Справа № 676/6076/19
Провадження № 22-ц/4820/235/21
Категорія: 47
01 березня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
за участю відповідачки ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №676/6076/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2020 року (суддя Шевцова Л.М., повне судове рішення складено 13 жовтня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Довжоцька сільська рада Кам'янець-Подільського району про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 вказувала, що є власником домоволодіння АДРЕСА_1 . Власником домоволодіння АДРЕСА_2 та суміжним землекористувачем є ОСОБА_1 , яка самовільно захопила частину належної позивачці земельної ділянки площею 0,0318 га, що підтверджується неодноразовими зверненнями до голови Довжоцької сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та правоохоронних органів. Позивачка посилається на те, що ОСОБА_1 не бажає добровільно повернути захоплену частину землі, а тому просила суд зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,2367 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , а саме повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0318 га, розчистити чагарники, кущі на відстані 1м від межі, а також вирубати посаджені дерева, що затемнюють земельну ділянку позивачки.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, порушення норм матеріального права. Апелянтка зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги надані нею письмові докази, які підтверджують протиправність дій ОСОБА_1 щодо самовільного захоплення частини належної позивачці земельної ділянки,зокрема: відповідь Кам'янець-Подільського РВП від 04.10.2018, заяву до голови сільської ради №02-27-216 к/з від 25.09.2018, копію пояснення поліції та протоколу поліції №4723 від 27.09.2018., позовні заяви до суду за 2001-2004 роки. Натомість, ОСОБА_1 в суді визнала, що захоплення існує на межі зі східної сторони земельної ділянки, що граничить з ОСОБА_1 . Також, на думку апелянтки, суд першої інстанції помилково не послався на топографічний план - зйомку, в якому сертифікованим інженером - геодезистом відмічено площу захопленої території розміром 0,0233 га.
Крім того, ОСОБА_2 вважає помилковим посилання суду на договір дарування будинку ОСОБА_1 , яким встановлено, що будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,2500 га, адже згідно Державного акту площа земельної ділянки становить 0,2367 га, фактично перебуває у користуванні 0,2060 га, а тому суд повинен був розглядати питання про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки розміром 0,0307 га, з яких 0,0233 самовільно захоплено ОСОБА_1 , а 0,0047 га самовільно захоплено ОСОБА_3 . Враховуючи вищевикладене, апелянтка просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив від учасників справи не надходив.
ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ОСОБА_2 та представник третьої особи будучи належно повідомленими про дату, час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явились, направивши клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та земельної ділянки площею 0,2367 га, кадастровий номер 6822482400:01:005:0084 по АДРЕСА_3 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Ці обставини підтверджуються договором дарування житлового будинку від 16.10.2000, Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХМ №046382 від 10.09.2004, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010475505076 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №175419637 (а.с. 10, 15, 16).
Власником суміжного домоволодіння по АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 23.05.2012 (а.с. 58).
Відмовляючи в задоволені позову про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0318 га, розчистити чагарники, кущі та вирубати посаджені дерева, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам.
Так, відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 2 статті 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Пунктом «г» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а п. «е» цієї норми права встановлено, що землекористувачі повинні дотримуватися правил добросусідства виходячи із змісту статті 103 цього Кодексу.
Відповідно вимог частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
В силу вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків встановлених цим Кодексом
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Посилання апелянтки на те, що судом першої інстанції не було досліджено надані нею письмові докази, що підтверджують протиправність дій ОСОБА_1 відносно самовільного захоплення частини належної позивачці земельної ділянки не заслуговують на увагу.
Адже, суд першої інстанції, оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України копію листа Кам'янець-Подільського РВП Кам'янець - Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 04.10.2018, що адресований ОСОБА_4 , копію заяви ОСОБА_4 , що адресована голові сільської ради с. Довжок №02-27-216 к/з від 25.09.2018, копію пояснення від 27.09.2018, копію топографічного плану (а.с.180, 180 зворот, 182, 206) прийшов до вірного висновку, що ці письмові докази не підтверджують факт захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 площею 0,0318 га (за позовними вимогами).
Аргументи апелянтки на те, що судом першої інстанції не враховано, що копією топографічного плану підтверджено факт захоплення відповідачкою ОСОБА_1 0,0233 га земельної ділянки позивачки ОСОБА_2 є безпідставними, адже як вбачається із копії Топографічного плану АДРЕСА_3 (а.с.206) земельна ділянка 0,0233 га, яка належить саме ОСОБА_4 згідно Державного акту фактично знаходиться в користуванні сусіда і зазначений документ не містить дату його складання. А відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, відповідно до протоколу за №8 узгоджувальної комісії з розгляду земельних спорів Довжоцької сільської ради від 30.10.2018 встановлено, що слідів перенесення меж землекористування не виявлено та зобов'язано ОСОБА_1 провести розчистку і вирубку дерев та кущів, що знаходяться близько і вздовж спільної межі землекористувань за АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на своїй території і зобов'язано ОСОБА_4 відновити та встановити межі земельної ділянки відповідно до Державного акту ХМ №046382 (а.с.186).
Відповідно до протоколу за №9 від 09.04.2019 року комісії Довжоцької сільської ради встановлено, що розташування дерев відносно спільної межі землекористувань, як з боку ОСОБА_2 так із боку ОСОБА_1 не відповідають нормам ДБН. А щодо самовільного зайняття частини землеволодіння гр. ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 , комісія рекомендувала звернутися до землевпорядної організації для проведення процедури встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/, що дасть можливість зафіксувати / у разі наявності/ факт самовільного зайняття земельної ділянки та розмірі самовільного зайняття (а.с. 201).
З листа заступника начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель О.Вжешневського №К-209/0-244/6-19 від 18.06.2019 року вбачається, що ПП «Фірма «Земля» 30.05.2019 року було проведено геодезичні роботи на місцевості за адресою: АДРЕСА_3 . Під час огляду наявних ознак зрушення, перенесення чи пошкодження забору на спільній межі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 не виявлено. За результатами геодезичної зйомки ПП «Земля» складено кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_2 з фактичними розмірами зовнішньої межі та загальної площі 0,2049 га (а.с. 11).
Крім того, узгоджувальна комісія з розгляду земельних спорів при Довжоцькій сільській раді в протоколі №10 від 30.05.2019 року, зазначає що розміри та площа землекористування ОСОБА_2 дійсно не відповідає Державному акту, оскільки у Державному акті вказано площу земельної ділянки 0,2367 га, а у фактичному користуванні перебуває 0,2049 га, що свідчить про те, що у фактичному користуванні у позивачки є земельна ділянка менша на 0,0318 га. (а.с. 17-18).
Також, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_1 визнала факт захоплення земельної ділянки позивачки на межі зі східної сторони, адже відповідачка під час розгляду цієї справи заперечувала факт самовільного зайняття нею земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 , вказавши, що межі не порушувала, загородження між ділянками не встановлювала. Свої пояснення підтвердила і в суді апеляційної інстанції.
З огляду на вищенаведене, враховуючи межі позовних вимог ОСОБА_2 , надані учасниками справи та їх представниками письмові докази, відсутність клопотань щодо призначення земельної експертизи, не надання доказів щодо кількості дерев та кущів, їх розташування на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 по відношенню до земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог позивачки.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 березня 2021 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай