11 травня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік в сумі 3448, 48 коп.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просив визнати відмову відповідача у перерахунку щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня, передбачену ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірною; стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2008 в розмірі 3448 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи на порушення норм матеріального права, на невідповідність висновків суду 1-ої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Стодулиці Жмеринського району Вінницької області, житель АДРЕСА_1, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, в тому числі на отримання щорічної до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданим ВФ РЄ ГУ МІС України в Київській області 19 січня 2005 року.
Відповідач в 2008 році сплатив цю допомогу в розмірі 400 гривень, платіжне доручення № 2743 за 10 червня 2008 року, що підтверджується довідкою відповідача і не заперечує представник позивача.
Отже, на думку суду 1-ої інстанції, сума недоплати складає 481 х 8 = 3848 гривень 00 коп. -400-00 = 3448 гривень 80 копійок.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції, з огляду на наступне.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цих законів, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.
Розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01.01.2008 до 21.05.2008 Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Із аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за вказаний період мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до прийняття рішення Конституційним Судом України .
Як вбачається з матеріалів справи, на час ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008 року вищевказана допомога позивачу виплачена не була, а виплачена в червні 2008 року, що сторонами не оспорюється.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України суду надано докази щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня на час дії Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, дії відповідачів в указаний період не відповідали вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Однак колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції безпідставно послався на ст.ст. 99, 100 КАС України, так як позичав обмежував свої вимоги тільки 2008 роком та звернувся до суду з адміністративним позовом вчасно, тобто у строк, передбачений ст. 99 КАС України, у зв'язку з чим слід виключити з мотивувальної частини постанови наступний абзац: «Ст. 99 КАС України дійсно встановлює для звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав однорічний строк, з якого особа дізналася, чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав, позивач отримував допомогу щорічно до 5 травня. Разом з тим відповідно до ст. 100 КАС, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд визнає пропущення строку звернення до суду поважною, то адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. В судовому засіданні встановлена повна правова безпорадність позивача, відсутність будь-якої інформації зі сторони відповідача щодо пільг та компенсацій, на отримання яких він має право, матеріальна неспроможність позивача на отримання якісної матеріальної допомоги».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права стали підставами для зміни постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2008 року
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2008 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини постанови наступний абзац: «Ст. 99 КАС України дійсно встановлює для звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав однорічний строк, з якого особа дізналася, чи повинна була дізнатися про порушення своїх прав, позивач отримував допомогу щорічно до 5 травня. Разом з тим відповідно до ст. 100 КАС, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд визнає пропущення строку звернення до суду поважною, то адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. В судовому засіданні встановлена повна правова безпорадність позивача, відсутність будь-якої інформації зі сторони відповідача щодо пільг та компенсацій, на отримання яких він має право, матеріальна неспроможність позивача на отримання якісної матеріальної допомоги».
У іншій частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.