Справа №591/8020/20 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Мальована-Когер В. В.
Номер провадження 33/816/83/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 173-2 КУпАП
01 березня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення № 591/8020/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 17.12.2020, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
потерпілої - ОСОБА_3 ,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_4 ,
установив:
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити постанову судді в частині призначеного стягнення та застосувати до нього стягнення у виді штрафу, оскільки справа розглянута без його участі, суддя визначила занадто сурове стягнення і не врахувала, що він примирився з потерпілою і в нього на утриманні знаходиться п'ятеро малолітніх дітей.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Сум від 17.12.2020 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді адміністративного арешту строком 7 діб. Стягнуто на користь держави 420,40 грн судового збору.
Відповідно постанови судді, ОСОБА_4 07.12.2020 приблизно 22-40 год, знаходячись за місцем мешкання в АДРЕСА_1 вчинив діяння передбачене ЗУ «Про запобігання та протидія домашньому насильству», а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурною лайкою, принижуванням, образами, погрозами в бік дружини ОСОБА_3 .
Вислухавши доводи ОСОБА_4 , який підтримав апеляційну скаргу та, змінивши апеляційні вимоги, просив закрити провадження у справі, оскільки домашнього насильства він не вчиняв, доводи потерпілої ОСОБА_3 про залишення постанови судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу (ч. 1, ч. 2 ст. 268 КУпАП).
Крім того, присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати у суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову у справі, є невід'ємним правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), заява № 14448/88); п. 38 рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91).
Вказані вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення не дотримані суддею суду першої інстанції і розгляд справи в порушення ч. 2 ст. 268 КУпАП відбувся за відсутності ОСОБА_4 , що є безумовною підставою для скасування постанови судді у зв'язку з істотним порушенням вимог процесуальних норм КУпАП.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено й порушення суддею норм матеріального права, оскільки суддя приймаючи відносно ОСОБА_4 постанову вийшла за межі протоколу та самостійно розширила фабулу (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення зазначену у протоколі серії ВАБ 041533 від 07.12.2020, що істотно порушує право ОСОБА_4 на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08), згідно якої у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 041533 від 07.12.2020 є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як важливий юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення щодо порушення громадського порядку та безпеки (ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
За таких обставин, постанова судді і з суддею суду першої інстанції істотно порушені вимоги процесуальних та матеріальних норм КУпАП, внаслідок чого постанова також підлягає скасуванню.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи установлено, що ОСОБА_4 07.12.2020 о 22-40 за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_3 , а саме - ображав, принижував, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував, чим спричинив психологічний тиск, що окрім згаданого вище протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 041533 від 31.05.2020, об'єктивно підтверджується дослідженими в суді апеляційної інстанції доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_3 заявила про те, що 07.12.2020 о 22-40 чоловік ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, а саме - ображав, принижував, погрожував, висловлювався нецензурною лайкою;
- показаннями в апеляційному суді потерпілої ОСОБА_3 , згідно яких 07.12.2020 о 22-40 за місцем їх проживання її чоловік ОСОБА_4 , перебуваючи в нетверезому стані, ображав її, принижував, висловлювався нецензурною лайкою в її бік. При цьому пояснила, що в неї із її співмешканцем на фоні побутових стосунків регулярно виникають сварки в ході яких ОСОБА_4 їй погрожує та ображає.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, тому показання ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що правопорушення не вчиняв не відповідають фактичним обставинам справи і доводи з цього приводу не заслуговують на увагу.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, крім іншого, настає за вчинення домашнього насильства, яке полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. При цьому зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших НПА, зокрема до норм ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким передбачено, що словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення члена сім'ї, зокрема й того з яким не укладено шлюб, є психологічним насильством, яке в свою чергу є формою домашнього насильства.
Враховуючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, факт вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки останній вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_3 , а тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні цього правопорушення.
При накладенні стягнення на ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції відповідно ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, його майновий стан, наявність на утриманні п'ятьох малолітніх дітей, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, виходячи з наявності альтернативних стягнень у санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, приходить до висновку, що для виховання ОСОБА_4 та запобіганню вчинення ним нових правопорушень на нього має бути накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь держави судовий збір.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 17.12.2020 відносно ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального і матеріального права та прийняти нову постанову.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 340 грн (реквізити для сплати: отримувач ГУК в Сумській області, 21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37970404; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок IBAN - UA458999980314050542000018540; код класифікації доходів бюджету - 21081100).
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн (реквізити для сплати: отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ), 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; рахунок IBAN - UA908999980313111256000026001; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу і вноситься в установу банку України.
У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується:
- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;
- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуРунов В. Ю.