинок було придбано ОСОБА_4 за особисті кошти, тобто не спростував презумпцію спільності права власності на майно подружжя.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вказані в заяві обставини не є нововиявленими, а тому не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Пунктом 1 частини 3 статті 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За змістом ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.40).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для перегляду постанови Чернігівського апеляційного суду від 11.11.2020 у даній цивільній справі у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Керуючись ст.ст. 423 - 429 ЦПК України, апеляційний суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року відмовити.
Рішення Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст судового рішення складено 04.03.2021.
Головуючий Судді :