Справа № 946/8359/20
Провадження № 3/946/103/21
Іменем України
05 березня 2021 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамов А.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
24.12.2020 року до суду надійшов з відділу з організації несення служби в м.Ізмаїл УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції протокол про адміністративне правопорушення серії БД №074352 від 19.12.2020 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , 19.12.2020 року о 23:28 год. в м. Ізмаїл по вул. Нахімова, №212 керував транспортним засобом - автомобілем марки «MAZDA 626», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації руху, почервоніння очей, порушення мови), від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 19.01.2021 о 10:00 год., 10.02.2021 о 14:00 год., 04.03.2021 о 15:30 год. не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Аналіз викладених вище обставин, неявки в судове засідання ОСОБА_1 дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 обізнаний про те, що протокол про адміністративне правопорушення буде розглядатися Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області та у відповідності до ч. 1 ст. 268 КУпАП вважає можливим розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства, дослідивши відеозапис, суд дійшов наступного.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності обсяг доказів, долучених до матеріалів справи, в їх сукупності повинен бути необхідним та достатнім для беззаперечного висновку про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, яке інкримінується в вину ОСОБА_1 , відмова особи, яка керувала транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положенні» Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких визначено: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації руху, почервоніння очей, порушення мови, які були виявлені поліцейським у притягуваного ОСОБА_1 .
Згідно п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року N 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за N 1413/27858, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п.10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерства Охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другій залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Згідно п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, як вбачається з аналізу наведених норм, до відповідальності за ст.130 КУпАП може бути притягнуто лише водія, особу, яка керувала ТЗ.
Однак, матеріали справи не мають жодних доказів того, що ОСОБА_1 19.12.2020 року о 23:28 год. в м. Ізмаїл по вул. Нахімова, №212 керував транспортним засобом - автомобілем марки «MAZDA 626», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, тобто у вказаний період часу був водієм вказаного транспортного засобу .
Однак з наданого відеозапису, який доданий до матеріалів даної адміністративної справи, не вбачається, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобілю, а не хтось інший з пасажирів автомобілю.
Відмова ОСОБА_1 пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі, не є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки як було зазначено вище, матеріали справи не мають об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 19.12.2020 року о 23:28 год. в м. Ізмаїл по вул. Нахімова, №212 керував транспортним засобом - автомобілем марки «MAZDA 626», номерний знак НОМЕР_1 .
Крім того, відеозапис та інші докази не свідчать і про те, що ОСОБА_1 дійсно відмовлявся пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння за допомого приладу «Драгер» на місці зупинки. Пропозиція пройти огляд поліцейським надавалася притягуваному не на місці зупинки, а в іншому місці - біля відділу поліції, де і були присутні свідки. До того ж на відео нема й відмови пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння, так як притягуваний зазначав, що він не відмовляється, однак він не перебував за кермом автомобіля, а також не було пропозиції пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння в медичній установі.
Для встановлення "обґрунтованості висунутого обвинувачення" у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом".
Відповідно до ст. 251 КУпАП Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Також слід зазначити, що ЄСПЛ визнав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення, якими передбачено позбавлення права керування транспортними засобами.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
ЄСПЛ зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз'яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, що сприяє дотриманню державами зобов'язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154). Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89).
Крім того, суд зазначає, що за змістом ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обставини по даній справі свідчать про те, що працівник поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 074352 від 19.12.2020 року керувався лише припущенням того, що ОСОБА_1 в момент зупинки - 19.12.2020 року о 23:28 год. в м. Ізмаїл по вул. Нахімова, №212 керував транспортним засобом - автомобілем марки «MAZDA 626», номерний знак НОМЕР_1 , не надавши суду жодного об'єктивного доказу цим припущенням.
З урахуванням чого суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням приписів ст.62 Конституції України, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б беззаперечно доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, отже провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 283 - 285 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: А.С. Адамов