79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
29.04.10 Справа № 13/211
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-суддіКравчук Н.М.
суддівГнатюк Г.М.
Мирутенко О.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»(надалі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»за № 03.12-676 від 30.12.2009р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2009р.
у справі № 13/211
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс хоуп Інтернешенал»»(надалі ТзОВ «Транс хоуп «Інтернешенал»), м. Одеса
до відповідача: ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», м.Львів
про стягнення 199 255,27грн,
за участю учасників судового процесу:
від позивача: Нестеренко С.В. -представник (довіреність від 08.10.2009р. за № 7);
від відповідача: Хоп'як В.З. -представник (довіреність від 27.01.2010р. за № 03.12-1)
Права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України представникам сторін роз”яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2009р. у справі № 13/211 (суддя Л.Станько) позовні вимоги ТзОВ «Транс хоуп «Інтернешенал» до ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»про стягнення 199 255,27грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 385,74грн. пені, 76 804,07грн. інфляційних втрат, 8 407,29грн.- 3 % річних, 865,97грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог про стягнення 5 545,79грн. штрафу та 846,04грн. державного мита -відмовлено. Позовні вимоги в частині стягнення 107 112,38грн. збитків - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, безпідставним, висновки, викладенні в оспорюваному рішенні не відповідають обставинам справи, прийнятим з порушенням норм матеріального, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що позивачем не подано доказів своєчасного виставлення рахунків відповідачу, в зв'язку з чим позивачем невірно нараховано пеню, індекс інфляції та 3% річних. Окрім того, скаржник вказує на те, що останнім виконано договірні зобов'язання з незначним простроченням платежу в повному обсязі, в зв'язку з чим не завдано збитків позивачу, а тому, на думку скаржника, при винесенні оспорюваного рішення завищено розмір пені. Також судом безпідставно залишено без розгляду позовні вимоги позивача в частині стягнення 107 112,38грн. збитків, оскільки перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем та об'єктивно оцінити їх поважність.
Розгляд даної справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2010р.
В судовому засіданні 08.04.2010р. було оголошено перерву до 29.04.2010р. про що сторони були повідомлені під розписку.
Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2010р. проти доводів, наведених в апеляційній скарзі заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач в судовому засіданні 29.04.2010р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши подану апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, матеріали справи та, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між ТзОВ «ТРАНС ХОУП ІНТЕРНЕШЕНАЛ»(Експедитор) та ТзОВ «Львівський ізоляторний завод»(Клієнт) 29.08.2008р. було укладено договір № 11/4 комплексного транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до умов якого Експедитор зобов'язувався за плату та за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання обумовлених договором послуг, пов'язаних з перевезенням експортних, імпортних, транзитних і інших вантажів Клієнта.
Згідно з п. 3.1. даного договору послуги Експедитора, які надаються за договором, оплачуються Клієнтом на підставі рахунків, які повинні підтверджуватися відповідними транспортними документами.
Відповідно до п. 3.7. договору, за послуги, що надані на території України при імпорті, Клієнт сплачує рахунки Експедитора протягом 21 дня з моменту їх виставлення шляхом переведення зазначених у рахунку сум на рахунки Експедитора. Дата виставлення рахунку визначається датою надання вантажу Клієнту під відвантаження.
У відповідності до п. 3.8. спірного договору за організацію морського перевезення при імпорті (сума фрахту) рахунок виставляється датою відвантаження на борт судна (дата коносаменту). Оплата по фрахту здійснюється на підставі виставленого рахунку та при наданні актів виконаних робіт на момент відвантаження контейнерів в Одеському/Іллічівському порту.
При експорті Клієнт сплачує рахунки Експедитора протягом 21 дня з моменту їх виставлення шляхом переведення вказаних у рахунку сум на рахунки Експедитора. Датою виставлення визначається датою здачі завантаження контейнерів до порту (відправки) (п. 3.9. договору).
Як видно з матеріалів справи, відвантаження вантажу оформлялось актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаними представниками двох сторін (а.с. 25-75). Проте, відповідач, всупереч п.п. 3.7, 3.9. договору, розрахунки з позивачем по виставлених рахунках здійснив несвоєчасно (а.с. 25-75).
