Справа № 604/875/18Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б.
Провадження № 22-ц/817/233/21 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
04 березня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
з участю секретаря - Боднар Р.В.
учасників справи - представника позивачки
ОСОБА_1 - адвоката Покотила Ю.В.;
представника відповідачки ОСОБА_2
- адвоката Щербатюка О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №604/875/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , приватне підприємство "Горизонт", Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Підволочиської райдержадміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, ухваленого суддею Сташків Н.Б., -
ВСТАНОВИв:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , приватне підприємство "Горизонт", Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Підволочиської райдержадміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову посилається на те, що розпорядженням голови Підволочиської районної державної адміністрації № 63 від 09.02.2010 року їй було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Під час розроблення проекту землеустрою у 2018 році встановлено, що дана земельна ділянка перебуває у власності іншої особи - ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 805650, виданого 29.08.2012 року Управлінням Держкомзему у Підволочиському районі.
Звернувшись із відповідним запитом до відділу Держгеокадастру у Підволочиському районі у 2018 році їй стало відомо, що Державний акт на праві власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Підволочиської РДА № 476-од від 26.07.2012 року. Вважає вказане розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Станом на 26.07.2012 року Підволочиська РДА була позбавлена можливості приймати будь-які рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 у зв'язку із відсутністю документів, які прямо передбачені законом. Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_2 є жителькою смт. Підволочиськ, а земельна ділянка, яка була передана їй у власність, розташована на території Городницької сільської ради.
На підставі вищевказаного просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Підволочиської РДА від 26 липня 2012 року № 476-од «Про передачу безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Городницької сільської ради», та визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на відповідачку ОСОБА_2 .
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , приватного підприємства «Горизонт», Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Підволочиської райдержадміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала подала апеляційну скаргу на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення у даній справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Зокрема, при вирішенні даного спору були застосовані положення ЗК України та ЗУ “Про місцеве самоврядування”, однак позивачем оспорювалось розпорядження Підволочиської районної державної адміністрації, яка є органом державної влади.
Також вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність порушених прав позивача на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки оспорювані нею розпорядження та державний акт порушують її права на спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність надавався їй, а право власності на цю ж земельну ділянку було безпідставно передано відповідачці ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 була користувачем спірної земельної ділянки, а тому висновок суду про відсутність порушених прав позивачки вважає законним, оскільки у ОСОБА_1 немає підстав вважати пріорітетність того чи іншого заявника на стадії виконання дозволу на розробку проекту землеустрою на передачу земельної ділянки у власність.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Щербатюк О.Д., просить залишити без задоволення апеляційну скаргу. Вказує на те, що позивачка не надала жодних доказів порушення її прав оскаржуваним розпорядженням голови Підволочиської районної державної адміністрації №476-од від 26.07.2012 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №805650 від 29.08.2012 року, виданим на ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу Тернопільська районна державна адміністрація Тернопільської області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Розпорядження про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки було прийнято районною державною адміністрацією в межах її повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Посилання позивачки на порушення її прав, оскільки вона мала першочергове право на отримання земельної ділянки, не ґрунтується на вимогах закону, виходячи із приписів ст.116, 118 Земельного Кодексу України, оскільки наявність самого розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою не є безумовною підставою для відмови іншій особі у наданні такого права.
Під час розгляду справи в апеляційному суді представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Покотило Ю.В. підтримав апеляційну скаргу в її межах та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Щербатюк О.Д. апеляційну скаргу заперечив. Рішення суду вважають законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає до скасування з мотивів, зазначених як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи з метою особистої участі їх представників у судовому засіданні не подали. А тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, та враховуючи думку учасників справи, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів не вбачає перешкод щодо розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках передбачених ЦПК.
У відповідності до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, 03 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулась до голови Підволочиської райдержадміністрації Тернопільської області із заявою про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Городницької сільської ради. (а.с.9 т.1)
Згідно із розпорядженням голови районної державної адміністрації № 63 від 09 лютого 2010 року надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Городницької сільської ради за межами населеного пункту. Пунктом другим вказаного рішення рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до землевпорядної організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, для замовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку з наступним поданням її на розгляд та затвердження райдержадміністрацією (а.с.7 т.1).
Розпорядженням Підволочиської районної державної адміністрації № 476-од від 26 липня 2012 року передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду Городницької сільської ради за межами населеного пункту. Пунктом другим вказаного рішення рекомендовано ОСОБА_2 звернутись до землевпорядної організації, яка має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, для замовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. (а.с.16 т.1)
На підставі вказаного розпорядження та дослідженої у суді виготовленої технічної документації 29 серпня 2012 року Управлінням Держкомзему у Підволочиському районі відповідачці ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку сірії ЯМ №805650 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Городницької сільської ради, кадастровий номер 6124681600:01:004:0874. (а.с13 т.1)
До квітня 2018 року позивачка не реалізовувала виданого їй розпорядження на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Городницької сільської ради за межами населеного пункту та не зверталась до землевпорядної організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт, для замовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку з наступним поданням її на розгляд та затвердження райдержадміністрацією.
Лише у квітні 2018 року ОСОБА_1 замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Городницької сільської ради за межами населеного пункту на підставі розпорядження голови Підволочиської районної державної адміністрації № 63 від 09 лютого 2010 року та згідно викопіювання місця розташування земельної ділянки (з плану розподілу території), яке є долученим до даного розпорядження. Під час підготовки проекту було встановлено, що земельна ділянка, відносно якої розроблявся проект землеустрою на підставі цього розпорядження, перебуває у власності іншої особи, відомості про що містяться у державному земельному кадастрі (кадастровий номер земельної ділянки 6124681600:01:004:0874) у зв'язку з чим виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність неможливе, що вбачається із повідомлення фізичної особи - підприємця (ФОП) ОСОБА_3 за № 2 від 17 квітня 2018 року. (а.с.12 т.1)
Разом із тим, будучи допитаним в апеляційному суді у судовому засіданні 17 лютого 2021 року третя особа ФОП ОСОБА_3 не зміг дати пояснення, яким чином ним ідентифікована спірна земельна ділянка на яку претендує позивачка і що це та сама земельна ділянка відносно якої видані спірні розпорядження і державний акт.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Підволочиської райдержадміністрації № 476-од від 26 липня 2012 року та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 805650, виданого 29.08.2012 року Управлінням Держкомзему у Підволочиському районі на ім'я ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із відсутності порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позиваки, у якої відсутні підстави вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак і порушеного її права.
Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Положеннями ст. 12 ЗК України визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Положеннями частини 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України.
Частина 6 статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється, зокрема у вигляді технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 152 ЗК України регламентовано, що захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.
Згідно з ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону, а згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ст. 125 ЗК України).
За частиною першою статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Отже, позивачці відповідно до розпорядження голови Підволочиської районної державної адміністрації № 63 від 09.02.2010 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Однак, отримання такого дозволу не гарантувало позивачці ОСОБА_1 набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Отже, жодних прав на спірну земельну ділянку позивачкою не доведено і судом не встановлено. Більше того, розпорядженням голови Підволочиської районної державної адміністрації № 63 від 09.02.2010 року позивачка фактично не скористалась та протягом тривалого періоду до 2018 року не вчиняла жодних дій по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Тобто на момент прийняття оскаржуваних розпорядження та Державного акта нею не було виготовлено технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
Проаналізувавши матеріали справи в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про правильність рішення суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав позивачки при прийнятті Підволочиською РДА розпорядження №476-од від 26 липня 2012 року та проведення Державної реєстрації прав приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, так як вказані розпорядження та Державний акт прийнято та видано у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому підстави для визнання розпорядження незаконним та скасування, а також визнання недійсним державного акту з мотивів, наведених позивачкою, відсутні.
Посилання позивачки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що оспорювані нею розпорядження та державний акт порушують її права на спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки їй надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а право власності на цю ж земельну ділянку було передано ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу апеляційного суду з огляду на те, що отримання позивачкою дозволу на розроблення проекту землеустрою не гарантувало їй набуття права на земельну ділянку, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб що визначений законом.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про порушення Підволочиською РДА норм ст.118 ЗК України під час передачі у власність спірної земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані обставини самі по собі не порушують прав позивачки, якою не доведено належними та допустимими доказами своїх прав на спірну земельну ділянку.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення, такі доводи по суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й правильної оцінки судом першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України).
Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, понесені в апеляційному суді у вигляді сплаченого судового збору покласти на позивачку ОСОБА_1 в межах нею понесеної суми у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд , -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Підволочиського районного районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені в апеляційному суді у вигляді сплаченого судового збору покласти на позивачку ОСОБА_1 в межах нею понесеної суми.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 05 березня 2021 року .
Головуючий Дикун С.І.
Судді: Парандюк Т.С.
Храпак Н.М.