Код суду 233 Справа № 233/4590/20
Вирок
Іменем України
04 березня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020050380000774 від 31 серпня 2020 року стосовно
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сватово, Сватівського району, Луганської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, працездатної, яка не працює та не навчається, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
30 серпня 2020 року приблизно о 18 годині 45 хвилин, більш точний час не встановлено, ОСОБА_9 , керуючи на достатніх правових підставах технічно справним автомобілем «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по правій полосі проїжджої частини автомобільної дороги Н-20 «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь» за напрямком руху з боку м. Краматорськ у бік м. Дружківка у Костянтинівському районі Донецької області.
В цей же час, вздовж правого краю автомобільної дороги Н-20 «Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь», попереду автомобіля «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_9 в попутному з ним напрямку рухався велосипедист ОСОБА_4 .
Водій ОСОБА_9 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, а саме технічно справним автомобілем «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, наближаючись до велосипедиста ОСОБА_4 , враховуючи швидкість руху та дорожню обстановку, не обрала безпечного інтервалу до велосипедиста, якого випереджувала, чим порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено: «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу» та вимоги п. 13.3 Правил дорожнього руху України, де зазначено: «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху», а також в процесі його випередження, не переконавшись у безпеці маневру та відсутності перешкод іншим учасникам руху, змінила напрямок руху автомобіля праворуч, чим порушила вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», внаслідок чого скоїла наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 .
В результаті вказаної пригоди велосипедисту ОСОБА_4 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закритий перелом лівої ключиці, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні садна тулубу та кінцівок, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більш ніж 21 доба (3 тижні).
З технічної точки зору, у розглянутій дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , виконуючи вимоги п. 13.1, п. 13.3 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, тобто дотримуючись безпечного бічного інтервалу до велосипедиста, що рухався у попутному напрямку та якого він випереджував, мав технічну можливість запобігти наступ даної дорожньо-транспортної пригоди.
Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог пунктів 13.1, 13.3, 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала у повному обсязі при обставинах, викладених в обвинувальному акті, пояснила, що суть обвинувачення їй зрозуміла, та вона визнає себе винною, у вчиненому кається і бажає давати показання.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 пояснила, що 30 серпня 2020 року вона їхала з дітьми на своєму автомобілі з м. Краматорськ до м. Костянтинівка. Неподалік м. Дружківка, в районі автозаправної станції вона їхала в правому ряду (ближче до центру дороги), попереду неї з права їхали 2 велосипедиста. На спуску з гори вона почула сигнал фури, яка здійснювала обгін та злякавшись, вона зачепила дзеркалом свого автомобілю - кермо велосипеду. Вона підбігла до потерпілої, викликала поліцію та повідомила, що збила людину, хтось викликав швидку. Вона погодилась допомогти матеріально потерпілій, проте її чоловік не захотів брати гроші частинами, а захотів одразу суму 20 000 грн., якої в неї не було. Дорожнє покриття було відмінне, погода хороша, було світло. Вину визнає повністю, щиро кається. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 визнає в частково (матеріальний в повному обсязі, моральний - частково).
Суд вважає, що провина обвинуваченої ОСОБА_5 в об'ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги:
- потерпіла ОСОБА_4 повідомила у судовому засіданні, що 30 серпня 2020 року вона разом із чоловіком їхала на велосипедах із м. Краматорськ в сторону м. Дружківка, чоловік їхав попереду неї, а вона позаду, на узбіччі. Нічого не чула, проте відчула удар ззаду, від якого вона пришвидшилась та впала. Момент падіння вона не пам'ятає. Попереду автомобілів не бачила, назад не оберталася. Дорожнє покриття було ідеальне. Швидку викликали працівники автозаправної станції, обвинувачена шкоду не компенсувала. Просить призначити суворе покарання.