Зі змісту п.п. 3.8. та 3.9. спірного договору вбачається, що оплата по факту здійснюється в день підписання позивачем та відповідачем вищезазначених актів здачі-прийняття робіт, які містять дати їх складання та підписання обома представниками сторін, а тому, на думку суду апеляційної інстанції дані акти є підставою для відліку строків належної оплати та прострочення оплати відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача за порушення умов договору № 11/4 від 29.08.2008р. позивачем було вірно визначено дати початку відліку строків прострочки оплати по кожному рахунку-фактурі і періоди прострочення оплати.
Згідно з п. 3.10. договору за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати рахунків Експедитора, Замовник сплачує штраф у розмірі 0,5% від неоплаченої суми. За прострочку платежу замовник сплачує Експедитору пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором ( ч.2 ст. 193 ГК України).
Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Беручи до уваги те, що відповідачем було прострочено оплату рахунків згідно договору № 11\4 комплексного транспорно-експедиційного обслуговування, що підтверджено матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем правомірно нараховано (згідно заяви про уточнення та зменшення позовних вимог) (а.с. 152-154)) пеню в сумі 1 385,74грн. за період з 23.09.2008р. по 03.03.2009р., яка правомірно задоволена судом першої інстанції.
Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Виходячи із наведених норм, позивачем правомірно нараховано 8 407,29 грн. 3 % річних та 76 804,07 грн. інфляційних втрат (згідно поданого позивачем розрахунку а.с. 161-170), які підлягають стягненню.
Щодо позовних вимог про стягнення 5 545,79грн. штрафу за ухилення від оплати рахунків, то на думку суду апеляційної інстанції, дана вимога є безпідставною, оскільки, як зазначалося вище, п. 3.10. спірного договору сторони передбачили, що за необґрунтовану відмову або ухилення від оплати рахунків Експедитора, Замовник сплачує штраф у розмірі 0,5% від неоплаченої суми. Проте, як встановлено судом першої інстанції та як видно з матеріалів справи, відмови або ухилення з боку відповідача від оплати рахунків не було, рахунки оплачено повністю, однак із затримкою платежу, за що, як уже зазначалось, позивачем нараховано пеню, індекс інфляції та 3 % річних, а тому апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом в цій частині позовних вимог правомірно відмолено.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення збитків в сумі 107 112,38грн., які місцевим господарським судом залишено без розгляду на підставі п.5 ст. 81 ГПК України з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів та відповідних обґрунтувань: в чому полягає порушення договірних зобов'язань з боку відповідача, а також те, що дане порушення є причиною понесення позивачем збитків, то слід зазначити наступне.
У відповідності до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд ні в ухвалі від 04.11.2009 р., ні в ухвалі від 26.11.2009 р., ні в ухвалі від 10.12.2009 р. не вимагав від позивача письмових пояснень та документальних обгрунтувань, що порушення відповідачем договірних зобов»язань є причиною понесення позивачем збитків на суму 107 112,38грн.
Більш того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено, що саме несвоєчасне проведення розрахунків відповідача спонукало позивача до отримання кредиту в банку, також позивачем не підтверджено жодними доказами необхідності проведення розрахунків позивача з третіми особами за рахунок кредиту банку та причинного зв»язку з розрахунками відповідача.
Таким чином, якщо позивачем не доведено належними та допустимими доказами своїх вимог, то суд не повинен залишати ці вимоги без розгляду, а приймати відповідне рішення.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду в частині залишення без розгляду вимог про стягнення збитків в сумі 107 112,38 грн. слід скасувати, відправити в суд першої інстанції для прийняття рішення по суті в цій частині позовних вимог.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.
Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2009р. у справі №
3. 13/211 скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 107 112,38грн.
Справу направити в місцевий господарський суд Львівської області для
розгляду позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 107 112,38грн по
суті. В решті рішення залишити без змін.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
5. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.М. Гнатюк
О.Л. Мирутенко