233 № 233/3777/20
05 березня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020050380000472 від 05 травня 2020 року та за №12020050380000476 від 05 травня 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Алтайського краю, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 27 серпня 2014 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.289, ч.1 ст.185 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнився 25 листопада 2019 року умовно - достроково на 1 рік 8 місяців 12 днів,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України ,-
В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває об'єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020050380000472 від 05 травня 2020 року та за №12020050380000476 від 05 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України, не перестали існувати. Обґрунтовуючи своє клопотання, прокурор зауважив на тому, що обвинувачений може спробувати переховуватися від суду, що підтверджується тим, що останній вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років, що може бути визнано ним менш небезпечним ніж втеча та те, що м. Костянтинівка знаходиться у безпосередній близькості до тимчасово неконтрольованої території України, що унеможливить його розшук. Крім того, обвинувачений може незаконно впливати на свідка, він може спробувати впливати на нього з метою зміни ним показань. Окрім іншого, обвинувачений, будучи раніше засудженим до семи років позбавлення волі і звільненим умовно - достроково 25 листопада 2019 року, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, оскільки ЄСПЛ стверджує, що строки тримання людини під вартою повинні бути розумними. У даному випадку вважає не розумними строки тримання обвинуваченого під вартою. Обвинувачений має постійне місце мешкання, тяжке хронічне захворювання, не має наміру ухилятися від суду, тому просив застосувати до останнього запобіжний захід як то цілодобовий домашній арешт, або інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та інших дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згідно ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2021 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого спливає 13 березня 2021 року, однак кримінальне провадження не може бути розглянуто до вказаної дати, а відтак наявні підстави для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за доцільне продовжити дію обраного відносно останньому запобіжного заходу, оскільки на час розгляду кримінального провадження не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, а саме:
- передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може спробувати переховуватися від суду і не виконувати законні вимоги суду, оскільки суворість покарання, яке загрожує останньому за вчинення в тому числі і тяжкого кримінального правопорушення, у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, у разі визнання судом його винним, може бути визнана ним більш небезпечною ніж втеча. Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001);
- передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, ризик того, що обвинувачений може спробувати незаконно впливати на недопитаного судом свідка у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим останній може спробувати схилити його до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. У зв'язку з чим ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
- передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, або продовження вчинення кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого ним в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком; також не має офіційних джерел доходів, не має міцних соціальних зв'язків.
Розглядаючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, з огляді на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.307 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими непоправними наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому.
Вирішуючи клопотання захисника і обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу обвинуваченому, не пов'язаного з тримання під вартою, враховуючи ту ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не в змозі запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
При цьому, наявність постійного місця мешкання та хронічного захворювання у обвинуваченого в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими обставинами, що могли б нівелювати встановлені судом ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України до тієї міри, яка б свідчила про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5
запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора, та залишити клопотання захисника і обвинуваченого без задоволення.
Зважаючи на вищевикладені обставини, ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи майновий та сімейний стан останнього та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, слід залишити незмінним розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, у сумі 105100 (ста п'яти тисяч ста) гривень, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Бахмутській установі виконання покарань №6» Донецькій області на 60 (шістдесят) днів, тобто по 03 травня 2021 року включно.
Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, у сумі 105100 (ста п'яти тисяч ста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.
У випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися зі свого місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну строком до 03 травня 2021 року.
Клопотання захисника і обвинуваченого - залишити без задоволення.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику і направити начальнику Державної установи «Бахмутській установі виконання покарань (№6)» в Донецькій області.
На ухвалу учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1