Наведені вище пояснення потерпілої ОСОБА_4 надані нею у судовому засіданні, є логічними та послідовними (підстав для обмови обвинуваченої з її боку судом не встановлено), узгоджуються і підтверджуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 серпня 2020 року зі схемою ДТП з фототаблицею, в ході якого о 20:00-21:10 год. встановлено, що місцем скоєння злочину, яке відбулось є автошлях «Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь» км 26 + 850 м. В ході огляду зафіксовано елементи, вид та стан дорожнього покриття - автомобільна дорога, асфальтобетон, без пошкоджень, сухе. Оглядом транспортного засобу «загальний легковий, універсал - В» реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено зовнішні пошкодження: відламано праве бокове дзеркало заднього виду. Оглядом велосипеду встановлено пошкодження: подряпини з лівої та правої сторони керма, подряпини з лівої сторони сидіння, подряпини на лівій педалі; стан рульоваго управління - справний, стан гальмівної системи - справний;
- протоколом огляду транспортного засобу від 03 вересня 2020 року, яким за участю спеціаліста оглянуто автомобіль «ВАЗ 2102», державний номер НОМЕР_1 та велосипеду Orbea alma. Встановлено, що у велосипеда рульове керування, ходова частина, гальмівна система переднього та заднього колеса знаходяться у робото спроможному стані. Щодо автомобілю: пошкодження аварійного характеру розташовується у правій боковій стороні автомобіля, відсутнє праве зовнішнє дзеркало заднього виду;
- висновком судової автотехнічної експертизи № 2/19-361 від 30 вересня 2020 року, відповідно до якого, рульове керування та гальмова система автомобіля, що оглядається, «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_1 як на момент огляду так й на момент події перебувало в працездатному стані і яких-небудь несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, не виявлено; ходова частина автомобіля, що оглядається, «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_1 як на момент перед подією перебувала в працездатному стані і яких-небудь несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості автомобіля, не виявлено; гальмова система, рульове керування та ходова частина велосипеда «Orbea alma» до моменту події перебували в працездатному стані і яких-небудь несправностей, експлуатаційного характеру, які могли сприяти мимовільній втраті курсової стійкості велосипеда, не виявлено;
- висновком судової автотехнічної експертизи № 2/19-362 від 30 вересня 2020 року, відповідно до якого: 1. водій автомобіля марки «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна була під час випередження велосипедиста, дотримувати безпечного інтервалу до нього та перед зміною напрямку руху керованого нею автомобілю праворуч, зобов'язана була переконатися в безпеці своїх дій для інших учасників дорожнього руху, тобто, діяти відповідно до вимог п. 13.1; п. 13.3 та п. 10.1 ПДР України; 2. ОСОБА_9 , виконуючи вимоги п. 13.1; п. 13.3 та п. 10.1 ПДР України, тобто, дотримуючи безпечного бічного інтервалу мала технічну можливість запобігти дану ДТП; 3,4. велосипедистові ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України, тобто з моменту об'єктивного виявлення небезпеки для руху, вона зобов'язана була прийняти заходи направлені на попередження виникнення аварійної ситуації і її переростання в ДТП. У даній дорожній ситуації, не мала об'єктивної можливості визначити місце, характер і момент виникнення небезпеки для руху, що наближалася позаду до неї, а отже, і прийняти необхідні заходи по запобіганню даному випадку, що визначає відсутність у велосипедиста ОСОБА_4 технічної можливості запобігти наступ даної ДТП. Дії велосипедиста ОСОБА_4 не надавали якого-небудь впливу на настання даної події; 5. Дії ОСОБА_9 не відповідали вимогам п. 13.1; п. 13.3 та п. 10,1 ПДР України та знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, тому що вона мала можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду. В діях ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР, та в її діях був відсутній причинний зв'язок з подією, що настала.
- висновком експерта № 103 від 15 вересня 2020 року (судово-медичної експертизи по медичним документам ОСОБА_4 ), відповідно до якого згідно даним історії хвороби у потерпілої ОСОБА_4 1984 року народження були такі тілесні ушкодження: закритий перелом лівої ключиці, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні садна тулубу та кінцівок, які утворились від дії тупих предметів, можливо у термін та за обставин, що указані в постанові відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більш ніж 21 доба (3 тижні);
- протоколом слідчого експерименту від 08 жовтня 2020 року, проведеного за участю ОСОБА_5 , в ході якого, знаходячись на автошляху «Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь» км 28 + 850 м. остання розказала та показала обставини вчиненого нею кримінального правопорушення: 30 серпня 2020 року приблизно о 18:45 год. вона рухалась на своєму автомобілі ВАЗ 2102 з м. Краматорськ в сторону м. Дружківка, де перед містом намагалась обігнати велосипедиста, проте позаду їй посигналила фура. Щоб пропустити фуру вона прийняла праворуч та зачепила велосипедиста правим боковим дзеркалом автомобілю;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 серпня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_10 твереза.
Суд, вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченої та визнання її винуватості.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Враховуючи викладене, вислухавши пояснення обвинуваченої, потерпілої, дослідивши всебічно, повно й неупереджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд прийшов до висновку, що подія кримінального правопорушення за цим вироком мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого злочину при встановлених судом обставинах доведена повністю, та її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, так як вона своїми діями порушила правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно з ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї , його матеріальний стан, тощо.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч. 1 ст. 286 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до нетяжких злочинів, обставини його вчинення, характер та мотиви допущених ОСОБА_5 порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, не заміжня, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є внутрішньо переміщеною особою, за місцем проживання характеризується позитивно, у скоєному щиро розкаялася, а також враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді у кримінальному провадженні щодо обвинуваченої ОСОБА_5 , складеної Костянтинівським міськрайонним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Донецькій області, орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється, як низький. Орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.
Тож, враховуючи вищенаведені обставини, та що ОСОБА_5 щиро покаялася у кримінальному правопорушенні, приймаючи до відома досудову доповідь з соціально- психологічною характеристикою обвинуваченої, з урахуванням особи ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення покарання у виді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами, вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати вимогам ст. 65 КК України, принципам та цілям його призначення і буде справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_5 відшкодування матеріальних збитків в розмірі 16710 (шістнадцять тисяч сімсот десять) грн. 05 (п'ять) коп. та моральної шкоди в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
Вирішуючи цивільний позов потерпілих, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов.
Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При цьому, суд виходить з того, що судом доведена провина ОСОБА_5 у скоєнні злочину стосовно ОСОБА_4 , що спричинило їй матеріальні збитки у вигляді витрат на лікування та моральну шкоду у зв'язку із сильним фізичним болем, душевними стражданнями та зміною укладу життя та є наслідком злочинних дій обвинуваченої.
Вирішуючи цивільний позов, суд вважає, що заявлений потерпілою про стягнення моральної та матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Діяльність із використання, зберігання й утримання транспортного засобу, зокрема автомобіля «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , має ознаки джерела підвищеної небезпеки.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Тобто володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.
Вирішуючи в судовому порядку питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
ОСОБА_5 30 серпня 2020 року, на момент вчинення ДТП, на достатніх правових підставах керувала автомобілем марки «ВАЗ 2102», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Виходячи з наведеного та тієї обставини, що в судовому засіданні доведена вина ОСОБА_5 у дорожньо - транспортній пригоді, що сталася 30 серпня 2020 року, як водія транспортного засобу на достатніх правових підставах, відповідальність за завдану матеріальну шкоду, внаслідок ДТП, покладається на ОСОБА_5 .
Внаслідок вчинення вищенаведених злочинних дій ОСОБА_5 потерпіла ОСОБА_4 отримала закритий перелом лівої ключиці, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні садна тулубу та кінцівок. В період часу з 30 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року нею були витрачені кошти на лікування, які вона просить стягнути з цивільного відповідача.
Суд вважає, що потерпілою підтверджено обґрунтовані витрати, пов'язані з лікуванням, на суму 14744,05 грн. (вищезазначеними копіями медичних документів та копіями чеків в кількості 11 штук). При цьому, з дослідження змісту фіскальних і касових чеків у суду не виникає сумнівів, що вищезазначені придбані лікарські засоби на вищезазначену суму придбані ним були необхідними для лікування саме тілесних ушкоджень, отриманих під час ДТП.
Чеки на придбання частини препаратів (полотенце бум. (11 грн.), мило-гель (25 грн), пакет (1 грн). з чеку від 01.09.2020 року на суму 389,40 грн.; мило-гель (50 грн), пакет (3 грн)., пакет (1 грн.) з чеку від 01.09.2020 року на суму 1816,66 грн.; мило-гель (100 грн), полотенце бум. (22 грн.), пакет (3 грн)., пакет (1 грн.) з чеку на суму 3986,70 грн.; пакет (1 грн.) з чеку №284266 від 30.08.2020 року на суму 103,85 грн.; пакет (1 грн.) з чеку №285786 від 06.09.2020 року на суму 49,30 грн.; чек на суму 58,50 грн. від 07.09.2020 року) на загальну суму 277,50 гривень суд не приймає як витрати, спричинені діями обвинуваченого, так як будь яких рекомендацій щодо вказаних препаратів медична документація не містить.
Також, суд вбачає правові підстави для стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 , яка є потерпілою, вартість рукавичок вартістю 300 грн., окулярів вартістю 500 грн. та шолому вартістю 950 грн., у загальній сумі 1750 грн., які підтверджено копіями товарного чеку № 78 від 15 травня 2020 та № 143 від 30 квітня 2020 року.
Таким чином цивільний позов по справі, в частині стягнення матеріальної шкоди на витрати на лікування підлягає частковому задоволенню, з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_4 підлягає стягненню в сумі 16 494,05 грн.
Щодо вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 23 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна….
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Потерпіла обґрунтовує заподіяну їй моральну шкоду негативними переживаннями, а саме фізичним болем. Також, душевними стражданнями, пов'язаними з тривалим лікуванням, постійними головними болями, тривалим відновленням фізичного стану та тим, що порушився звичний уклад її життя.
З даним ствердженням позивача суд частково погоджується та вважає, що в своїй позовній заяві потерпіла навели достатньо доводів для вирішення питання про стягнення моральної шкоди.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь потерпілої, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину, тривалість та ступінь моральних і фізичних страждань позивачів, яких вони зазнали. Суд враховує, що внаслідок даної події потерпілій було спричинено вимушені зміни у звичайному способі життя та необхідні зусилля для їх відновлення. Безумовно потерпіла зазнала з цього приводу певного душевного болю і переживань. Проте, заявлена потерпілою сума моральних страждань не є співрозмірною з спричиненою моральною шкодою, вона не відповідає принципам розумності, справедливості та виваженості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілих і не повинен призводити до їх збагачення, а тому суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілої слід зменшити до 10000 гривень. Суд вважає, що саме така сума моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, цивільний позов (про стягнення моральної шкоди) по справі підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Суд зазначає, що у кримінальному провадженні за ініціативи сторони обвинувачення проведено низку судових експертиз, в матеріалах кримінального провадження наявні довідки на підтвердження розміру витрат на проведення експертиз.
Процесуальні витрати (на проведення судової автотехнічної експертизи № 2/19-361 від 30 вересня 2020 року у розмірі 980,70 грн.; на проведення судової автотехнічної експертизи № 2/19-362 від 30 вересня 2020 року у розмірі 980,70 грн.) у загальному розмірі 1961,40 грн. відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України слід покласти на обвинувачену.
Ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2020 року накладено арешт на автомобіль ВАЗ 2102 № куз. НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску, червоного кольору, що належить ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 17 квітня 2019 року, виданого ТСЦ № 1444; велосипед Orbea alma, № рами НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 . Таким чином, питання про скасування арешту майна суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України, арешт вказаного майна підлягає скасуванню.
Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65-67, 75-79 КК України, ст.ст. 366-368, 370, 371, 374, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винною у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 :
- у рахунок відшкодування матеріальної шкоди (витрати, пов'язані з лікуванням - 14744 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 05(п'ять) коп.; вартість рукавичок окулярів, шолому - 1750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн.) на загальну суму 16 494 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 05 (п'ять) коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 10 000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.
В іншій частині позову відмовити.
Речові докази:
- автомобіль ВАЗ 2102 № куз. НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 (який знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_5 у АДРЕСА_3 ) - вважати повернутим за належністю ОСОБА_5 ;
- велосипед Orbea alma, № рами НОМЕР_4 (який знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_4 ) - вважати повернутим за належністю власнику ОСОБА_4 ;
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів (на проведення судової автотехнічної експертизи № 2/19-361 від 30 вересня 2020 року у розмірі 980,70 грн.; на проведення судової автотехнічної експертизи № 2/19-362 від 30 вересня 2020 року у розмірі 980,70 грн.) у загальному розмірі 1961 (одна тисяча девятсот шістдесят одна) грн. 40 (сорок) коп.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 вересня 2020 року на: 1. автомобіль ВАЗ 2102 № куз. НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1977 року випуску, червоного кольору, що належить ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 17 квітня 2019 року, виданого ТСЦ № 1444; 2. велосипед Orbea alma, № рами НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили - скасувати.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирався, на теперішній час відсутні підстави для його обрання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1